Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №400/12885/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12885/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 400/12885/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що вона є донькою військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при захисті Батьківщини, у зв`язку із чим вона звернулась до Міноборони України за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168. Однак, у призначенні та виплаті вказаної допомоги було відмовлено. Крім того, комісією Міноборони було винесено рішення від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 19.01.2026 р. затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти, в частині, що стосується ОСОБА_1 про повернення документів на доопрацювання. Позивач не погоджується із діями та рішенням Міноборони, оскільки має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №168

Від відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалила рішення, яке оформлено протоколом від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти про повернення на доопрацювання заяви позивачу у зв`язку з тим, що за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на розгляд Комісії заявницею не надано. З огляду на вищевикладене Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення про відмову у виплаті не приймала, а ухвалила законне та обґрунтоване рішення про повернення документів.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31.03.2026 у справі № 400/12885/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним і скасував рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язав Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.12.2024 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, з урахуванням правової оцінки у судовому рішенні в цій справі.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ідентифікаційний код 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того що, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України “Про адміністративну процедуру” та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язана була застосовувати Закон №2011-ХІІ в редакції Закону №3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачами відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Суд зауважив, що водночас абзац другий частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Тому, на переконання суду першої інстанції, позивач, як рідна донька загиблого ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою №168, відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою №168 є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах. 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що на розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право позивачки на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 09.11.2000 серія НОМЕР_2 .

09.10.2023 ОСОБА_2 було мобілізовано, та під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 він загинув в результаті розтрощення тіла з подальшою термодеструкцією.

Смерть військовослужбовця пов`язана з виконанням службових обов`язків під час безпосередньої участі у бойових діях із забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушені державного суверенітету.

26.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її батька ОСОБА_2 . Вказана Заява з відповідним пакетом документів 27.12.2024 року направлена до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністром оборони України 28.03.2025р, Комісія дійшла висновку про повернення позивачу на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_3 котра також має право на одноразову грошову виплату у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 40 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (пункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини 10 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №714) (далі Порядок №975), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232 (далі - Порядок №45).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку №45).

Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку №45 результати опрацювання документів обласним ( ІНФОРМАЦІЯ_16 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).

Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку №45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (ІНФОРМАЦІЯ_17 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Таким чином, рішення за результатами розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою №168, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України приймається Комісією Міноборони.

Відтак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мала повноваження щодо розгляду заяви позивача про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька та прийняття за результатами її розгляду відповідних рішень.

Згідно з абзацами першим і другим частини 3 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.

Згідно частини першої статті 16 - 1 Закону №2011-ХІІ , (у редакції чинної на час смерті військовослужбовця) встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується батькам, одному із подружжя, який не одружився в друге, дітям, які не досягли повноліття і утриманцям, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Абзацами першим і другим пункту 2 Постанови №168 (у редакції, станом на день загибелі батька позивачки) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 29.08.2024 року, законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою №168, мали: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

На підставі статті 199 Сімейного кодексу України виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, а саме: якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” (далі - Закон №3515-ІХ) статтю 16-1 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції.

Згідно з частиною 1 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону №3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Отже, за новою редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід зазначити, що в теорії права дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як: 1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії; 2) чинність та дія акта; 3) способи (види) дії акта у часі.

Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

У контексті спірних правовідносин суд також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі №640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі №520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі №280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.

Матеріалами справи встановлено, що батько позивача загинув при виконанні обов`язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Так, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України “Про адміністративну процедуру” та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язана була застосовувати Закон №2011-ХІІ в редакції Закону №3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачами відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти.

Водночас абзац 2 частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Тому, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що позивачка, як рідна донька загиблого ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою №168, відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ).

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що абз.2 ч.4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, затвердженого 28.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України Нікітенко Нікіти, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що законодавець чітко встановив перелік осіб, який має право на ОГД станом на день загибелі військовослужбовця.

Надаючи оцінку означеним аргументам скаржника апеляційний суд виходить із таких міркувань.

У контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі №640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі №520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі №280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Так, колегія суддів акцентує увагу на тому, що абз.2 ч.4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Відтак, наведені аргументи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного від 08.06.2026 у справі № 400/12885/25 –залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик