Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №624/865/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/865/26

№ провадження 2/624/605/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 16 вересня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/865/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс»),

представник позивача: Романенко Михайло Едуардович,

відповідач: ОСОБА_1

позовні вимоги: про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №214351 від 19 листопада 2021 року у розмірі 11430,00 грн, стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42146903) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №214351.

Відповідно до умов кредитного договору його укладення та підписання здійснювалося в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору.

За умовами кредитного договору кредитодавець надав відповідачу фінансовий кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну банківську картку, вказану відповідачем, а відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

На виконання умов кредитного договору відповідачу перераховано кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив своє найменування з ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №214351 від 19 листопада 2021 року.

Згідно з договором факторингу заборгованість відповідача перед новим кредитором становить 11430,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2205,00 грн -заборгованість за процентами, 450,00 грн - заборгованість за комісіями та 5775,00 грн - заборгованість за пенею.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

17 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16 вересня 2026 року. Клопотання про витребування задоволено.

15 вересня 2025 року надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, надавши клопотання, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, в якій зазначив, що не може з`явитися в судове засідання, призначене на 16 вересня 2026 року, оскільки перебуває за межами Харківської області.

Разом з тим, відповідачем не наведено обставин, які б об`єктивно унеможливлювали його участь у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, а клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, його неявку без наведення поважних причин, неподання відзиву на позовну заяву, а також відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено про надання фінансового кредиту № 214351 від 19 листопада 2021 року, який відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором CL1466.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору кредит надавався строком на 21 день, тобто до 09 грудня 2021 року. При цьому договором передбачено, що він у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору за користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти у розмірі 1295 % річних, що становить 3,5 % на добу від суми кредиту. Тип процентної ставки визначено як фіксований.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту відповідач зобов`язувався сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору датою його укладення вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що суму кредиту, комісію за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеню у разі їх наявності складають заборгованість за договором, яка підлягає сплаті у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються від суми кредиту з першого дня його надання до дня повного погашення заборгованості включно. У разі прострочення погашення кредиту проценти, відповідно до умов договору, нараховуються також за період прострочення.

При цьому умовами кредитного договору передбачено, що сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором.

Згідно з Додатком № 1 від 19 листопада 2021 року до договору фінансового кредиту № 214351 від 19 листопада 2021 року, сторонами погоджено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Відповідно до графіка розрахунків 19 листопада 2021 року відповідачу надано кредит у розмірі 3000,00 грн, при цьому сума комісії за надання кредиту (15 %) становила 450,00 грн., що також підписано відповідачем електронним підписом.

Згідно наданої інформації на виконання ухвали про витребування вбачається, що ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» емітовано картку № НОМЕР_2 та на цей же картковий рахунок 19 листопада 2021 року надійшли кошти у сумі 3000,00 грн.

14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив своє найменування з ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №214351 від 19 листопада 2021 року.

Відповідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 214351 від 19 листопада 2021 року перед позивачем, що становить 11430,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2205,00 грн - заборгованість за процентами, 450,00 грн - заборгованість за комісіями та 5775,00 грн - заборгованість за пенею. Згідно розрахунку нарахування відсотків та пені було по 02 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1-8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, судом на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факт укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 кредитного договору № 214351 від 19 листопада 2021 року, умови якого відповідач прийняв та підписав шляхом використання одноразового ідентифікатора, а також факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується відомостями про їх зарахування на банківську картку відповідача.

Умовами кредитного договору відповідач взяв на себе зобов`язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та передбачені договором платежі у встановлені договором строки. Кінцевий строк повернення кредиту визначено 09 грудня 2021 року.

Разом з тим, доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів у повному обсязі, сплати нарахованих відповідно до умов договору процентів, комісії та інших передбачених договором платежів матеріали справи не містять. Відповідачем також не надано суду доказів належного виконання ним своїх договірних зобов`язань або спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Розглядаючи законність правонаступництва позивача за грошовою вимогою за цим кредитним договором, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. Право вимоги за кредитним договором № 214351 від 19 листопада 2021 року перейшло від первісного кредитора ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року, у зв`язку з чим ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є належним кредитором за вказаним зобов`язанням.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 214351 від 19 листопада 2021 року в сумі 11430,00 грн, що складається з: тіла кредиту – 3000,00 грн, процентів – 2205,00 грн, комісії – 450,00 грн та пені – 5775,00 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої квитанції, позивач за подання даного позову до суду, відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано документи: копію договору про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди, копію детального опису виконаних робіт, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З документів вбачається що адвокатом надані послуги: усна консультація час 0,5 год – 250 грн, письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин витрачений час -1 година, вартість 750 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій витрачений час - 1 година, вартість 1500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості – 2 години, 3000 грн, формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду – 0,5 година, 500 грн. Загальна вартість наданих робіт складає 6000 грн, витрачений час 5 години.

На підставі викладеного, враховуючи співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку, що співмірними, розумними та реальними витратами позивача на надану професійну правничу допомогу є витрати в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитними договором №214351 від 19 листопада 2021 року у сумі 11430 (одинадцять тисяч чотириста тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс»), місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746,

представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст