Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/5981/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5981/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (суддя Семененко М.О.)

у справі № 280/5981/24

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької обласної прокуратури

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024 про скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023 про поновлення позивача на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області;

- поновити позивача на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області, яку він обіймав станом на день звільнення з органів прокуратури області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач оскаржив своє звільнення в судовому порядку, рішенням суду у справі №280/512/23 позивача поновлено на посаді. На виконання рішення суду у справі №280/512/23 наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.05.2023 № 220к позивача поновлено на посаді, але у подальшому наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.05.2023 № 220к протиправно скасовано спірним наказом №493к від 07.06.2024, у зв`язку з чим позивача фактично звільнено з посади. Позивач вважає своє звільнення незаконним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 07.06.2024 № 493к прийнятий з метою відновлення правового становища, яке існувало до звернення позивача до суду у справі № 280/512/23, оскільки правова підстава, відповідно до якої позивач підлягав поновленню на посаді, а саме: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 280/512/23, тобто перестала існувати у зв`язку із скасуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 280/512/23. Внаслідок прийняття Верховним Судом постанови від 05.06.2024 у справі №280/512/23 відповідач правомірно прийняв наказ №493к від 07.06.2024, яким нівельовано наслідки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №280/512/23, яке втратило законну силу як скасоване.

При цьому, вказаний наказ не стосувався звільнення позивача із займаної посади, як помилково стверджує позивач, а лише привів правове становище сторін у первісний стан.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ №493к від 07.06.2024 прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, тому підстави для його скасування відсутні, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді були заявлені позивачем як похідні від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024, які визнані судом необґрунтованими, такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №280/5981/24 з підстави відкриття Верховним Судом касаційного провадження у справі №280/512/23, адже результати розгляду справи №280/512/23 мають одне з вирішальних значень для справи №280/5981/24. Позивач зауважує, що постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23, на підставі якої позивача звільнено, не містить будь-яких посилань щодо наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023. Спірний наказ про звільнення не відповідає Закону України «Про прокуратуру», оскільки має місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 13.12.2022 №1398к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 13 грудня 2022 року.

Позивач оскаржив в судовому порядку рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 17 листопада 2022 року про непроходження атестації та наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13.12.2022 про звільнення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №280/512/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 17 листопада 2022 року про не проходження атестації начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням норм матеріального права.

Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 13.12.2022.

Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 17.05.2023 у розмірі 66627,68 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №280/512/23 залишено без змін.

Керівником Запорізької обласної прокуратури видано наказ №220к від 24.05.2023, яким скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 13.12.2022 №1398к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області і поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області з 13 грудня 2022 року. Підставою для видання наказу №220к від 24.05.2023 є рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №280/512/23.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №280/512/23 скасовано. Справу №280/512/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції – Запорізького окружного адміністративного суду.

07.06.2024 керівником Запорізької обласної прокуратури видано наказ №493к, яким скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області. Підставою для видання наказу №493к від 07.06.2024 стала постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23.

Вважаючи протиправним наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ст.14 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом вище, оскаржуваний позивачем у цій справі наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024, яким скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області, прийнятий у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 №280/512/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 13.12.2022. Справу №280/512/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 355, частини першої статті 359 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення Верховним Судом постанови 05.06.2024 у справі №280/512/23) судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Таким чином, на час видання керівником Запорізької обласної прокуратури наказу №493к від 07.06.2024 наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» вважається чинним.

Оскільки рішення судів, якими було скасовано наказ про звільнення позивача №1398к від 13.12.2022, втратили свою законну силу, відповідно, підстава поновлення позивача перестала мати законне підґрунтя.

Тобто, з моменту набрання законної сили постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23, перестали існувати законні підстави скасування наказу №1398к від 13.12.2022 про звільнення позивача та, відповідно, прийняття наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023 про поновлення позивача на посаді. Зазначені накази є взаємовиключними і їх одночасне існування є неможливим.

Саме на підставі постанови Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23 наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 07.06.2024 №493к скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №220к від 24.05.2023 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області.

У зв`язку із цим остаточно відновив свою чинність наказ №1398к від 13.12.2022 про звільнення позивача, який наразі він є законним і чинним.

Отже, на час звернення позивача до суду із цим позовом про визнання протиправним і скасування наказу від 07.06.2024 №493к (про скасування наказу про поновлення позивача на посаді) наказ №1398к від 13.12.2022 про звільнення позивача є чинним, а його законність констатовано остаточним судовим рішенням у справі №280/512/23.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 07.06.2024 № 493к прийнятий з метою відновлення правового становища, яке існувало до звернення позивача до суду у справі № 280/512/23, оскільки правова підстава, відповідно до якої позивач підлягав поновленню на посаді, а саме: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 280/512/23, була скасована судом, тобто перестала існувати.

Відтак, прийняття оскаржуваного у межах цієї справи наказу від 07.06.2024 № 493к зумовлено потребою відновлення попереднього стану з огляду на чинність і законність наказу про його звільнення. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказаний наказ не стосувався звільнення позивача із займаної посади, а лише привів правове становище сторін у первісний стан, оскільки оспорюваний наказ не є наказом про звільнення позивача, адже таким є наказ №1398к від 13.12.2022.

В той же час, суд апеляційної інстанції зауважує, що лише з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №280/512/23 наказ №1398к від 13.12.2022 про звільнення позивача остаточно відновив свою чинність про звільнення позивача.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд вже досліджував питання про те, як має діяти роботодавець за подібних обставин у випадку скасування наказу про поновлення працівника внаслідок ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення про скасування рішень судів щодо поновлення такого працівника на посаді.

Зокрема, у постанові від 01 листопада 2024 року у справі №640/19051/22 Верховний Суд зазначив, що в такому разі роботодавець повинен був зазначити у спірному наказі (про скасування наказу про поновлення на посаді) фактичну дату звільнення позивача з урахуванням відпрацьованого ним часу після поновлення на посаді.

Оскільки в спірному випадку відповідач такої дати не зазначив, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог законодавства та скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу із ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: визнання протиправним і скасування спірного наказу в частині визначення фактичної дати звільнення й зміни фактичної дати звільнення самим судом.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 29.05.2025 у справі № 440/532/23.

Стосовно доводів позивача про зупинення провадження у справі суд зазначає, що згідно п. 4 ч.1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, п. 4 ч.1 ст. 236 КАС України не передбачає підставою для зупинення провадження у справі відкриття провадження за касаційною скаргою в іншій справі.

Як правильно з`ясував суд першої інстанції, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №280/512/23, що набрало законної сили 11.03.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, рішення суду від 23.09.2024 у справі №280/512/23 набрало законної сили, а тому передбачені п.4 ч.1 ст. 236 КАС України підстави для зупинення провадження у справі №280/5981/24 були відсутні.

Відтак, суд першої інстанції в ухвалі від 03.11.2025 обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №280/5981/24 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи №280/512/23.

Дослідивши аргументи скаржника стосовно порушень норм процесуального права судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони не належать до переліку обов`язкових підстав для скасування судового рішення, не впливають на правильність вирішення справи та висновків суду першої інстанції за результатами розгляду спірних правовідносин, за виключенням питання дати звільнення позивача.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що слід скасувати рішення суду першої інстанції у частині вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу із ухваленням в цій частині вимог нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 280/5981/24 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024.

Ухвалити нове рішення в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №493к від 07.06.2024 у частині визначення фактичної дати звільнення.

Змінити фактичну дату звільнення ОСОБА_1 на 07.06.2024.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 280/5981/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова