Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №340/1968/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1968/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року (суддя Сагун А.В.) у справі №340/1968/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 21.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних від них виплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого - законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з 21.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням виплачених сум;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 18.06.2025 по 10.01.2026 включно грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу з 18.06.2025 по 10.01.2026 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру

прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше 25% місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" за всі три повних календарних роки і 9 повних календарних місяців служби з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого - законом на 1 січня календарного року за який здійснюється виплата;

4) визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024, 2025 роки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою з урахуванням раніше виплачених сум;

5) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 21.03.2022 року по день фактичної виплати.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що при встановленні розміру грошового забезпечення у спірному періоді відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а отже у спірному періоді грошове забезпечення виплачувалось відповідачем позивачу у заниженому розмірі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 21.03.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 10.01.2026 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 та "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 21.03.2022 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 10.01.2026 включно грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 та "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом першої інстанції зазначено, що з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Суд зауважив, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262-ХІІ у 2020-2023 роках є більшим ніж в 2018 році.

Суд вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік відповідно до Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік).

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову, в частині вимог, що охоплюють період з 21.03.2022 по 19.05.2023.

Судом першої інстанції також враховано, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", якою була визначена стала величина (1762 гривні) для розрахунку грошового забезпечення.

Судом прийнято до уваги, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним п.2 постанови КМУ №481 від 12.05.2023, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

Суд врахував, що згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд першої інстанції зазначив, що з 18.06.2025, з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 320/29450/24, діє пункт 4 Постанови № 704 в редакції до змін, внесених Постановою №481, та розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням є не стала розрахункова величина (1 762,00 грн), а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату грошового забезпечення, розрахованого виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову, в частині вимог, що охоплюють період з 18.06.2025 по 10.01.2026.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що військова частина не має право приймати самостійне рішення щодо розміру грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення виплачується в межах відповідного бюджетного фінансування, а відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів. Вважає, що він не допустив протиправних дій або бездіяльності. Зазначає, що грошове забезпечення позивача правомірно визначалося на підставі положень постанови КМУ №704, якою встановлено розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням. Крім того, вважає, що не є належним відповідачем у справі, оскільки повноваженнями щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, наділений Кабінет Міністрів України, який повинен бути залучений до участі у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача з огляду на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у період з 21.03.2022 по 10.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.01.2026 №2-РС позивача звільнено з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2026 №9 позивача з 10.01.2026 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Цим наказом визначено перелік належних позивачу виплат,зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, а також інших виплат, що підлягали проведенню при звільненні (а.с.18).

Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату за спірний період грошового забезпечення, неправомірно обчислив і виплатив у заниженому розмірі грошове забезпечення та інші належні виплати, не нарахував і не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, не виплатив у належному порядку компенсацію за невикористані дні відпусток та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, оскаржено фактично в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині задоволених позовних вимог.

Спеціальним Законом № 2011-ХІІ установлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов`язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).

Так, стаття 9 цього Закону врегульовує питання про грошове забезпечення військовослужбовців та передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9).

Цією ж нормою Закону № 2011-ХІІ визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9). Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З аналізу вказаних положень Закону вбачається, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року і якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це, є необхідність застосування з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 роки у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Позивач у спірній ситуації не погоджується з діями відповідача щодо нарахування та виплаті його грошового забезпечення з використанням такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, до під час вирішення спору між сторонами, підлягає врахуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.

У подальшому викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови №704 був підтриманий і у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі №240/1387/21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет України із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Спираючись на цей висновок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в період з 21.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).

З тих самих мотивів слід зазначити, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку похідних від них розмірів додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог за період з 18.06.2025 по 10.01.2026.

12 травня 2023 року Уряд прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», якою постановив:

« 1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів».

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

В свою чергу, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 було задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Верховний Суд у вказаній справі зробив висновок про те, що саме Уряд наділений повноваженнями встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини).

Таким чином, оскільки Кабінет Міністрів України має право встановлювати розмір грошового забезпечення, що прямо визначено Законом №2011-ХІІ, скористався своїми повноваження та Постановою №481, яка і на теперішній час є чинною, встановив базову величину для розрахунку грошового забезпечення, то відсутні підстави стверджувати про те, що відповідачем у період з 18.06.2025 по 10.01.2026 неправомірно визначався розмір грошового забезпечення позивача.

З цих підстав суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог, що охоплюють період з 18.06.2025 по 10.06.2026.

Щодо аргументів відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки повноваженнями стосовно встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців наділений Кабінет Міністрів України, який і повинен бути залучений до розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , саме військова частина нараховувала позивачу та виплачувала грошове забезпечення, а отже військова частина НОМЕР_1 і є належним відповідачем у справі, на якого обгрунтовано покладено судом першої інстанції обов`язок щодо перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 10.01.2026.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 319, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №340/1968/26, в частині задоволених позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 10.01.2026 – скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №340/1968/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк