Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/7930/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7930/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивачка просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 04.08.2015, визначити ОСОБА_1 як непрацюючого пенсіонера та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 04.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим протиправністю дій пенсійного органу щодо визначення позивачки як працюючого пенсіонера, а також вказує на протиправній бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та її виплату на визначений пенсіонером банківський рахунок разом із компенсацією втрати частини доходу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок разом із компенсацією втрати частини доходу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати з грудня 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру на визначений банківський рахунок разом із одночасною компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.08.2015 по 30.11.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що листом від 04.11.2024 відповідач повідомив про виконання рішення суду від 20.11.2023 у справі №160/22067/23, розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 04.08.2015 по 31.10.2024, а також зазначив, що з грудня 2024 року виплата пенсії буде здійснюватися через поштове відділення.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до грудня 2014 року позивачка проживала в Україні, а надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії припинено.

08.03.2023 представник позивачки, ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з заявою, в якій просив:

повідомити про виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 03.11.2017;

долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк» від 24.03.2022;

надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з дати призначення по березень 2023 року та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії.

Відповідь на вказане звернення представника позивачки, пенсійний орган оформив листом №12765-9375/А-01/8-0400/23 від 30.03.2023.

У подальшому, 24.04.2023 представником позивачки подано заяву про призначення / перерахунок пенсії.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №23421-17344/А-01/8-0400/23 від 23.05.2023 повідомило представника позивачки, що у разі наявності особисто поданої заяви позивачки буде розглянуто питання про поновлення та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Означені обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №160/22067/23, яке набрало законної сили 15.08.2024.

Цим же судовим актом відповідача зобов`язано розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 24.04.2023 про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком, та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Тож, 24.06.2024, 26.07.2024 та у подальшому 28.10.2024 представник позивачки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій серед іншого просив виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь період невиплати пенсії та разом із пенсією виплатити на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК».

Листом від 04.11.2024 відповідач повідомив про виконання рішення суду від 20.11.2023 у справі №160/22067/23, розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 04.08.2015 по 31.10.2024, а також зазначив, що з грудня 2024 року виплата пенсії буде здійснюватися через поштове відділення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.2 розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.

Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок № 1596) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Уповноваженими банками, згідно з пунктом 2 Порядку №1596, є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1231.

Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків). Виплата пенсій особам, які тимчасово проживають за кордоном, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах уповноважених банків, розташованих на території України. (пункт 4 Порядку №1596).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1596 Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

За змістом пункту 9 Порядку №1596 між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України (пункт 10 Порядку №1596).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду України та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів. (пункт 13 Порядку №1596).

Згідно із положенням пункту 14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення (пункт 15 Порядку №1596).

Отже, з наведених вище приписів чинного законодавства вбачається, що норми статті 47 Закону №1058-ІV визначають можливість виплати пенсії через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, при цьому пунктом 6 Порядку №1596 визначено, що пенсіонери самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що на офіційному сайті Пенсійного фонду України наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «Ощадбанк». Отже, АТ «Ощадбанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не приймає заяви ані від банку, ані від представника, ані особисто від пенсіонера.

Окремі положення Порядку, на який посилається відповідач не приведені у відповідність до Закону та рішенню Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009.

Абзац 3 п.10 зазначеного порядку взагалі виключає можливість подання заяви, навіть якщо така заява буде подана пенсіонером особисто.

Крім того, у позовній заяві вказано, що управління умисно здійснює переказ за реквізитами, що не відповідають наданої банком заяви (зазначають « ОСОБА_1 » « - замість « ОСОБА_3 « - як в заяві) в зв`язку з чим платіж повертається нацбанком.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі №280/4551/21, відповідно до якого заява про поновлення виплати пенсії особі, яка виїхала на постійне проживання за межі України, може бути подана її представником за довіреністю та підлягає розгляду пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Крім того, у постанові від 24.07.2023 у справі №280/6637/22 Верховний Суд поширив зазначений правовий висновок і на правовідносини щодо виплати пенсії на банківський рахунок особам, які фактично перебувають за кордоном, зазначивши, що за відсутності чіткого законодавчого механізму реалізації такими особами права на пенсійне забезпечення норми законодавства не можуть застосовуватися Пенсійним фондом із надмірним формалізмом. Верховний Суд також наголосив, що заява із зазначенням реквізитів банківського рахунку може бути подана представником пенсіонера за довіреністю, а особиста присутність пенсіонера під час її подання чинним законодавством не вимагається.

З огляду на викладене колегія суддів наголошує, що звернення позивачки через уповноваженого представника із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», не суперечить вимогам Порядку №22-1 та Порядку №1596, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у здійсненні виплати пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача здійснювати позивачці з грудня 2024 року виплату пенсії як непрацюючому пенсіонеру на визначений банківський рахунок.

Стосовно частини позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Згідно ст.3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст.4 вказаного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року по справі №815/1226/18 сформувала правову позицію, що пенсійний орган у подібних випадках зобов`язаний провести поновлення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.

Тобто, в даному випадку суд вирішив питання щодо майнових прав – «пенсії» та відповідальності за її не виплату - компенсація втрати частини доходів одночасно.

Так, відповідно до ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач має виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з дати переведення виплати пенсії через відділення поштового зв`язку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк