Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №826/13598/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13598/16 Суддя (судді) першої інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ ДІМ" до Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ ДІМ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № 0001751401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2016 року № 2050 та оформленої актом від 25 квітня 2016 року № 69/26-15-14-01-02/36581764. За висновками перевірки Товариство завищило суму від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням і податковим кредитом на 166 667 грн унаслідок включення до податкового кредиту за листопад 2015 року сум податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тренд Консалт" (код ЄДРПОУ 39977297). Позивач, серед іншого, посилався на те, що перевірку проведено з порушенням мораторію на проведення перевірок, установленого на 2015 та 2016 роки, а також на реальність спірних операцій та на неприпустимість покладення на нього відповідальності за можливі порушення контрагента.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено, оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є беззаперечним доказом нереальності операцій, вирок стосовно посадових осіб контрагента відсутній, платник не відповідає за дії третіх осіб, а презумпція правомірності правочину податковим органом не спростована.

Не погодившись із цим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: податковий кредит контрагента сформовано за рахунок придбання зерна, тоді як на адресу позивача реалізовувалися рекламні послуги, що свідчить про невідповідність номенклатури та відсутність джерела походження послуги в ланцюгу; контрагент не подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року; у контрагента відсутні основні засоби, складські приміщення, транспорт і трудові ресурси; стосовно його діяльності здійснюється кримінальне провадження; до перевірки не надано оригінали первинних документів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Насамперед колегія суддів перевіряє правомірність призначення та проведення перевірки, оскільки за усталеною правовою позицією судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від рішення платника про допуск посадових осіб до перевірки, оскаржуючи її наслідки, платник не позбавлений права посилатися на порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки; таким підставам позову суд надає правову оцінку в першу чергу, і лише якщо вони не визнані такими, що зумовлюють протиправність прийнятого за наслідками перевірки рішення, переходить до перевірки інших підстав позову.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Це обмеження не поширюється, зокрема, на перевірки суб`єктів господарювання, що виробляють або реалізують підакцизні товари, на перевірки з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Обсяг доходу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ ДІМ" за 2014 рік не перевищував 20 мільйонів гривень, а отже на перевірку поширювалося наведене обмеження. Водночас дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірки відсутній; заявки самого Товариства щодо його перевірки не подавалося; рішення суду про проведення перевірки немає; у межах кримінального провадження перевірку не призначено, оскільки постанова слідчого чи ухвала слідчого судді відсутні. Наказ від 08 квітня 2016 року № 2050 видано на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням пояснень на запит, що не належить до жодної з підстав, за яких перевірка такого платника в період дії мораторію була допустимою.

Не застосовується до цієї перевірки і виняток щодо відшкодування податку на додану вартість.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з приводу завищення суми від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням і податковим кредитом, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, тобто стосується формування податкового кредиту та від`ємного значення, а не задекларованого до бюджетного відшкодування податку. Перевірка не стосувалася й підакцизних товарів, наявності ліцензій, податку на доходи фізичних осіб чи єдиного соціального внеску.

Таким чином, перевірку Товариства проведено в період дії мораторію за відсутності жодної з передбачених законом підстав. Подібний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 809/2056/15, де перевірку підприємства з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, проведену без передбачених законом підстав, визнано такою, що суперечить вимогам податкового законодавства, з наслідком скасування прийнятого за нею акта індивідуальної дії.

Проведення перевірки з порушенням встановленого законом мораторію позбавляє правового значення її результати, а тому є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, незалежно від змісту виявлених порушень. За наведеною вище позицією у справі № 826/17123/18 ця процедурна підстава підлягає оцінці першою; визнавши її такою, що зумовлює протиправність оспорюваного рішення, колегія суддів до перевірки доводів сторін щодо реальності спірних операцій по суті не переходить.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги, які стосуються виключно реальності господарських операцій позивача з контрагентом, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки оспорюване податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі підлягало скасуванню через проведення перевірки з порушенням мораторію.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № 0001751401.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)