Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №400/9039/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9039/24

Перша інстанція суддя Бульба Н.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 , Військовій частині НОМЕР_2 , а саме:

1) визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення (нарахування) та виплати грошового забезпечення за період з 15 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2022 року;

2) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 15 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

3) визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення (нарахування) та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

4) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

5) визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення (нарахування) та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 24 червня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року;

6) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 24 червня 2024 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

7) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

8) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

9) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2022 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

10) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2023 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

11) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2024 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

12) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік терміном 05 діб, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

13) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2022 рік терміном 35 діб, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

14) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2023 рік терміном 05 діб, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704;

15) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2024 рік терміном 15 діб, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704;

16) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані 126 (сто двадцять шість) діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, набутої на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

17) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані 30 (тридцять) діб невикористаної додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, набутої відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про відпустки, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704;

18) визнання протиправними дії відповідача щодо затримки розрахунку при звільненні;

19) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 25 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України, у розмірі 84489 грн 60 коп (вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок);

20) визнання протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 (дванадцять) років служби;

21) визнання протиправним та скасувати п. 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 від 24 червня 2024 року, в частині виплати капітану юстиції ОСОБА_1 , передбаченої абз. 1 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразової допомоги при звільненні за 08 (вісім) років служби;

22) зобов`язання відповідача внести зміни в п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 від 24 червня 2024 року, шляхом внесення запису «виплатити, передбачену абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразову допомогу при звільненні за 12 (дванадцять) років служби» ;

23) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 12 (дванадцять) років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні за 08 (вісім) років служби;

24) зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 (дванадцять) років служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

1) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 15 серпня 2022 року до 31 грудня 2023 року, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

2) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 15 серпня 2022 року до 31 грудня 2023 року;

3) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;

4) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 25 червня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно, у розмірі 83 406,40 (вісімдесят три тисячі чотириста шість грн сорок коп) гривень;

5) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 8 (вісім) років служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові вили грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт;

6) визнано протиправним та скасовано п. 1 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 червня 2024 року №178 в частині виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абз. 1 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 8 (вісім) років служби;

7) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 (дванадцять) років служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням сторонами подано апеляційні скарги, з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому сторони просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, відповідно до їхніх вимог та заперечень.

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, зокрема одноразових виплат, за наслідком щорічного підняття прожиткового мінімуму після набрання чинності постановою КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року № 481, оскільки така постанова визнана нечинною у судовому порядку.

Також, на переконання позивача, судом помилково встановлено період затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби та зменшено обраховану позивачем суму середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що Військова частина НОМЕР_1 до 01 квітня 2023 року перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , а як наслідок саме на останню потрібно було покласти фінансові зобов`язання за відповідний період служби позивача.

При цьому, апелянт зазначає, що факт визнання нечинними положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та щорічне підвищення прожиткового мінімуму для працездатних громадян не є підставою для здійснення перерахунку грошового забезпечення відповідній категорії військовослужбовців.

З іншого боку, апелянт визнає факт невчасного розрахунку при звільненні з позивачем, але зазначає, що судом помилково розраховано суму та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час розрахунку при звільненні.

Крім того, апелянт зазначає, що ним належним чином розраховано одноразову допомогу при звільненні позивача.

В свою чергу, Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на апеляційну скаргу відповідача якому зазначається про необґрунтованість доводів апелянта щодо необхідносте перекладення частини фінансової відповідальності на Військову частину НОМЕР_2 .

З іншого боку, позивачем подано свої додаткові пояснення щодо зміни правових позицій Верховного Суду щодо застосування положень постанови КМУ від 12 травня 2023 року № 481.

При цьому, відзив на апеляційну скаргу, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 , не враховано колегією суддів, оскільки він не стосується обставин даної справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення - зміні, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з 15 серпня 2022 року по 24 червня 2024 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Вказані обставини підтверджуються витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 серпня 2022 року № 209 про зарахування ОСОБА_1 з 15 серпня 2022 року до списків особового складу ВЧ та витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 червня 2024 року № 178 про виключення позивача з 24 червня 2024 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що дії відповідача ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування до розрахунку грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року є протиправними.

Окрім того, відповідно до абз. 3 п. 1) наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 12 років 07 місяців 13 днів.

Проте, відповідно до абз. 5 п. 1) наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 08 (вісім) років служби.

Щодо здійсненні розрахунку при звільненні, то згідно з відомістю нарахування коштів № 109 на картковий рахунок позивача 27 червня 2024 року надійшов розрахунок при звільненні у розмірі 385530, 54 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 1) наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 178 позивачу повинні були виплатити при звільненні грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 29566 ,34 грн.

Компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 29122,84 грн відправлені та надійшли на картковий рахунок позивача 10.09.2024, що підтверджено відомістю про нарахування коштів № 138 та не заперечується представником відповідача ВЧ НОМЕР_1 .

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на здійснення перерахунку розміру його грошового забезпечення та одноразових виплат у зв`язку із щорічним підвищенням розмірів прожиткового мінімуму у 2022 та 2023 роках, на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також право на перерахунок одноразової допомоги при звільненні, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» .

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» .

В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» , виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» .

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі, зокрема, є перевірка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших одноразових виплат за період служби з 15 серпня 2022 року по 24 червня 2024 року, без врахування положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 30 серпня 2017 року.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, за період з 15 серпня 2022 року по 31 грудня 2023 року (з 15 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року згідно мотивувальної частини рішення), відповідно до доводів та вимог апеляційних скарг сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, як зазначено вище, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення у період проходження служби з 15 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року.

В свою чергу, щодо періоду служби позивача з 20 травня 2023 року по 24 червня 2024 року, колегія суддів зазначає, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок (у мотивувальній частині рішення), що з 20 травня 2023 року розмір грошового забезпечення позивача має обраховуватись без урахування розміру прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2023 року, а у 2024 році без урахування розміру прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2024 року.

При цьому, колегія суддів враховує доводи позивача про те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, у справі № 320/29450/24 (набрало законної сили 18 червня 2025 року), визнано протиправним та нечинним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, стосовно внесення змін до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Так, згідно ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Проте, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача заявлено за період служби, що тривав до моменту втрати чинності (тимчасової) відповідним нормативно-правовим актом.

При цьому, попри наведені позивачем висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування нормативно-правового акта, який суперечить Конституції України чи закону України, колегія суддів враховує, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року, у справі № 320/29450/24, підтверджено правомірність пункт 2 Постанови № 481.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок його грошового забезпечення лише за період служби з 15 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року.

При цьому, враховуючи встановлену колегією суддів невідповідність висновків мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції щодо періоду перерахунку грошового забезпечення позивача у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, щодо обчислення розміру грошової допомоги для оздоровлення позивача за 2023, 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 6 Розділу XXIII наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно п. 7 Розділу XXIV наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

В даному випадку, одноразові складові грошового забезпечення, зокрема суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, нараховані позивачу у період з 15 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року, також підлягають перерахуванню, з урахуванням вищевикладених висновків про перерахунок грошового забезпечення з урахуванням підняття розмірів прожиткового мінімуму у 2022 та 2023 роках.

Щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 5 Розділу XXXI наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, у разі звільнення з військової служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Згідно п. 6 Розділу XXXI наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Так, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що нарахування та виплата грошової компенсації за всі невикористані дні основної щорічної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки має проводитись з урахуванням розміру грошового забезпечення та за останньою штатною посадою на момент звільнення.

Тобто, розмір грошового забезпечення, який військовослужбовець отримував станом на день набуття права на отримання відпустки (у конкретному місяці та році) не впливає на розмір грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні з військової служби, оскільки така виплата є одноразовою та розраховується виходячи з розміру грошового забезпечення військовослужбовця на момент звільнення.

З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, що вона до 01 квітня 2023 року перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , а як наслідок саме на останню потрібно було покласти зобов`язання за відповідний період служби позивача.

Так, перебування військової частини на грошовому (фінансовому) забезпеченні в іншій військовій частині – це адміністративно-господарський механізм, за якого певний військовий підрозділ не має власної фінансово-економічної служби, бухгалтерії та окремого рахунку в Держказначействі, тому всі операції з нарахування й виплати грошей для нього здійснює інша, вища або суміжна військова частина, що виконує функцію розпорядника бюджетних коштів.

При цьому, за умови, що Військова частина НОМЕР_1 є самостійним суб`єктом владних повноважень та наразі не знаходиться на грошовому (фінансовому) забезпеченні в іншій військовій частині, фінансову відповідальність за порушення прав позивача у минулому має нести саме Військова частина НОМЕР_1 .

Щодо доводів апеляційних скарг сторін про невірний обрахунок судом першої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно ч. 2 ст. 116 КЗпП України, у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

В даному випадку, позивачу, станом на день виключення зі списку особового складу військової частини мали виплатити усі належні йому кошти, пов`язані з проходженням військової служби.

При цьому, з аналізу вищевикладених положень КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу військової частини 24 червня 2024 року, а тому саме відповідний день є останнім днем служби у який мав бути здійснений остаточний розрахунок при звільненні.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем банківських відомостей про нарахування коштів, 26 червня 2024 року позивачу нараховано 385 530,54 грн грошового забезпечення, а 10 вересня 2024 року ще 29 122,84 грн.

Обставини невчасного розрахунку з позивачем при звільненні визнаються Військовою частиною НОМЕР_1 , як і обставини відсутності спору між сторонами щодо розміру зазначених виплат на момент їхнього нарахування.

В свою чергу, відсутність спору між сторонами щодо розміру та права позивача на отримання зазначених виплат, на переконання колегії суддів, не створює необхідності у застосуванні принципу співмірності щодо недоплачених сум при обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідному періоді.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що неналежна організація взаємодії відповідача з розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня при виплаті залишків грошового забезпечення позивачу не може свідчити про відсутність вини у суб`єкта владних повноважень щодо невчасного здійснення остаточного розрахунку з позивачем.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період затримки остаточного розрахунку при звільненні з позивачем тривав з 25 червня 2024 року по 09 вересня 2024 року та склав 77 календарних днів.

При цьому, доводи позивача про те, що 10 вересня 2024 року також необхідно включити до відповідного періоду затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає помилковими, оскільки 10 вересня 2024 року з позивачем вже здійснено остаточний розрахунок при звільненні на відповідному етапі правовідносин між сторонами (не враховуючи нарахування на виконання даного рішення суду за період служби з 15 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року).

Вказаний висновок угоджується з висновками Верховного Суду із застосування норм КЗпП України, викладеними у постанові від 20 листопада 2019 року (справа № 200/1085/19).

В свою чергу, враховуючи відсутність спору між сторонами щодо обрахованого судом першої інстанції розміру середньоденного грошового забезпечення позивача (1083,20 грн), колегія суддів погоджується з обрахованою судом сумою середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, розміром 83 406,40 грн (1083,20 грн х 77 днів).

Щодо вимог позивача та висновків суду першої інстанції про невірний обрахунок Військовою частиною НОМЕР_1 розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за 8 років, а не за 12 років служби позивача, а також про необхідність врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, враховуючи вищевикладені висновки колегії суддів та суду першої інстанції про відсутність правових підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача з 01 січня 2024 року, враховуючи розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, колегія суддів вважає помилковими кінцеві висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 8 (вісім) років служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (основні, додаткові та одноразові вили грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно пп. 1 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров`я.

Згідно п. 7 Розділу XXXII наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В даному випадку, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 178 від 24 червня 2024 року, яким позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 8 років служби, при наявних у позивача 12 календарних років вислуги.

Вказана розбіжність обґрунтовується суб`єктом владних повноважень тим, що позивач за останнім контрактом безперервно прослужив лише 8 років, а тому попередні періоди служби правомірно не враховано при обчисленні зазначеної виплати.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки обставин виплати у попередній період служби позивача відповідної одноразової виплати судом не встановлено.

Таким чином, виплата позивачу одноразової допомоги при звільненні мала бути здійснена з урахуванням наявних у позивача 12 років календарної вислуги.

Враховуючи викладене, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, а саме його резолютивну частину, виклавши її у новій редакції, згідно висновків цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – змінити, змінивши 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 абзаци його резолютивної частини наступним текстом:

«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), у період з 15 серпня 2022 року до 19 травня 2023 року, без урахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), нарахованих за період служби з 15 серпня 2022 року до 19 травня 2023 року, враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже здійснених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення остаточного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 25 червня 2024 року по 09 вересня 2024 року, розміром 83 406 (вісімдесят три тисячі чотириста шість) грн 40 коп.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 червня 2024 року № 178, в частині нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абз. 1 п. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 8 (вісім) років служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням 12 (дванадцять) років служби позивача, з урахуванням вже здійснених виплат.».

В решті, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян