Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №420/39430/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39430/25

Суддя першої інстанції: Попов В.Ф.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 22.01.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в АРК про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 14.11.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 14.11.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації, із компенсацією втрати частини грошових доходів за період з 14.11.2017 до 28.02.2018, починаючи з 14.11.2017 і до дати розрахунку на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому індексації-різниці у розмірі 4463,15грн. щомісячно за період з 01.03.2018 до 31.05.2025 у загальній сумі 388294,05грн.;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю у розмірі 4463,15грн. щомісячно за період з 01.03.2018 до 31.05.2025 у загальній сумі 388294,05грн., із компенсацією втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 до 31.05.2025, починаючи з 01.03.2018 і до дати розрахунку на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період проходження служби, зокрема з 14.11.2017 до 28.02.2018, відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із визначенням базового місяця – січень 2008. Також, позивач зазначає, що з 01.03.2018 по 31.05.2025 йому протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця грошового забезпечення у розмірі 4463,15грн. щомісячно, що у загальному становить 388294,05грн. Позивач зазначає, що виплата спірних сум має бути здійснена з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44 від 15.01.2004. Крім того, на думку позивача, у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем сум індексації грошового забезпечення, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у відповідності до Закону України №2050-III та Порядку від 21.02.2001 №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.11.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації; зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.11.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 4463,15грн. щомісячно за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 31.05.2025 у загальній сумі 334736,25грн.; зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю у розмірі 4463,15грн. щомісячно за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 31.05.2025 у загальній сумі 334736,25грн.; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.11.2017 до 28.02.2018, оскільки за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 4463,15грн., оскільки у березні 2018 не відбулось підвищення його грошового доходу. Визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата індексація-різниці грошового забезпечення, суд врахував, що п.3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». З цих підстав, суд зазначив, що період, за який позивач набув право на виплату фіксованої індексації - з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.05.2025, а загальна сума для нарахування становить 334736,25грн. Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо нарахування та виплати спірних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44 від 15.01.2004 та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зазначивши про передчасність таких вимог. Не вбачав суд першої інстанції також і підстав для встановлення судового контролю з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про ймовірне ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні справи суд першої інстанції невірно застосував положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, безпідставно визначивши січень 2008 базовим місяцем, оскільки після внесення змін постановою КМУ №1013 механізм індексації зазнав істотних змін, а обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу. Також зазначено про безпідставне визнання права позивача на індексацію-різницю, оскільки законодавство не визначає її як окремий вид грошового забезпечення. Крім того, скаржник посилається на ігнорування ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.6 Порядку №1078, які передбачають, що індексація здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 14.11.2017 проходив військову службу за контрактом у ГУ СБУ в АРК та 28.05.2025 виключений зі списків особового складу у зв`язку із переведенням (відкомандируванням) до нового місця служби, що не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, у період проходження служби, йому не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі, а саме: за період з 14.11.2017 до 28.02.2018 із визначенням базового місяця - січень 2008, за період з 01.03.2018 по 31.05.2025 щомісячна фіксована сума індексації-різниці у розмірі 4463,15грн., у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку від 21.02.2001 №159 має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строку виплати індексації грошового забезпечення з 14.11.2017 по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 15.12.2015 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

В редакції від 24.02.2016, 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.

В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.

Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.

Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.11.2017 по 28.02.2018.

Стосовно дискреційних повноважень, на що звертає увагу апелянт, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.11.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, із урахуванням раніше виплачених сум.

Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці.

Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Так, з довідки №76/1/28-518 від 09.05.2024 вбачається, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 склало 12374,56грн., у березні 2018 - 12374,56 грн. /а.с.23/

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 не відбулось.

Враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації в березні 2018 складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.05.2025 (, виходячи з фіксованої величини у розмірі 4463,15грн. щомісячно, що у загальному становить 334736,25грн. (75міс.х4463,15грн.).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку, що таке рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв