Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/9547/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9547/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (суддя А.В. Сіпака)

у справі № 280/9547/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення довідки про грошове забезпечення за період з 15.02.2024 по 25.07.2025 на адресу ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена у рапорті від 25.05.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити позивачу довідку про грошове забезпечення за період з 15.02.2024 по 25.07.2025 на адресу ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена у рапорті від 25.05.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 25.07.2025 по 30.09.2025, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у сумі 95 810 грн., за період з 25.07.2025 по 30.09.2025, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапортів від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 по 25.07.2025;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорти позивача від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 по 25.07.2025, з урахуванням правової оцінки наданої судом;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 25.07.2025 по 30.09.2025;

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2025 по 30.09.2025 у сумі 106806,04 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

06.01.2026 позивачем до Запорізького окружного адміністративного суду подав заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки в рішенні суду не вирішено питання про витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 280/9547/25 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача суму витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Суд першої інстанції з`ясував, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги № 137/28 від 28.10.2025. З урахуванням досліджених доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача відмовити.

Скаржник зазначає, що поданий суду договір не дає змоги встановити, чи пов`язаний він із розглядом справи №280/9547/25; вважає, що сума витрат на адвоката позивачем не доведена документально. Зазначає про неможливість перевірити обґрунтованість та пропорційність витрат на адвоката.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

З огляду на положення наведених норм, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також за змістом ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції договір про надання правничої допомоги № 137/28 від 28.10.2025, пунктом 2.1 якого визначено, що за надання послуг, зазначених у пункті 1.2 даного Договору, Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатові гонорар в розмірі 9 000 грн., за кожну судову справу яка була розглянута будь яким судом першої інстанції незалежно від строків її розгляду та обсягу виконаної роботи адвокатом. Пунктом 2.2 визначено, що розглянутою вважається справи в якій було ухвалено остаточне рішення судом першої інстанції, остаточним судовим рішенням визначається рішення, ухвала чи постанова внаслідок ухвалення якої судовий розгляд припиняється судом першої інстанції. У пункті 1.2. та підпункті 1.2.1. визначено, що Адвокат надає клієнтові наступні послуги. Представництво інтересів Клієнта в Судах України в тому числі першої, апеляційної та касаційної інстанцій з будь яких спорів, що випливають з цивільних, господарських, сімейних правовідносин, притягнення Клієнта до адміністративної відповідальності, адміністративних спорів в порядку КАС України.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд апеляційної вважає, що визначення в договорі про надання правової допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в той же час, для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов`язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані позивачем на підтвердження понесених ним витрат документи, вважає, що за наведеного вище правового регулювання ці документи не є достатніми доказами фактичного надання адвокатом послуг, пов`язаних з розглядом цієї справи, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Наявний у справі договір № 137/28 від 28.10.2025 свідчить лише про домовленість між клієнтом та адвокатом про надання послуг з професійної правової (правничої) допомоги без визначення суті, змісту та обсягу таких послуг, зокрема в чому саме полягає «представництво», які саме послуги, пов`язані з розглядом справи №280/9547/25, мають бути надані адвокатом. Інші докази на підтвердження витрат на адвоката, окрім договору № 137/28 від 28.10.2025, позивачем не подано.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми 5000 грн. як понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тому ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення в цій частині підлягає скасуванню відповідно до ст.317 КАС України.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 280/9547/25 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова