Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/31727/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31727/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року (суддя Н.В. Турлакова)

у справі № 160/31727/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 046150014957 від 15.08.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 07.08.2025 позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, як учаснику бойових дій, зарахувавши до його стажу, як учасника бойових дій, період проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994 згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці; період проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994 гідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150014957 від 15.08.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу період проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994 згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987 та період з 25.10.1993 по 11.05.1994 згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 07.08.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до кола осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV. Суд з`ясував, що згідно оскаржуваного рішення вік позивача 55 років 07 місяців (при необхідних 55 років) та страховий стаж 25 років 03 місяці 21 день (при необхідних 25 роках).

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії з підстави не підтвердження статусу особи передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV.

Суд першої інстанції зазначив, що підставою для неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987 слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тоді як денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Згідно довідки від 12.06.2025 №862, позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднанням) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994. Зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу, зокрема проходження військової служби на території рф з 10.09.1993 по 11.05.1994 згідно військового квитка НОМЕР_1 від 06.09.1987, адже рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає, що позивачу також правомірно не враховано довідку від 12.06.2025 №862 про військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Югославія з 25.10.1993 по 11.05.1994, оскільки між Україною та рф відсутні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення. Зауважує, що немає правових підстав для зарахування проходження військової служби позивачем у період з 25.10.1993 по 11.05.1994 один місяць служби за три на пільгових умовах. Вважає, що спірне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії є правомірним, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.03.1996.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 №632, позивач проходив строкову військову службу з 01.08.1987 по 22.06.1990, військова служба за контрактом з 25.10.1993 по 11.05.1994. Приймав участь в бойових діях в Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2025 №862, позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднанням) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994.

07.08.2025 позивач звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення дострокової пенсії згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача та додані до неї документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області.

Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 15.08.2025 №046150014957 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з не підтвердженням статусу особи, передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV.

У цьому рішенні зазначено, зокрема таке.

Пенсійний вік, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років, за наявності страхового стажу 25 років. Вік заявника 55 років 07 місяців.

Страховий стаж особи становить 25 років 03 місяці 21 день.

Результати розгляду документів доданих до заяви:

до страхового стажу не враховано періоди: проходження військової служби на території Російської федерації з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987, оскільки з 01.01.2023 Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності на території РРФСР по 31.12.1991;

- періоди ведення підприємницької діяльності з 05.12.2014 по 26.12.2016, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків;

- не враховано довідки від 12.06.2025 №862 про військову службу складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Югославія з 25.10.1993 по 11.05.1994, оскільки за даними військового квитка заявник служив по контракту в Російській федерації (місті Рязань) - між Україною та РФ відсутні будь-які угоди, які регулюють пенсійне забезпечення.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу від 15.08.2025 №046150014957, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно змісту спірного рішення від 15.08.2025 року №046150014957 Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку з не підтвердженням статусу особи, передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV. Також, спірним рішенням пенсійний орган визначив, що у позивача наявний страховий стаж 25 років 03 місяці 21 день, позивач досяг віку 55 років.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, зокрема посвідчення учасника бойових дій.

В свою чергу, за змістом копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.1996 позивач має статус учасника бойових дій.

За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належить до кола осіб, наведеного у приписах п.1 ч.4 ст.115 Закону №1058-ІV.

Стосовно не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби на території російської федерації з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.6 Порядку №637 для підтвердження військової служби приймаються військові квитки, довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону від 09.07.2003 №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

За приписами статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли, в тому числі Україна та російська федерація.

Метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обрахування пенсій здійснюється із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу особи здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась її трудова діяльність. Пільговий стаж, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі №360/4129/20.

Згідно зі ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, кожний її учасник може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію, тоді дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №26, ст. 162).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022 і якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

З приводу застосування вказаної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення постанови Кабінету Міністрів України №1328 - з 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава – учасниця Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, виконує зобов`язання, взяті згідно цієї Угоди від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не впливає на право позивача на зарахування періодів його роботи до страхового, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Виходячи з наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилкове посилання пенсійного орану у спірних правовідносинах на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, оскільки вказані обставини не стосуються періоду з 10.09.1993 по 11.05.1994, який підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150014957 від 15.08.2025 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спірні правовідносини стосуються призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-IV. Пенсія за вислугу років військовослужбовцям призначається згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» зараховується військовослужбовцям з 15 липня 1992 р. на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій один місяць служби за три місяці - час служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН, а особам із числа зазначених військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання, - також і час безперервного перебування у зв`язку з цим у лікувальних закладах.

Отже, приписи вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України стосуються зарахування до вислуги років та не передбачають правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Відтак, суд першої інстанції помилково вказав про наявність підстав зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу період з 25.10.1993 по 11.05.1994 згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу зарахувати позивачу до страхового стажу період з 25.10.1993 по 11.05.1994 згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці і ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 160/31727/25 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 25.10.1993 р. по 11.05.1994 р. згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 160/31727/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова