Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №826/23039/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/23039/15 Суддя (судді) першої інстанції: Гебеш С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці про визнання протиправними рішення та картки відмови щодо визначення митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі – позивач, ПрАТ "ІДС", Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України та Митного поста "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними дії з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 17.06.2015 № 500040403/2015/002519, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2015 № 500040403/2015/000012/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2015 № 500040403/2015/00016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосування другорядного методу, оскільки декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість, а зауваження митного органу не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованого товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що суди не дослідили обставини щодо взаємозв`язку між позивачем та продавцем товару і впливу такого взаємозв`язку на заявлену декларантом митну вартість, тоді як ці обставини є визначальними у справі, та вказав, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з операцій, зазначених у частині вісімнадцятій статті 58 Митного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 справу прийнято до провадження. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 первісних відповідачів замінено на правонаступника – Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі – відповідач, апелянт, митниця).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2015 № 500040403/2015/000012/2, винесене відділом митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2015 № 500040403/2015/00016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт пов`язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної; зниження ціни товару за додатковою угодою від 02.03.2015 № 1 зумовлене необхідністю забезпечення конкурентоспроможності товару в умовах девальвації гривні, а не наміром занизити митні платежі; висновок митниці про вплив взаємозв`язку ґрунтувався фактично лише на інформації із сайту виробника, іншими даними митниця не володіла і правом зробити запит до країни-виробника не скористалася; відповідач не довів, що іншим, не пов`язаним із продавцем покупцям аналогічний товар у той самий період реалізовано за вищими цінами; посилання митниці на неподання банківських документів є безпідставним, оскільки за пунктом 3.1 контракту оплата кожної партії здійснюється протягом 75 днів з моменту митного очищення вантажу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що за митною декларацією від 17.06.2015 № 500040403/2015/002519 автоматизованою системою управління ризиками визначено обов`язкові форми митного контролю, ігнорування яких відповідно до статей 320, 337 Митного кодексу України не допускається. Зазначає, що подані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, зокрема, у наданих документах містилася інформація про страхування товару (страховий поліс від 28.01.2015 № 00837), однак відомості про вартість страхування надані не були, а до розрахунків (калькуляцій) не додано довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, ідентичних заявленим до митного оформлення. Крім того, апелянт вказує на існування взаємозв`язку між продавцем IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем ПрАТ «ІДС» (Україна), які є частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi International, що, на його думку, вплинуло на заявлену митну вартість товару, про що, зокрема, свідчить укладення додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 про зниження ціни одразу після запровадження з 26.02.2015 додаткового імпортного збору відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 73-VIII, базою оподаткування яким є митна вартість, при цьому причини зниження ціни не пов`язані з економічною ситуацією в країні виробника. Також апелянт зазначає, що декларантом не подано витребуваних додаткових документів, що, відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України, було підставою для коригування митної вартості товару та відмови в його митному оформленні. За даними спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу ЄАІС, рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, є вищим, що підтверджується митною декларацією від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472, у зв`язку з чим за результатами проведених консультацій митну вартість товару скориговано за другим методом із рівня 0,7997 дол. США/л до рівня 0,927 дол. США/л. На переконання апелянта, обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, а наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування додаткових документів, на підтвердження чого апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, від 28.07.2021 у справі № 808/3022/17, від 26.07.2021 у справі № 813/8725/14, від 16.07.2021 у справах № 804/3702/16 та № 804/769/16, а також постанови Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі № 21-342а13.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Відзив мотивовано тим, що обґрунтування скарги зводиться до переліку норм права без зазначення конкретних порушень; у рішенні про коригування митної вартості не наведено обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів і не зазначено, які саме відомості додаткові документи мали підтвердити; страховий поліс № 00837 надавався безпосередньо під час декларування, а відомості про вартість страхування містяться в угоді до відкритого страхового полісу № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015, надісланій митному органу листом від 09.02.2016 № 114/4.2-16ц; довідковою інформацією щодо вартості товарів у країні-експортері Товариство об`єктивно не володіє; сама по собі пов`язаність сторін контракту відповідно до частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України не є підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, а зниження ціни зумовлене різкою девальвацією гривні у лютому 2015 року та прийнятим виробником рішенням про збереження конкурентоспроможності товару; надати бухгалтерську виписку про оплату цієї партії на час митного оформлення було неможливо з огляду на строк оплати 75 днів після митного очищення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2015 між ПрАТ "ІДС" (покупець) та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" / IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) (продавець) укладено контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті (далі – Контракт).

02.03.2015 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Контракту, якою змінено ціну товару. Підставою зміни ціни в угоді зазначено суттєву девальвацію гривні, зниження платоспроможності споживачів внаслідок складної економічної ситуації, що склалася в країні покупця, та втрату товаром конкурентоспроможності.

08.06.2015 на виконання умов Контракту продавець поставив партію товару (вода мінеральна "Боржомі") за цінами відповідно до Контракту з урахуванням додаткової угоди № 1. Для митного оформлення товару в режимі імпорту уповноважений позивачем декларант 17.06.2015 подав до відділу митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС вантажну митну декларацію № 500040403/2015/002519, а на підтвердження заявленої за основним методом митної вартості – документи, зокрема зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 з доповненням № 1 від 02.03.2015, рахунки-фактури (інвойси) від 08.06.2015 № GE20150123 та № GE20150124, пакувальні листи від 08.06.2015, залізничні накладні ЦІМ/УМВС від 09– 10.06.2015 №№ 023036– 023045, вагонну відомість від 12.06.2015 № 69347, передатну відомість від 12.06.2015 № 2, внутрішній договір доручення від 01.06.2014 № ІІС02 з доповненням від 14.04.2015 № 2, сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 09.06.2015 № GEO 2015 01/001791 та № GEO 2015 01/001792, копії митних декларацій країни відправлення від 09.06.2015 № С1204 і від 10.06.2015 № С1208, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, від 16.11.2012 № 100/2012/0003919.

19.06.2015 митний орган запропонував декларанту надати додаткові (за наявності) документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України: виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документ, що підтверджує вартість страхування. Декларант надіслав митному органу повідомлення з листом від 18.06.2015 № 18-06/02 та додатковими документами.

19.06.2015 митний пост "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000012/2, яким митну вартість визначено за другорядним методом – за ціною договору щодо ідентичних товарів, з рівня 0,7997 дол. США/л до рівня 0,927 дол. США/л, із зазначенням як джерела інформації митної декларації від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00016. Передумовою прийняття рішення митний орган визначив те, що подані документи містять розбіжності та неповні відомості, а саме: у наданих документах присутня інформація про наявність страхування, але відомості про вартість страхування не надані; надано розрахунки (калькуляції), але інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними, відсутня; на підставі частини четвертої статті 53 Митного кодексу України митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між покупцем і продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 19.06.2015 № 500040403/2015/002567 під фінансову гарантію в розмірі 273 385,15 грн.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України в редакції, чинній на час їх виникнення.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи за наведеним у цій частині переліком.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Аналіз наведених норм свідчить, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом: витребування додаткових документів може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, що передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження про вплив взаємозв`язку продавця і покупця на заявлену митну вартість. Оцінюючи цей довід, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною дванадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Частиною чотирнадцятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. Згідно з частиною двадцятою цієї ж статті порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1– 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.

Скасовуючи судові рішення першого кола розгляду, Верховний Суд у постанові від 20.09.2019 у цій справі зобов`язав суди встановити обставини щодо взаємозв`язку між позивачем та продавцем товару та впливу такого взаємозв`язку на заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару. Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд першої інстанції ці вказівки виконав. Обставини взаємозв`язку встановлено: ПрАТ "ІДС" та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi International, що визнають обидві сторони і що охоплюється критеріями статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, до якої відсилає частина шістнадцята статті 58 Митного кодексу України. Питання впливу цього взаємозв`язку на ціну товару суд дослідив: проаналізував зміст додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 та економічні причини зниження ціни, з`ясував джерела обізнаності митниці (висновок про вплив зроблено фактично на підставі інформації, розміщеної на сайті виробника, іншими даними митниця не володіла, а правом запиту до країни-виробника не скористалася, що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні) та констатував, що відповідач не довів реалізацію аналогічного товару непов`язаним покупцям у той самий період за вищими цінами.

Оцінюючи встановлені обставини, колегія суддів враховує висновки щодо застосування частин дванадцятої – п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України, сформульовані Верховним Судом після направлення цієї справи на новий розгляд, у тому числі у справах за позовами того самого позивача щодо коригувань митної вартості за тим самим Контрактом і тією самою додатковою угодою № 1, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 26.11.2020 у справі № 826/2313/16 за позовом ПрАТ "ІДС" про скасування рішення про коригування митної вартості за тим самим Контрактом Верховний Суд зазначив, що частина п`ятнадцята статті 58 Митного кодексу України закріплює за декларантом право, а не обов`язок, та дійшов висновку: "обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів".

У постанові від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16 за позовом ПрАТ "ІДС" щодо аналогічного коригування Верховний Суд зазначив: "зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до моменту, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не змінною", підкресливши, що ціна договору, у тому числі її зміна в подальшому, є істотною умовою договору та волевиявленням сторін (статті 627, 628, 632 Цивільного кодексу України), а для висновку про вплив пов`язаності митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування.

Постановою від 25.09.2024 у справі № 826/19630/16 Верховний Суд залишив без змін судові рішення про скасування рішення Одеської митниці ДФС від 28.06.2015 № 500040403/2015/000014/2 про коригування митної вартості аналогічної партії мінеральної води "Боржомі", ввезеної за тим самим Контрактом через той самий митний пост "Іллічівськ" у червні 2015 року, погодившись із висновками, що митний орган не надав відповідних доказів та достатніх письмових обґрунтувань впливу взаємовідносин покупця і продавця на ціну товару, а зниження ціни за додатковою угодою № 1 було пов`язане з іншими обставинами, ніж наявний взаємний зв`язок, – із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платоспроможності споживачів та втратою конкурентоспроможності товару в країні покупця.

Наведений підхід відповідає й найновішій практиці Верховного Суду: у постанові від 21.05.2026 у справі № 380/6011/23 Верховний Суд, застосовуючи частини тринадцяту та чотирнадцяту статті 58 Митного кодексу України, виходив з того, що навіть за визнаної декларантом пов`язаності сторін контракту відсутність наданих митним органом декларанту письмових обґрунтувань наявності впливу пов`язаних осіб на ціну оцінюваних товарів означає, що такий вплив вважається відсутнім, а сам факт пов`язаності не може бути підставою для висновку про невірне визначення митної вартості.

У спірних правовідносинах письмових обґрунтувань того, що вплив взаємозв`язку на ціну мав місце, митний орган декларанту не надавав: у рішенні про коригування митниця обмежилася констатацією наявності підстав вважати такий вплив існуючим, не навівши ані аналізу обставин продажу, ані порівняльних даних щодо цін для непов`язаних покупців, ані інших конкретних відомостей. А отже в силу частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України взаємовідносини сторін Контракту вважаються такими, що не вплинули на ціну оцінюваних товарів, і застереження пункту 4 частини першої статті 58 цього Кодексу не виключало застосування основного методу.

Частини вісімнадцята і двадцята статті 58 Митного кодексу України, на яких наголошував Верховний Суд у постанові від 20.09.2019 у цій справі, визначають механізм підтвердження прийнятності вартості операції між пов`язаними особами через порівняння з тестовими значеннями за ініціативою декларанта. Цей механізм діє у поєднанні з частинами дванадцятою – п`ятнадцятою тієї ж статті і не скасовує покладеного на митний орган обов`язку надати декларанту письмові обґрунтування впливу, з відсутністю яких закон пов`язує презумпцію відсутності такого впливу. Операцій із продажу ідентичних або подібних товарів непов`язаним покупцям для експорту в Україну, які могли б слугувати базою порівняння за пунктом 1 частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України, митний орган не виявив і не назвав ані в рішенні про коригування, ані під час судового розгляду. Водночас декларант реалізував право, передбачене частиною п`ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України: надав розрахунки (калькуляції), що апелянт визнає у скарзі, а листом від 18.06.2015 № 18-06/02 – додаткові документи на вимогу митного органу.

Хронологічний аргумент апелянта про укладення додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 невдовзі після запровадження з 26.02.2015 додаткового імпортного збору сам по собі причинного зв`язку між пов`язаністю сторін і зміною ціни не доводить, оскільки в той самий період відбулося різке знецінення гривні, яким додаткова угода прямо мотивована: у ній зазначено, що ціну товару зменшено у зв`язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платоспроможності споживачів та втратою товаром конкурентоспроможності внаслідок складної економічної ситуації в країні покупця. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Перегляд ціни на тлі кризових економічних явищ у країні збуту є звичайною комерційною практикою, і митний орган не довів, що знижена ціна не відповідає дійсній вартості операції або що фактично, всупереч зміненим умовам Контракту, розрахунки здійснювалися за попередньою ціною.

Показовим є й обране митницею джерело коригування: митна декларація від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472, тобто митне оформлення ідентичного товару, здійснене до укладення додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 за попередньою договірною ціною. Таким чином, вищий рівень вартості попереднього оформлення пояснюється не заниженням заявленої вартості спірної партії, а зміною договірної ціни, і коригування, яке фактично відтворює попередній ціновий рівень, зводиться до невизнання цивільно-правової зміни ціни без доведення її фіктивності.

Щодо доводу про ненадання відомостей про вартість страхування колегія суддів зазначає, що сама митниця в рішенні про коригування констатувала наявність у поданих документах інформації про страхування – страхового поліса від 28.01.2015 № 00837, страхувальником за яким є продавець товару. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Оскільки страхування вантажу здійснював продавець, відповідні витрати не покладалися на покупця понад договірну ціну і окремої складової митної вартості, яка підлягала б додаванню, не утворювали; митний орган не навів, яким чином відсутність окремого документа саме про вартість страхування за наявності самого поліса та калькуляцій виробника унеможливила перевірку числового значення заявленої митної вартості. Аналогічний закид тієї самої митниці щодо того самого поліса за тим самим Контрактом Верховний Суд визнав безпідставним у постанові від 25.09.2024 у справі № 826/19630/16, вказавши, що вартість перевезення та страхування була включена до ціни товару експортером, а позивач надав страховий документ і документи, що містять відомості про вартість страхування.

Щодо доводу про ненадання довідкової інформації про вартість у країні-експортері ідентичних товарів колегія суддів зауважує, що цей документ передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 53 Митного кодексу України і подається за наявності; покупець об`єктивно не є володільцем цінової статистики країни-експортера, а неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, чого у цій справі митний орган не довів.

Так само безпідставним є посилання на неподання банківських платіжних документів та виписки з бухгалтерської документації щодо оплати спірної партії, оскільки за пунктом 3.1 Контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митного очищення вантажу, тож на час митного оформлення строк оплати цієї партії не настав і відповідні документи об`єктивно не могли існувати, а пункт 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України передбачає подання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, лише якщо рахунок сплачено. Умови і строки оплати, погоджені сторонами Контракту, не змінюють числового значення ціни товару та не є ціноутворюючим фактором.

Доводи про обов`язковість визначених автоматизованою системою управління ризиками форм митного контролю висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки виконання посадовими особами митниці таких форм контролю (опрацювання орієнтувань, ідентифікаційний огляд) стосується обсягу контрольних заходів і предметом спору не було; водночас спрацювання профілю ризику та наявність у ціновій базі ЄАІС відомостей про вищий рівень митної вартості можуть бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів, про що йдеться і в наведених апелянтом постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі № 21-342а13, проте самі по собі не є підставою для коригування митної вартості, якщо подані декларантом документи у своїй сукупності підтверджують заявлену вартість і сумніви в її достовірності не знайшли підтвердження.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду щодо покладення на декларанта обов`язку доведення митної ціни товару не суперечать наведеним висновкам, оскільки цей обов`язок декларант виконав, подавши передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України пакет документів, які ідентифікують товар та містять об`єктивні і достовірні числові дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну за Контрактом у редакції додаткової угоди № 1. Натомість відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірності спірних рішень відповідач не довів.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги й те, що питання впливу взаємозв`язку тих самих сторін у межах того самого Контракту вже було предметом судової оцінки у справі № 826/2313/16, за наслідками розгляду якої постановою Верховного Суду від 26.11.2020 судові рішення на користь позивача залишено без змін, а рішення тієї самої митниці про коригування митної вартості аналогічних партій товару за тим самим Контрактом скасовані судами остаточно, зокрема, у справах № 826/26096/15, № 826/2311/16, № 826/1632/16 (постанови Верховного Суду від 24.12.2020), № 826/3098/16 (постанова Верховного Суду від 25.08.2023) та № 826/19630/16 (постанова Верховного Суду від 25.09.2024).

Таким чином, суд першої інстанції виконав обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.09.2019 у цій справі, встановив обставини взаємозв`язку сторін Контракту та дослідив питання його впливу на ціну товару, правильно застосував статті 53, 54, 58 Митного кодексу України і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності передбачених пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України підстав для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)