Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №826/6396/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6396/16 Суддя (судді) першої інстанції: С.А. Борискін

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРОТАЙЛ-УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метротайл-Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2016 року № 0000931304, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 157 896 грн, та № 000961304, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість, у частині 335 488 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 №0000931304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 157 896 (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень, в тому числі: за основним платежем в розмірі 126 317 (сто двадцять шість тисяч триста сімнадцять) гривень та штрафними(фінансовими) санкціями в розмірі 31 579 (тридцять одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень;

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 000961304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 551 623 (п`ятсот п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять три) гривні, в тому числі: за основним платежем 440 043 ( чотириста сорок тисяч сорок три) гривні та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111 580 (сто одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень, в частині – збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 335 488 (триста тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень: в тому числі: за основним платежем 268 390 ( двісті шістдесят вісім тисяч триста дев`яносто) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 098 (шістдесят сім тисяч дев`яносто вісім) гривень.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДПС у м. Києві посилається на те, що: договори комерційного посередництва не передбачали тристоронньої конструкції за участю агента; назви контрагентів, за операціями з якими сплачено агентську винагороду, повторюються; позивач мав власні трудові та матеріальні ресурси для здійснення збуту без залучення посередників; акти приймання-передачі наданих послуг не містять відомостей про зміст, обсяг та одиницю виміру операцій; до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, доказів оприбуткування та подальшої реалізації товару, а у видаткових накладних не зазначено виробника; контрагенти позивача не мають основних засобів, мають по одному працівнику, не подали податкової звітності за 2014 рік, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Внешснабторг" анульовано 12 червня 2014 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 21 грудня 2015 року № 8/26-15-13-04-02-15/36391685.

За висновками перевірки контролюючий орган встановив завищення позивачем витрат на 940 624 грн за договорами комерційного посередництва з фізичними особами-підприємцями та завищення податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ "Внешснабторг" на суму 214 333 грн і у ТОВ "Гранд Проф Торг" на суму 54 057 грн.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів і витрат на підставі первинних документів.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення і містять обов`язкові реквізити.

Право на податковий кредит виникає за наявності зареєстрованої податкової накладної та за умови придбання товарів і послуг для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 цього Кодексу). Визначальним є не саме лише оформлення документів, а реальне здійснення операції та її дійсний економічний зміст, тобто фактичний рух активів і зміни у майновому стані платника.

У постанові від 3 червня 2025 року у справі № 580/9295/23 Верховний Суд зазначив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування податкових норм шляхом подання первинних документів, а має дослідити фактичні правовідносини учасників операцій та перевірити дійсний рух активів. Водночас, як випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, сама по собі податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання, як і незначні недоліки в оформленні первинних документів, окремо взяті, не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Доводи апелянта щодо завищення витрат за договорами комерційного посередництва є безпідставними. Тристороння конструкція договору поставки за участю агента законом не вимагається; навпаки, пункт 1.4 укладених договорів прямо забороняв агенту укладати угоди від імені принципала без окремої довіреності, тож сторони свідомо обрали модель сприяння в укладенні угод безпосередньо товариством. Повторення назв контрагентів пояснюється неодноразовими продажами тим самим покупцям у межах звітного місяця за однією угодою. Наявність у товариства штатних менеджерів зі збуту не позбавляє його права залучати сторонніх посередників, оскільки податкове законодавство не ставить право на витрати та податковий кредит у залежність від того, власними чи залученими ресурсами здійснюється господарська діяльність. Ступінь деталізації опису операції у первинному документі законодавством не встановлена, а відсутність максимальної деталізації виду послуг не перешкоджає прийняттю актів до обліку та не свідчить про нереальність операцій (постанови Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/7522/25 та від 2 червня 2023 року у справі № 820/1810/16). Виконання послуг підтверджується звітами агентів, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями та видатковими накладними на реалізацію товару. А отже, висновок контролюючого органу про відсутність ділової мети ґрунтується на припущеннях і не доведений належними доказами.

Безпідставними є й доводи щодо завищення податкового кредиту. Так, за операцією з ТОВ "Внешснабторг" (договір поставки від 9 вересня 2013 року № 09/09-13) товар поставлено за видатковою накладною від 30 вересня 2013 року № РН-000038 і товарно-транспортною накладною № 191/39, а податкову накладну № 59 від 30 вересня 2013 року зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Внешснабторг" 12 червня 2014 року не впливає на правовідносини 2013 року, оскільки на дату складення податкової накладної цей контрагент мав чинний статус платника. Часткова нереалізованість придбаного товару станом на 31 грудня 2014 року сама по собі не спростовує реальності його придбання, оскільки товар оприбутковано, частину залишків підтверджено інвентаризацією на складі, а решту використано шляхом подальшої реалізації. Відсутність окремих товарно-транспортних накладних не є самостійною підставою для висновку про безтоварність операції, тому що така накладна не є первинним документом бухгалтерського обліку для операцій з купівлі-продажу та поставки і призначена для обліку перевезень, а не самого придбання товару.

За операцією з ТОВ "Гранд Проф Торг" (договір поставки від 13 травня 2013 року № 13/05) товар поставлено за видатковими накладними від 30 травня 2013 року № РН-000035 і № РН-000037, а податкові накладні зареєстровано в установленому порядку. Після спливу позовної давності за зобов`язанням товариство списало кредиторську заборгованість на підставі наказу від 21 вересня 2016 року № 23-оф та нарахувало податкові зобов`язання на суму 54 057,04 грн за зведеною податковою накладною № 294 від 21 вересня 2016 року, тобто на ту саму суму, яку раніше віднесено до податкового кредиту, чим інтереси бюджету за цим епізодом не порушено. Незазначення виробника у видатковій накладній не свідчить про нереальність операції, оскільки такий реквізит не є обов`язковим відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів основних засобів і трудових ресурсів та на податкову інформацію з інформаційно-аналітичних баз не доводить нереальності операцій. У наведеній постанові у справі № 580/9295/23 Верховний Суд наголосив, що така інформація "носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону", а юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тож платник не зазнає негативних наслідків за можливі порушення контрагента, якщо не встановлено його обізнаності щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними. Жодного вироку або іншого судового рішення про фіктивність чи недійсність вчинених правочинів контролюючий орган не надав.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Контролюючий орган такого обов`язку не виконав, оскільки його висновки ґрунтуються на податковій інформації та припущеннях, тоді як реальність господарських операцій підтверджена належними первинними документами і фактичним рухом активів.

Доводи апеляційної скарги відтворюють зміст акта перевірки, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору та не доводять неправильного застосування ним норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)