Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/34960/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м.Дніпросправа № 160/34960/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 160/34960/25 (суддя Ремез К.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо відмови викладеній в листі № 60944-46833/Л-01/8-0400/25 від 10.11.2025 в розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда І групи, захворювання якого пов`язане з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав статус інваліда війни, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з розміру пенсії отримуваної чоловіком на день його смерті з застосуванням довідки № 146 від 02.04.1993 про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження з 07.10.1987 по 18.11.1987, та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 160/25890/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нарахованому розмірі станом на 01.07.2025, з врахуванням положень пунктом 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням даних викладених у довідці № 146 від 02.04.1993 про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження з 07.10.1987 по 18.11.1987 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 160/25890/24, починаючи з 01.08.2025, тобто з дня переведення на пенсію по втраті годувальника.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що отримуєте пенсію по втраті годувальника, обчислену відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату її пенсії, виходячи з розміру пенсії померлого чоловіка, визначеного рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 160/25890/24. Проте, листом від 10.11.2025 відповідач відмовився проводити такі нарахування пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови викладеній в листі № 60944-46833/Л-01/8-0400/25 від 10.11.2025, в розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 з розміру пенсії отримуваної чоловіком на день його смерті;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, призначеної після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , померлого з врахуванням положень пунктом 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.08.2025.

В задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що пенсію ОСОБА_2 було обчислено із застосуванням довідки № 146 від 02.04.1993 про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження з 17.10.1987 по 18.11.1987. Зазначену довідку застосовано для розрахунку відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 160/25890/24, яким було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Проте, оскільки зазначеним судовим рішенням відповідача було зобов`язано вчинити певні дії для розрахунку пенсії безпосередньо ОСОБА_2 , для застосування довідки № 146 від 02.04.1993 при розрахунку пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника немає підстав.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 73 від 28.07.2025.

ОСОБА_1 як дружині померлого годувальника розрахунок пенсії по втраті годувальника здійснено виходячи з розміру первісного грошового забезпечення її померлого чоловіка, з якого йому було розраховано та призначено пенсію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/25890/24 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_2 максимальним розміром з 01.04.2024;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з 01.04.2024 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/25890/24 набрало чинності 15 травня 2025 року.

Після смерті чоловіка на підставі заяви позивача її було переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Вважаючи що при нарахуванні розміру пенсії по втраті годувальника відповідачем допущено неточності та помилки, так як розмір пенсії не відповідає розміру пенсії по втраті годувальника розрахованого від суми розміру отримуваною чоловіком пенсії на час його смерті в розмірі 50 423,31 грн., позивач 15.10.2025 звернулась з письмовою заявою до відповідача.

Згідно листа № 60944-4683З/Л-01/8-0400/25 від 10 листопада 2025 року позивачу було відмовлено у приведенні її пенсії у відповідність до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/25890/24.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо належного розрахування розміру пенсії по втраті годувальника, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на таке.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю (частина четверта статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Приписами пункту "б" частини 1 статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

При цьому, статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, - довічно.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/25890/24 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_2 максимальним розміром з 01.04.2024;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з 01.04.2024 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Тобто, на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було покладено зобов`язання здійснити з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 160/25890/24, пенсію ОСОБА_2 було обчислено із застосуванням довідки № 146 від 02.04.1993 про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження з 17.10.1987 по 18.11.1987.

З матеріалів справи встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_2 станом 01.08.2025 складає 51 923,21 грн. (а.с. 26).

Слід зазначити, що пенсія по втраті годувальника призначається у відсотковому значенні саме із заробітку (пенсії) померлого годувальника, а не із загальної суми грошового забезпечення годувальника, з якого останньому призначено таку пенсію.

Враховуючи вищевикладене, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії по втраті годувальника.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 160/34960/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя А.А. Щербак