Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/6464/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6464/22 Суддя (судді) першої інстанції: Олішевська В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 2553/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.12.2018 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); зобов`язання поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2019 та відновити відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у реєстрі платників єдиного податку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 грудня 2018 року № 2553/26-15-13-14-26/3514408721 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 січня 2019 року і відновити відповідні відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки та встановлених у її ході порушень (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України), тоді як щодо позивача жодної перевірки не проводилося і акт про порушення не складався. Суд також зазначив, що відповідач не довів наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а лише вказав його розмір.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати. На обґрунтування скарги апелянт послався на те, що: підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України встановлює самостійні підстави для виключення з реєстру платників єдиного податку, а прийняття такого рішення є виключним повноваженням контролюючого органу, яке суд не вправі підміняти; суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував усіх обставин справи, чим порушив статтю 242 Кодексу адміністративного судочинства України; позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, оскільки спірне рішення направлене на податкову адресу позивача і за правилами пунктів 42.2, 42.4 статті 42 Податкового кодексу України вважається врученим у січні 2019 року, із посиланням на висновки Верховного Суду у справах № 825/1109/16 та № 340/1019/19.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити скаргу без задоволення, наголошуючи, що її доводи зводяться до цитування положень законодавства і не містять конкретних порушень, допущених судом першої інстанції, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 грудня 2018 року № 2553/26-15-13-14-26/3514408721, яким ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків з 01 січня 2019 року. Підставою для виключення податковий орган зазначив наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України). За даними інтегрованої картки платника борг з єдиного податку становив 168,90 грн станом на 01 липня і 01 серпня 2018 року та 5,12 грн станом на 01 вересня, 01 жовтня, 01 листопада і 01 грудня 2018 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відносини щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулює глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 цього Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу.

Абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) встановлено обов`язок платника перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого з двох послідовних кварталів.

Натомість пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначає, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналіз наведених норм свідчить, що виявлення порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, до яких належить і наявність податкового боргу, можливе лише за результатами перевірки, а рішення про анулювання реєстрації приймається на підставі акта такої перевірки. Своєчасність, достовірність та повнота нарахування і сплати податків є предметом саме документальної перевірки (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Наведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. У постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 400/8875/24 Верховний Суд зазначив: "прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування". У цій самій постанові Верховний Суд наголосив, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог глави 1 розділу XIV Кодексу можливе лише під час проведення перевірок, а єдиним законним способом реалізації контролюючим органом владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється неможливість перебування платника на спрощеній системі та приймається рішення про анулювання реєстрації. Цей висновок узгоджується з раніше сформованою практикою Верховного Суду (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

У цій справі судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що документальна перевірка щодо ОСОБА_1 не проводилась і акт перевірки не складався. Спірне рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку прийнято за відсутності цієї обов`язкової передумови. А отже, контролюючий орган реалізував надане йому повноваження у спосіб, не передбачений законом, що суперечить статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апелянта про те, що підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу встановлює самостійні підстави виключення з реєстру, а саме виключення є виключним повноваженням податкового органу, наведених висновків не спростовують. Наявність у контролюючого органу відповідного повноваження не звільняє його від обов`язку реалізувати це повноваження в установленому законом порядку - на підставі документальної перевірки та оформленого за її результатами акта. Виключність повноваження визначає суб`єкта, уповноваженого приймати рішення, але не замінює встановленого законом порядку його прийняття. Перевірка ж є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого позбавляє рішення правової підстави.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду. Оскільки процедуру адміністративного оскарження спірного рішення позивач не використовував, до спірних правовідносин застосовується загальний шестимісячний строк звернення, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Твердження апелянта про те, що спірне рішення вважається врученим у січні 2019 року, не відповідає обставинам справи. Фікція вручення документа, передбачена пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України (пунктом 58.3 статті 58 Кодексу в редакції, чинній на час направлення рішення), застосовується у разі неможливості вручення з причин, що залежать від платника, - відсутності за місцезнаходженням, відмови прийняти документ, незнаходження платника. Натомість, як зазначає сам апелянт, спірне рішення повернуто з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача", тобто з причини дефекту адресування. За прямим приписом наведеної норми, якщо вручити документ неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, документ вважається таким, що не вручений платнику. Обов`язок довести належне направлення рішення і правомірність застосування фікції вручення покладено на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), однак таких доказів матеріали справи не містять. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у справах № 825/1109/16 та № 340/1019/19 цих обставин не змінюють, оскільки вони стосуються повернення кореспонденції за закінченням строку зберігання та відсутності адресата за належно зазначеною адресою, а не дефекту адресування з боку відправника.

Оскільки спірне рішення позивачу фактично не вручено, перебіг строку звернення розпочався з дня, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав, - 04 лютого 2022 року, коли їй стало відомо про перебування на загальній системі оподаткування. Позов подано в межах установленого законом строку, а тому підстав для залишення позову без розгляду немає.

За частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача. Головне управління ДПС у м. Києві правомірності спірного рішення не довело - ні факту проведення документальної перевірки як обов`язкової передумови анулювання реєстрації, ні пропуску позивачем строку звернення до суду. Не знайшов підтвердження і довід апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України: обставини, які мають значення для вирішення спору, - відсутність документальної перевірки та акта, розмір і періоди обліковуваного боргу, дефект адресування спірного рішення і дата, коли позивач дізналася про порушення свого права, - встановлені судом першої інстанції повно, а конкретного доказу чи обставини, залишених поза увагою, апеляційна скарга не називає.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)