Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/3090/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3090/19 Суддя (судді) першої інстанції: Матуляк Я.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA100110/2019/000024/2 від 11.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA100110/2019/000024/2 від 11.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA100110/2019/00215.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано картку відмови № UA100110/2019/00215 і рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2019 року № UA100110/2019/000024/2.

Суд першої інстанції виходив із того, що декларант подав достатній обсяг документів, які кореспондуються між собою і підтверджують заявлену митну вартість за ціною договору, тоді як митниця не довела обґрунтованості сумніву та безпідставно застосувала резервний метод із порушенням послідовності, а оскаржуване рішення про коригування не відповідає вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а позов залишити без розгляду у зв`язку з ненаданням перекладених документів або, у разі незалишення позову без розгляду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки частину поданих позивачем документів викладено іноземною мовою без нотаріально засвідченого перекладу, що, на думку апелянта, не відповідає вимогам статей 15, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 254 Митного кодексу України. Крім того, зазначає, що декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, а також транспортних і страхових документів, у зв`язку з чим не підтверджено числові значення складових митної вартості. Вказує, що за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості митницею проведено консультацію та витребувано додаткові документи, надати які декларант відмовився, що, на переконання апелянта, стало підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом. Правомірність такого підходу, як зазначає апелянт, підтверджується практикою Верховного Суду України 2012- 2015 років, а також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 826/16734/18.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів встановила такі обставини справи.

11 лютого 2019 року декларант товариства з обмеженою відповідальністю "Укрброк трейдінг" в інтересах ОСОБА_1 подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100110/2019/163073 на товар - вживаний легковий автомобіль Ford C-Max 2015 року виготовлення, придбаний 2 лютого 2019 року у нерезидента UAB "Valauto" за ціною 3 200 EUR. Митну вартість заявлено за основним методом - за ціною договору (контракту). На її підтвердження декларант подав договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру (інвойс) від 2 лютого 2019 року, платіжний документ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інші документи.

За результатами контролю Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2019 року № UA100110/2019/000024/2, визначивши митну вартість за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на рівні 7 100 EUR за джерелом - каталогом Schwacke, і сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100110/2019/00215.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Митною вартістю товарів є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору, а кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена за попереднім (частини друга, третя статті 57 цього Кодексу).

Витребування додаткових документів і відмова від основного методу можливі тільки за наявності обґрунтованого сумніву, що ґрунтується на конкретних розбіжностях у поданих документах, а не на припущеннях; обов`язок доведення такого сумніву та правомірності коригування покладено на митний орган (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підстави для залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України вичерпно, і відсутність перекладу доданих до позову документів серед них не значиться. Недоліки позовної заяви, пов`язані з вимогами статей 160, 161 цього Кодексу, вже були предметом перевірки суду першої інстанції: ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року заяву залишено без руху, а після усунення недоліків ухвалою від 25 березня 2019 року відкрито провадження, тож повторне порушення цього питання на стадії апеляційного перегляду є безпідставним. Стаття 254 Митного кодексу України, на яку посилається апелянт, регулює стадію митного оформлення, а не судового розгляду, на якому мовні питання вирішуються за правилами статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України; за наявності документа, викладеного іноземною мовою, відповідним процесуальним наслідком є витребування його перекладу, а не залишення позову без розгляду. Посилання апелянта на висновок Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/16734/18 щодо складеної не офіційною мовою декларації країни відправлення оцінки не змінює, оскільки відсутність перекладу документа сама собою не утворює розбіжності в числових значеннях митної вартості, а заявлена ціна товару (3 200 EUR) піддається встановленню з рахунка-фактури незалежно від мови його складення; на жодну розбіжність, що виникла б через мову документів, митниця не вказала. А отже довід апелянта про наявність підстав для залишення позову без розгляду відхиляється судом.

Розглядаючи інші доводи апелянта, колегія суддів виходить з такого.

Як встановив суд першої інстанції, оплату за автомобіль здійснено готівкою 2 лютого 2019 року, що підтверджено документально, тож за такої форми розрахунку банківські платіжні документи об`єктивно відсутні, а їх ненадання не свідчить про недостовірність ціни. Умови та спосіб оплати, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, її не стосуються: у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив: "Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються". Щодо транспортних і страхових документів - митниця не довела, що витрати на транспортування чи страхування є складовими, які не включені до ціни та підлягають додаванню до неї, тоді як саме на ній лежить обов`язок такого доведення. Стосовно страхування у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд виснував, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Таким чином, посилання на неподання цих документів обґрунтованого сумніву не утворює.

Щодо правомірності застосування резервного методу суд враховує, що навіть якби окремих витребуваних документів справді бракувало, це саме по собі не легітимізує обраний митницею метод.

За пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування за другорядним методом має містити не лише джерело інформації, а й наявну в митного органу інформацію про числові значення складових митної вартості, порівняння характеристик оцінюваного й взятого за основу товару та обґрунтування числового значення скоригованої вартості з поясненням зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки й комерційні умови. Натомість оскаржуване рішення обмежилося зазначенням каталогу Schwacke і визначеної за ним суми 7 100 EUR, без наведення такого порівняння й обґрунтування. Посилання апелянта на те, що цей каталог визначає вартість конкретного автомобіля за номером його кузова з урахуванням віку, пробігу та комплектації, наведеного висновку не змінює: можливості джерела інформації не звільняють митний орган від обов`язку викласти відповідне обґрунтування саме в рішенні про коригування, а сама собою каталожна вартість не є доказом розбіжності в поданих декларантом документах, наявність якої є передумовою для відступу від ціни договору.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд вказав, що формально нижчий рівень митної вартості товару від рівня попередніх митних оформлень не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу, а в постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 - що зазначення в рішенні про коригування лише джерела інформації без пояснення зроблених коригувань суперечить закону та є самостійною підставою для скасування такого рішення. А отже визначення митної вартості за резервним методом здійснено без достатніх правових підстав і з порушенням послідовності, передбаченої статтями 57- 64 Митного кодексу України.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду України 2012- 2015 років і на постанову суду апеляційної інстанції не враховує наведеної вище усталеної позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якій надається перевага. Пріоритет основного методу та обов`язок митниці належно обґрунтувати сумнів і коригування залишаються незмінними у практиці Верховного Суду.

Колегія суддів виходить також із того, що правомірність індивідуального акта оцінюється з огляду на підстави, покладені в його основу на момент прийняття, тож доповнення мотивів рішення про коригування новими обставинами на стадії судового оскарження є недопустимим.

Підсумовуючи, митний орган усупереч частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів належними та достатніми доказами наявності обґрунтованого сумніву в правильності визначення декларантом митної вартості та правомірності її коригування.

Заявлена за ціною договору митна вартість ґрунтувалася на документально підтверджених і таких, що піддаються обчисленню, відомостях.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)