Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/10852/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10852/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ВЕСТ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ВЕСТ" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати вісім рішень комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у місті Києві від 02 березня 2021 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних восьми податкових накладних, складених Товариством за операціями з надання в оренду земельної ділянки, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати ці податкові накладні датами їх фактичного подання на реєстрацію.

В обґрунтування позову Товариство зазначало, що після зупинення реєстрації податкових накладних воно подало контролюючому органу всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, проте рішення про відмову в реєстрації прийнято безпідставно і підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві:

-від 02 березня 2021 року № 2439886/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 7 від 04 березня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439884/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 8 від 08 квітня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439883/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 9 від 08 травня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439882/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 7 від 01 липня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439881/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 13 від 08 вересня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439880/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 10 від 07 жовтня 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439879/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 9 від 11 листопада 2020 року;

- від 02 березня 2021 року № 2439878/41245282 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ВЕСТ» податкової накладної № 6 від 02 грудня 2020 року;

зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датами їх подання на реєстрацію:

- від 04 березня 2020 року № 7, датою її подання на реєстрацію – 23.03.2020;

- від 08 квітня 2020 року № 8, датою її подання на реєстрацію – 28.04.2020;

- від 08 травня 2020 року № 9, датою її подання на реєстрацію – 21.05.2020;;

- від 01 липня 2020 року № 7, датою її подання на реєстрацію – 21.07.2020;

- від 08 вересня 2020 року № 13, датою її подання на реєстрацію – 25.09.2020;

- від 07 жовтня 2020 року № 10, датою її подання на реєстрацію – 27.10.2020;

- від 11 листопада 2020 року № 9, датою її подання на реєстрацію – 25.11.2020;

- від 02 грудня 2020 року № 6, датою її подання на реєстрацію – 24.12.2020.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять конкретного критерію ризиковості з розрахованим показником і вичерпного переліку документів, а рішення про відмову в реєстрації є невмотивованими; реальність господарських операцій на стадії реєстрації податкової накладної не досліджується, а обов`язок доведення правомірності відмови контролюючий орган не виконав.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, недослідження наданих доказів та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що зупинення реєстрації спірних податкових накладних здійснено правомірно, у межах та на підставі вимог законодавства, за результатами автоматизованого моніторингу відповідності здійснених операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, а відповідні квитанції своєчасно надіслано платнику податків. Стверджує, що первинні документи, складені за операціями, які фактично не відбулися, не створюють правових наслідків, а реальність господарських операцій позивача належними доказами не підтверджена. Вважає, що суд першої інстанції порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки фактично перебрав на себе повноваження контролюючого органу, надавши оцінку додатковим документам, поданим позивачем на підтвердження спірних операцій. Крім того, апелянт зазначає, що зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні є втручанням суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, та посилається на положення частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 19 Конституції України і Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Колегія суддів встановила такі обставини.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ВЕСТ" є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20). На підставі договору оренди землі від 01 грудня 2017 року № 02596 Товариство надало в оренду земельну ділянку із щомісячною орендною платою 24 402,30 грн, у тому числі податок на додану вартість 4 067,05 грн. За операціями з надання майна в оренду за період з березня по грудень 2020 року Товариство склало вісім податкових накладних і подало їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 23 березня 2020 року по 24 грудня 2020 року.

Реєстрацію податкових накладних зупинено з тих підстав, що код 68.20 відсутній у Таблиці даних платника як такий, що на постійній основі постачається, а обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У виданих платнику квитанціях розрахований показник за критерієм і конкретний перелік документів, потрібних для реєстрації, не наведено. Товариство подало контролюючому органу письмові пояснення і копії документів щодо спірних операцій, які комісія розглянула та 02 березня 2021 року ухвалила вісім рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Підставою відмови зазначено ненадання первинних документів щодо постачання, придбання, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції та складських документів, а в графі "Додаткова інформація" – ненадання інформації щодо права власності на земельну ділянку, деталізації робіт, договірної ціни та постачальників матеріалів.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, що виникають при зупиненні реєстрації податкової накладної, регулюються Податковим кодексом України та прийнятими на його виконання підзаконними актами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За пунктом 11 цього Порядку у квитанції про зупинення реєстрації зазначаються, зокрема, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Наведені норми прямо покладають на контролюючий орган обов`язок зазначити у квитанції розрахований показник за конкретним критерієм ризиковості. Оскільки у виданих Товариству квитанціях розрахований показник і конкретний перелік потрібних документів відсутні, платник був позбавлений можливості визначити, які саме документи та пояснення слід надати для реєстрації податкових накладних. А отже, зупинення реєстрації податкових накладних не відповідає вимозі правової визначеності. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив: "Пропозиція контролюючого органу про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд". Таким чином, довід апеляційної скарги про правомірність зупинення реєстрації податкових накладних є безпідставним.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520. Пунктом 5 цього Порядку встановлено орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію, а пунктом 10 – що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації в разі ненадання платником податку письмових пояснень та/або копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, та/або надання копій документів, складених чи оформлених із порушенням законодавства.

Спірні рішення про відмову в реєстрації прийнято з посиланням на ненадання Товариством первинних документів за загальним переліком, без зазначення, яких саме документів не вистачило для прийняття рішення про реєстрацію та чому подані платником документи визнано недостатніми. Загальними вимогами до акта індивідуальної дії є його обґрунтованість та вмотивованість. У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив: "Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття". У цій самій постанові Верховний Суд, розглядаючи справу з тотожними обставинами – зупинення реєстрації за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій і відмова в реєстрації за загальним переліком первинних документів, – дійшов висновку, що така відмова за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів і за умови ненаведення комісією доказів недостатності поданих платником документів є підставою для скасування рішення контролюючого органу.

Слід врахувати, що можливість конкретизувати перелік документів контролюючий орган у цій справі мав саме у квитанції про зупинення реєстрації, оскільки механізм надіслання платнику окремого повідомлення про необхідність надання додаткових документів (додаток 2 до Порядку № 520) запроваджено пізніше і він не діяв на час виникнення спірних правовідносин у 2020 – на початку 2021 року. За таких умов єдиним документом, у якому орган міг і мав визначити вичерпний перелік потрібних документів, залишалася квитанція, а вона таких відомостей не містила. А отже, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними.

Крім того, перелік документів, які контролюючий орган вправі витребувати, залежить від змісту конкретної господарської операції. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив, що перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної, "може відрізнятись для кожної конкретної господарської операції з урахуванням специфіки діяльності платника податків, особливостей здійснення господарської операції". Спірні операції полягали в наданні земельної ділянки в оренду, тоді як контролюючий орган витребував інформацію про постачальників матеріалів і деталізацію робіт, яких орендні правовідносини не породжують. Вимога про надання документів, що об`єктивно не можуть існувати за характером операції, є самостійним свідченням невмотивованості спірних рішень.

Довід апеляційної скарги про непідтвердженість реальності господарських операцій колегія суддів відхиляє. Предметом розгляду у цій справі є дотримання порядку зупинення і реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність господарських операцій. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив: "Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України". Оцінка реальності операцій виходить за межі стадії реєстрації податкової накладної, на якій операції перевіряються лише за зовнішніми формальними критеріями. До того ж непідтвердженість реальності операцій не була підставою спірних рішень про відмову, а тому цей аргумент виходить за межі мотивів оскаржуваних актів. Таким чином, зазначений довід не спростовує висновків суду першої інстанції.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи. Позивач подав первинні документи і пояснення саме комісії контролюючого органу, яка їх розглянула перед прийняттям рішень про відмову, тому твердження про обґрунтування позову виключно новими документами, поданими лише до суду, не відповідає обставинам справи. З тих самих підстав безпідставним є довід про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи і недослідження доказів: суд надав оцінку тим самим документам, які комісія контролюючого органу мала і розглянула перед прийняттям спірних рішень. Покликання апелянта на статті 19 і 67 Конституції України та статтю 37 Податкового кодексу України до предмета цього спору не належать, оскільки виконання Товариством обов`язку зі сплати податку контролюючий орган підставою відмови в реєстрації податкових накладних не зазначав.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Контролюючий орган не довів наявності підстав для відмови в реєстрації податкових накладних і не навів мотивів неврахування поданих платником документів.

Щодо способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За встановленої протиправності рішень про відмову та за відсутності законодавчих перешкод для реєстрації податкових накладних у контролюючого органу не залишається кількох правомірних варіантів поведінки, а тому зобов`язання зареєструвати податкові накладні не є втручанням у дискреційні повноваження. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив: "Враховуючи встановлену судами протиправність прийнятих відповідачем-1 рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для їх реєстрації, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх подання на реєстрацію". Так само у постанові від 05 червня 2026 року у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив, що такий спосіб захисту "не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки за встановлених обставин у суб`єкта владних повноважень залишився лише один правомірний варіант поведінки – зареєструвати податкові накладні".

Визначення судом дати реєстрації податкових накладних узгоджується з пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, за яким датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений у рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. А отже, суд першої інстанції правильно зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати спірні податкові накладні датами їх фактичного подання на реєстрацію.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не встановила підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)