Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №400/9030/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9030/24

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 400/9030/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2024, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 0609211-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609219-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609211-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609216-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609218-2410-1428-UA4802009000069919.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача відсутні законні підстави нараховувати йому податкове зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно на об`єкти нерухомості, оскільки відповідно до рішення Горохівської сільської ради Миколаївської області від 13.07.2020 № 2 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік” відсутня (не встановлена) ставка податку для будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271). Тобто об`єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена пп. “ж” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Відповідно до пп. “ж” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 відповідно до ч. 5 ст. 259 Господарського кодексу України затверджено національний класифікатор НК 018-2023 “Класифікатор будівель і споруд” та одночасно скасовується національний класифікатор ДК 018-2000 “Державний класифікатор будівель і споруд”.

Також, у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України чітко визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

За інформацією баз даних ДПС, позивач, як фізична особа-підприємець, суб`єкт господарювання з визначеними видами діяльності, що передбачають сільськогосподарське виробництво, на податковому обліку не перебуває.

Враховуючи вищезазначене, відсутня сукупність умов, щодо застосування норм абз. “ж” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України до зазначеного в заяві нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2026 у справі № 400/9030/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 31.05.2024 № 0609211-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609219-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609211-2410-1428-UA4802009000069919, № 0609216-2410-1428-UA4802009000069919, 0609218-2410-1428-UA4802009000069919.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 3014,17 грн (три тисячі чотирнадцять гривень 17 копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у 2022 - 2023 роках Горохівською сільською радою застосовувались ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік, затвердженні рішенням від 14.07.2021 № 1. Зазначеним рішенням не встановлено ставку податку із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – для будівель сільськогосподарського призначення: лісництва та рибного господарства (код 1271).

Суд вказав, що об`єкти нерухомості, на які відповідачем нараховано податкові зобов`язання, оскаржувані у цій справі, відносяться до будівель сільськогосподарського призначення лісництва та рибного господарства (код 1271), що підтверджується довідками ТОВ “МОІЦ” від 07.01.2021 № 2363, № 2364, № 2365, № 2366, № 2367.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, у відповідача відсутні підстави для обчислення та нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно на вищевказані об`єкти нерухомості за 2023 рік.

За таких обставин, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління ДПС у Миколаївській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що згідно рішення Горохівської сільської ради Миколаївської області від 14.07.2021 №1 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023» по зазначеній вище нежитловій нерухомості встановлено ставку податку за 1 кв. метр в розмірі 0,3 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на початок календарного року.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до даних ІКС Податковий блок та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності позивача перебувають наступні об`єкти нежитлової нерухомості:

- нежитлова будівля, будівля їдальні загальною площею 286,3 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля, колишня будівля гуртожитку загальною площею 837,1 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля, колишня будівля школи загальною площею 518,3 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлова будівля, колишня будівля мельниці загальною площею 145,0 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- Майновий комплекс МТФ загальною площею 6773,9 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- Майновий комплекс ЦРМ загальною площею 1172,7 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

- Майновий комплекс автогараж загальною площею 679,6 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлова будівля, вагова загальною площею 43,8 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ;

- будівля, адміністративна будівля загальною площею 173 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ;

- комплекс, Майновий комплекс зернотоку загальною площею 6361.4 кв.м. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- житловий будинок загальною площею 60.3 кв.м., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .

31.05.2024 ГУ ДПС складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0609211-2410-1428-UA4802009000069919, яким позивачу нараховано податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 127864,14 грн;

- № 0609216-2410-1428-UA4802009000069919, яким позивачу нараховано податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 13659,96 грн;

- № 0609218-2410-1428-UA4802009000069919, яким позивачу нараховано податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік у сумі 166,38 грн;

- № 0609219-2410-1428-UA4802009000069919, яким позивачу нараховано податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 136155,39 грн;

- № 0609221-2410-1428-UA4802009000069919, яким позивачу нараховано податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 23571,27 грн.

Не погоджуючись з нарахованим податковим зобов`язанням, позивач оскаржила рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Податкового кодексу України (далі та раніше за текстом – ПК України) передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (п. 10.3 ст. 10 ПК України).

Згідно пп. 12.3.1 - 12.3.3 ст. 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

Контролюючі органи не пізніше 25 серпня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та/або зборів на відповідних територіях, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Горохівської сільської ради Миколаївської області від 13.07.2020 № 20 встановлено ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік.

Листом Горохівської сільської військової адміністрації від 28.07.2023 року № 276 повідомлено ГУ ДПС про те, що ставки по місцевим податкам і зборам, податковим пільгам залишаються на рівні, прийнятих рішенням 10 сесії Горохівської сільської ради від 14.07.2021 року.

Також, листом Горохівської сільської військової адміністрації від 15.02.2024 № 157/01-02-29/24 надано відповідь на запит відповідача від 20.12.2023 № 11921/5/14 29-24-10-02, відповідно до якої повідомлено, що на період 2021-2023 років не приймалось змін податкової ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для використання у роботі використовуються розмір ставки податку, прийнятий у 2022 році.

Рішенням 10 сесії 8 скликання Горохівської сільської ради від 14.07.2021 року № 1 затверджено ставки податку на нерухоме майн, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік.

У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п. 266.5.1 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Матеріалами справи встановлено, що 14.07.2021 Горохівською сільською радою Миколаївської області прийнято Рішення №1 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Горохівської сільської ради», яким встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

В цьому рішенні, зокрема, зазначено, що для будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271), що включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін., не встановлено ставку податку із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Поряд з тим, у 2023 році Горохівською сільською радою застосовувались ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженні вищенаведеним рішенням від 14.07.2021 № 1.

Колегія суддів враховує також висновок Верховного Суду у постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 про те, що при вирішенні питання щодо віднесення будівлі до певного класу визначальним є не лише формальний запис у державному реєстрі, а насамперед функціональне призначення об`єкта нерухомості, його технічні характеристики та фактичне використання.

Об`єкти нерухомого майна, на які відповідачем були накладені податкові зобов`язання, відносяться до класу «будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) відповідно до державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 07.

При цьому, означені об`єкти нерухомості фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності та за своїми функціональними характеристиками належать саме до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271), що підтверджується довідками ТОВ “МОІЦ” від 07.01.2021 № 2363, № 2364, № 2365, № 2366, № 2367.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для обчислення та нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно на вищевказані об`єкти нерухомості за 2023 рік.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 400/9030/24 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик