Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/11011/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11011/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шинкарьова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо застосування липня 2014 року та січня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця - січня 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2021 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу з 17 квітня 2014 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке перебувало на фінансовому забезпеченні відповідача, а індексація грошового забезпечення в належному розмірі йому не виплачувалася: за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - без урахування базового місяця січня 2008 року, а починаючи з 01 березня 2018 року - без урахування індексації-різниці, обчисленої на підставі абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо застосування липня 2014 року та січня 2016 року як базових місяців для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця - січня 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44). Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2021 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період у фіксованій величині 3 841,52 грн на місяць відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін змінюється виключно у разі підвищення посадового окладу (тарифної ставки), а зростання грошового забезпечення за рахунок інших складових базового місяця не змінює. Розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року - до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Оскільки оклади військовослужбовців у грудні 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 не підвищувалися, базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року. З 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова № 704, що підвищила оклади, виник місяць підвищення доходу; оскільки підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (621,63 грн) не перевищило суму можливої індексації, обчисленої як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року (1 762,00 грн) і величини приросту індексу споживчих цін (253,30%), поділений на 100, тобто 4 463,15 грн, позивач набув право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3 841,52 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що місяцем підвищення грошових доходів є грудень 2015 року, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 1013 підвищення доходів населення здійснено випереджаючим шляхом, а тому обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочинається із січня 2016 року, що, на його думку, підтверджується листом Міністерства соціальної політики України від 03 жовтня 2022 року № 3148/0/290-22/51. Посилається на те, що чинна редакція Порядку № 1078 не містить поняття «базовий місяць», у зв`язку з чим зобов`язання застосувати такий місяць до правовідносин, що виникли після 15 грудня 2015 року, є безпідставним, а відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду у справах № 580/3335/21, № 380/11404/21, № 400/4491/20, № 600/524/21-а та № 380/14479/21 щодо визначення березня 2018 року новим базовим місяцем у зв`язку з набранням чинності постановою № 704 та, відповідно, правомірності ненарахування індексації військовослужбовцям. Також посилається на судову практику Восьмого апеляційного адміністративного суду, якою, на його думку, підтверджується безпідставність заявлених позовних вимог. Окремо зазначає про передчасність вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідні суми індексації позивачу ще не виплачені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби (частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), а грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 цього Закону).

За статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації визначає Порядок № 1078. З 01 грудня 2015 року пункт 5 Порядку № 1078 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, якою термін "базовий місяць" замінено на "місяць підвищення доходу" зі зміною алгоритму його визначення: місяцем підвищення доходу є місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад), і визначається він лише в разі підвищення тарифної ставки (окладу), тоді як зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення окладу на індексацію не впливає і суму індексації не зменшує. Відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає особа.

Пунктом 3 постанови № 1013 органам влади доручено з 01 грудня 2015 року підвищити посадові оклади, спрямувавши на ці цілі суми індексації, що склалися у грудні 2015 року, з тим щоб підвищення всіх складових заробітної плати перевищило суму індексації, а для подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін розпочати з січня 2016 року. Проте, якщо працівникам інших галузей бюджетної сфери оклади на виконання цього пункту підвищили, то військовослужбовцям оклади у грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Розміри посадових окладів військовослужбовців станом на грудень 2015 року визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року. А отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є саме січень 2008 року, а повноваження відповідача в цьому питанні не є дискреційними, оскільки Порядок № 1078 встановлює єдиний правомірний варіант поведінки.

Наведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. У постанові від 01 травня 2026 року у справі № 320/7635/22 Верховний Суд за подібних правовідносин - і тотожних вихідних показників (величина приросту індексу споживчих цін 253,30% та сума можливої індексації у березні 2018 року 4 463,15 грн) - визнав обґрунтованим обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця із застосуванням місяця останнього підвищення окладу, тобто січня 2008 року, оскільки оклади військовослужбовцям у грудні 2015 року не підвищувалися, а діяла постанова № 1294.

Такі самі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20. Зміна розмірів доплат, надбавок і премій на початок обчислення індексу споживчих цін не впливає, якщо не підвищується посадовий оклад (постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21).

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про застосування грудня 2015 року (січня 2016 року) як місяця підвищення доходу є необґрунтованими: підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у грудні 2015 року за рахунок щомісячних додаткових виплат місяця підвищення окладу не утворює і базового місяця не змінює. Заміна терміна "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу" суті обчислення не змінює, оскільки в обох випадках відлік індексу споживчих цін здійснюється від останнього підвищення окладу за посадою, яким для військовослужбовців є січень 2008 року, - тому посилання апелянта на відсутність у чинній редакції Порядку № 1078 поняття "базовий місяць" висновків суду першої інстанції не спростовує. Застосування січня 2008 року не свідчить про зворотну дію нормативно-правового акта, адже цей місяць є лише точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін за спірний період починаючи з 01 грудня 2015 року, а не підставою для перерахунку індексації за попередні роки. Лист Міністерства соціальної політики України від 03 жовтня 2022 року нормативно-правовим актом не є і джерелом права в розумінні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не виступає. А отже, доводи апелянта в цій частині відхиляються.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у справах № 580/3335/21, № 380/11404/21, № 400/4491/20, № 600/524/21-а та № 380/14479/21 правильності оскаржуваного рішення не спростовує. У цих справах Верховний Суд виходив із того, що з набранням чинності постановою № 704 (01 березня 2018 року) виник новий місяць підвищення доходу, - і саме цей висновок суд першої інстанції застосував, визначивши березень 2018 року місяцем підвищення доходу. Питання ж про наявність права на індексацію-різницю є фактичним і залежить від того, чи перевищило підвищення доходу у березні 2018 року суму можливої індексації. На підставі картки особового рахунку позивача за 2018 рік суд першої інстанції встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12 437,60 грн, а у березні 2018 року - 13 059,23 грн, тобто підвищення доходу склало 621,63 грн і не перевищило суму можливої індексації 4 463,15 грн. Відповідач, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності, доказів іншого розміру підвищення доходу чи відсутності в позивача права на індексацію-різницю не надав. Таким чином, наведені апелянтом постанови висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки стосуються правовідносин з іншими фактичними обставинами.

Право на індексацію-різницю виникає, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу дорівнює сумі можливої індексації, що склалася у цьому місяці, або є меншим за неї; у такому разі сума індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу і має щомісячний фіксований характер до чергового підвищення окладів або до звільнення зі служби (абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, а повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Розрахунок індексації-різниці (621,63 грн підвищення доходу проти 4 463,15 грн можливої індексації, що дає 3 841,52 грн на місяць) апелянтом не спростований.

Посилання апелянта на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду до уваги не беруться, оскільки рішення суду апеляційної інстанції не є обов`язковим джерелом правозастосування, а наведена стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є протилежною за змістом.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то суд першої інстанції присудив таку компенсацію не окремим стягненням, а одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення, як це передбачено Порядком № 44, за яким виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцю здійснюється з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (постанови Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23). А отже, посилання апелянта на передчасність цієї вимоги та на постанови Верховного Суду у справах № 140/862/19 і № 520/2020/19, що стосуються самостійного стягнення компенсації, є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам і застосував норми матеріального права відповідно до сталої практики Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди з оцінкою доказів і застосуванням норм права, а тому підставою для скасування рішення бути не можуть.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)