Додаткове рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/11799/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11799/26

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» до Одеської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Юридичного департаменту Одеської міської ради, Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Юридичного департаменту Одеської міської ради, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо нерозгляду по суті заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Тираспольське шосе, 22-Л ( резервна адреса: Тираспольське шосе,28), з кадастровим номером земельної ділянки 5110137300:01:004:0008 та площею 2,183 га, актуальний вид цільового призначення 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», Код згідно з УКЦВЗ 1.14; 3.2.10, категорія земель: «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», вид використання земельної ділянки – для розміщення та експлуатації підприємства по обслуговуванню транспортних засобів (складських та адміністративних будівель) об`єкта транспортної інфраструктури;

- зобов`язати Одеську міську раду розглянути по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Тираспольське шосе, 22-Л (резервна адреса: Тираспольське шосе, 28), з кадастровим номером земельної ділянки 5110137300:01:004:0008 та площею 2,183 га, актуальний вид цільового призначення 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», Код згідно з УКЦВЗ 1.14; 3.2.10, категорія земель: «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», вид використання земельної ділянки – для розміщення та експлуатації підприємства по обслуговуванню транспортних засобів (складських та адміністративних будівель) об`єкта транспортної інфраструктури», та прийняти у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, рішення по суті заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов ТОВ «АРТ ВЕЙ» задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеська міська рада подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року залишено без змін.

Також, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» заявляло про намір стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат 50000 грн.

04.09.2026 р. позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та просить стягнути з Одеської міської ради на його користь 50000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування заяви позивачем надається суду акт приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, 11.09.2026 року від Одеської міської ради надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів при вирішенні заяви дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 6, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» звернулося до суду з заявою про стягнення судових витрат на правнику допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає нормам ст. 139 КАС України.

Згідно із ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Мартишко (Драгун) Ангеліною Святославівною що підтверджується договором від 19.08.2022 року., яким передбачено дії які може вчиняти адвокат від імені позивача по справі та додатковою угодою №03 до Договору №57/22 від 19.08.2022 року.

Згідно опису виконаних робіт адвокатом Мартишко А.С. надано правову допомогу на загальну суму 50000 грн., а саме:

- зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг – 3000 грн.;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу – 47000 грн..

В свою чергу колегія суддів зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи на розгляді в П`ятому апеляційному адміністративному суді перебувала апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 року, за результатом розгляду якої судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмір 3000 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

Таким чином, надані до суду докази підтверджують дані обставини, а також факт понесених позивачем витрат, що відповідачами не спростовано, а тому заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Одеської міської ради на його користь 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

У зв`язку з цим, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» з Одеської міської ради 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі. В решті заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 252, 311, 321, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» про ухвалення додаткового судового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у справі № 420/11799/26.

Стягнути з Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ВЕЙ» (РНОКПП 42415121) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн..

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук