Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №400/11483/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11483/25

Головуючий першої інстанції: Брагар В.С.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 10.02.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

23.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов: №ОПШ 047566 від 26.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; №ОПШ 047567 від 26.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000грн. за порушення абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позову зазначено щодо протиправності прийнятих відповідачем постанов про накладення штрафу за порушення, визначене абз.3, 17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не є автомобільним перевізником, а являється власником транспортного засобу, зауваживши, що санкція ст.60 зазначеного Закону може бути застосована виключно до автомобільних перевізників.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позов задоволено, виходячи з того, що положення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. В контексті зазначеного суд зауважив, що спірними постановами контролюючий орган протиправно застосував адміністративного-господарські санкції до позивача, який є власником транспортного засобу, а не до перевізника ФГ «Конвалія», яке визначено у товарно-транспортній накладній від 07.08.2025 № 15, на підставі якої здійснювалось перевезення вантажу. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги договір позички №1 від 05.01.2017 (наданий до суду), на підставі якого перевіряємий транспортний засіб передано в оренду ФГ «Конвалія».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено щодо правомірності прийнятих постанов від 26.08.2025 №№ОПШ 047566, ОПШ 047567, оскільки перевізник не забезпечив водія документами, визначеними ст.48 Закону України №2344-III (у водія відсутня тахокарта за 07.08.2025 та роздруківка цифрового тахографа), а також здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм, встановлених законодавством, понад 30%. При цьому, апелянт зауважує, що штрафи за порушення ст.60 Закону України №2344-III застосовано до ОСОБА_1 як до керівника ФГ «Конвалія». Також, скаржник зазначає, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які водій подає контролюючому органу під час перевірки, а тому договір позички №1 від 05.01.2017 не можна приймати до уваги, оскільки такий документ надавався лише до суду. Крім того, у скарзі зауважено про те, що позивач не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, хоча належним чином був повідомлений про дачу, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: КАМАЗ 5320, державний номерний знак НОМЕР_1 - вантажний самоскид масою понад 3,5т., та ГКБ 8350, державний номерний знак НОМЕР_2 , - причіп. /а.с.41з.б./

07.08.2025 о 13:00 на а/д Т1511 (в`їзд в м.Вознесенськ з боку с.Трикрати), посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), та причіпу (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №038747 від 07.08.2025. /а.с.39з.б./

В акті від 07.08.2025 зазначено про порушення вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.22.5 постанови КМУ №1306 від 10.10.2001, перевищення вагових норм повної маси транспортного засобу при проїзді дороги місцевого значення 40т. при дозволених 24т., перевищення становить 60%; перевізник не забезпечив водія тахокартою за 07.08.2025 або роздруківкою даних з цифрового тахографа, транспортний засіб не обладнано тахографом.

26.08.2025 відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі акту №038747 від 07.08.2025, винесено постанови: №ОПШ 047566 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; /а.с.46/

№ОПШ 047567 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000грн. за порушення абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». /а.с.47/

Не погоджуючись з вказаними постановами, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон України №2344-III) врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006 року (надалі Порядок - №1567) визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, зокрема, щодо наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п.п.20-30 Порядку№1567.

Статтею 48 Закону України №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст.48 Закону України №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2025 на а/д Т1511 (в`їзд в м.Вознесенськ з боку с.Трикрати), за результатом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 (д.н.з. НОМЕР_1 ) з причепом марки ГКБ 8350 (д.н.з. НОМЕР_2 ) складено акт №038747 від 07.08.2025, в якому вказано, зокрема, що перевізник не забезпечив водія тахокартою за 07.08.2025 або роздруківкою даних з цифрового тахографа, транспортний засіб не обладнано тахографом, чим порушено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Слід зазначити, що Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (надалі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 (надалі - Положення №340).

Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5т. повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п.6.1. Положення №340).

Згідно з п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (надалі – Інструкція №385).

За приписами п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно п.3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Таким чином, згідно із вимогами п.6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, яким виконуються перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Згідно з вимогами ст.48 Закону України Закону України №2344-III для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених безпосередньо ст.48 цього закону, обов`язковою також є наявність заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР п.1.4 Інструкції №385).

У зв`язку з тим, що тахокарти та роздрукування даних роботи тахографа (у разі оснащення транспортного засобу цифровим тахографом) є носієм інформації про дотримання водіями режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю є свідченням порушення режиму праці та відпочинку водіями колісних транспортних засобів.

На підставі наведеного, оскільки на момент проведення перевірки, у водія транспортного засобу була відсутня тахокарта за 07.08.2025/роздруківка даних з цифрового тахографа, та транспортний засіб не обладнано тахографом, наявні підстави вважати про допущення перевізником порушення, визначеного абз.3 ч.1 ст.60 Закону України №2344-III.

Також, а акті перевірки від 07.08.2025 №038747 зафіксовано про перевищення вагових норм повної маси транспортного засобу при проїзді дороги місцевого значення, з приводу чого слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Вказане кореспондується також з положеннями ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ, відповідно до якого з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила).

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил).

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35м), за довжиною вантажного автомобіля 12м, автопоїзда 22м, автомобіля (тягача) з напівричепом 18,75м, маршрутного транспортного засобу 18,75 м; фактичної маси вантажного двовісного автомобіля 18т (для автомобільних доріг державного значення), 14т (для автомобільних доріг місцевого значення), трьохвісного автомобіля 25т (для автомобільних доріг державного значення), 21т (для автомобільних доріг місцевого значення), чотирьохвісного автомобіля 32т (для автомобільних доріг державного значення), 24т (для автомобільних доріг місцевого значення), чотирьохвісного автомобіля з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38т (для автомобільних доріг державного значення), 24т (для автомобільних доріг місцевого значення).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Згідно з п.4 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 25 Правил встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06. 2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).

Відповідно до п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно п.п.16, 18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного габаритно-вагового контролю транспортних засобів КАМАЗ 5320 та причепу ГКБ 8350, посадовою особою відповідача виявлено, що фактична маса транспортного засобу становила 40т. при нормативно допустимій 24т. на дорозі місцевого значення Т1511 (в`їзд в м.Вознесенськ з боку с.Трикрати), що на 60% більше допустимого значення. /а.с.40, 43/

Разом з тим, всупереч положенням ст.48 Закону України №2344-III дозвіл уповноваженого органу у водія був відсутній, що порушенням, відповідальність за яке визначено абз.17 ч.1 ст.60 Закону України №2344-III.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.60 Закону України №2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

Спірним питанням в даній справі є встановлення обставин того, чи є ОСОБА_1 автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України №2344-III та, відповідно суб`єктом, на якого покладається відповідальність за недотримання вимог ст.48 цього Закону України.

В розумінні вимог ст.1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

У постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Сторонами у справі не заперечується, що під час перевірки, посадовій особі відповідача водієм надано товарно-транспортну накладну від 07.08.2025 №15 /а.с.42/, в якій зазначено автомобільного перевізника ФГ «Конвалія».

Разом з тим, відповідно до відомостей з витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань керівником ФГ «Конвалія» (код ЄДРПОУ 31518719) є ОСОБА_1 (бенефіціарний власник), що свідчить про правомірність застосування господарсько-адміністративних штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до позивача. /а.с.105/

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов від 26.08.2025 №№ОПШ 047566, ОПШ 047567.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв