Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/9547/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9547/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року (суддя А.В. Сіпака)

у справі № 280/9547/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення довідки про грошове забезпечення за період з 15.02.2024 по 25.07.2025 на адресу ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена у рапорті від 25.05.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити позивачу довідку про грошове забезпечення за період з 15.02.2024 по 25.07.2025 на адресу ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена у рапорті від 25.05.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 25.07.2025 по 30.09.2025, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у сумі 95 810 грн., за період з 25.07.2025 по 30.09.2025, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рапорт позивача щодо направлення довідки про грошове забезпечення протиправно не був розглянутий належним чином, довідка так і не була направлена позивачу. Також, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапортів від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 по 25.07.2025;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорти позивача від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 по 25.07.2025, з урахуванням правової оцінки наданої судом;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: за період з 25.07.2025 по 30.09.2025;

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2025 по 30.09.2025 у сумі 106806,04 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертався до відповідача із рапортом про отримання довідки про грошове забезпечення від 25.07.2025 та рапортом із зазначенням адреси для направлення документів від 25.07.2025, які були направлені поштою (№6906500076896) та отримані відповідачем 30.07.2025, однак відповідь та документи позивачу не надходили. Доказів протилежного до суду не надано. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про надання довідки про грошове забезпечення.

Суд першої інстанції зауважив, що передбачений ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Суд першої інстанції врахував, що остаточний розрахунок мав бути проведений з позивачем 25.07.2025 у день звільнення, а тому першим днем затримки є 26.07.2025. Період затримки остаточного розрахунку склав 67 днів.

Суд першої інстанції встановив, що середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складає 106806,04 грн. Суд першої інстанції звернув увагу, що чинним законодавством не передбачено відтермінування виплат при звільнення, при цьому той факт, що позивачем у рапорті надано згоду на повний розрахунок при звільненні протягом 2 місяців, не змінює норм закону, не надає право відповідачу діяти на власний розсуд, ігноруючи норми закону, який передбачає обов`язок відповідача здійснити повний розрахунок при звільненні, а у разі затримки, нарахувати та виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що не було зроблено відповідачем та свідчить про протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що позовні вимоги стосовно довідки про грошове забезпечення не підлягають задоволенню, адже довідка про доходи від 20.08.2025 №3114 позивачу надана, а також повторно направлена позивачу засобом поштового зв`язку. Зауважує, що позивач відповідно до Положення №1153/2008 надав згоду на виключення його зі списів особового складу частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків. Вважає, що на військовослужбовців приписи ст.116 та 117 КЗпП України, Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, не поширюються. Звертає увагу, що позивач пропустив визначений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду стосовно вимог про середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №214/СЧ/ДСК від 25.07.2025 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Підстава звільнення: Наказ від 22.07.2025 №45РСдск. Позивач звільнений у запас за підпунктом «г» за власним бажанням-для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України пункту 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

25.07.2025 позивач направив відповідачу рапорти, в тому числі щодо отримання довідки про грошове забезпечення, із зазначенням адреси для направлення документів. Рапорти направлені поштою (№6906500076896).

Відповідач отримав рапорти 30.07.2025. Доказів направлення відповіді та документів за результатами розгляду рапортів до суду не надано.

25.07.2025 позивачем подано рапорт, яким позивач надав згоду виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 без повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу та здійсненням виплати належних йому при звільненні сум протягом 2 місяців з дня виключення.

Враховуючи, що рапорти позивача про направлення йому довідки про грошове забезпечення не були розглянуті належним чином та довідка про грошове забезпечення так і не була направлена позивачу, а при звільненні з військової служби позивачу не виплачено своєчасно належні йому суми, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Щодо застосування до спірних відносин положень законодавства про працю, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, в якому визначені основні трудові права працівників.

Оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано проходження військової служби, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі військової служби.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Положеннями ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд враховує, що у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, зазначила, що статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, грошове забезпечення, на яке мав право позивач, повинно було бути виплачено у день звільнення позивача 25.07.2025, а факт його несвоєчасної виплати відповідачем лише 30.09.2025 є підставою для застосування наслідків, які передбачені ст. 117 КЗпП України.

Суд першої інстанції встановив, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у сумі 106806,04 грн. Заперечення щодо здійсненого судом першої інстанції розрахунку в апеляційній скарзі відсутні, скаржником не наведені, правильність розрахунків суду першої інстанції скаржник не спростовує.

Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства (далі Положення № 248/2016) затверджено Указом Президента України від 10 червня 2016 року № 248/2016.

Згідно п. 138 Положення № 248/2016 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника, що позивач надав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, оскільки приписами п. 138 Положення № 248/2016 не передбачено звільнення відповідача від наслідків, які передбачені ст. 117 КЗпП України, при невиплаті позивачу належних йому сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком (частина п`ята статті 122 КАС України).

Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 320/26833/23.

Позивачу 30.09.2025 виплачено грошове забезпечення, на яке мав право позивач та яке повинно було бути виплачено у день звільнення позивача 25.07.2025. В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом 30.10.2025, тобто з дотриманням строку, який визначено у ч.5 ст.122 КАС України.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду стосовно вимоги про середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є помилковими, не відповідають встановленим у справі обставинам.

За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стосовно розгляду рапортів від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 по 25.07.2025.

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).

Згідно п. 2 та 3 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Як правильно з`ясував суд першої інстанції, позивач звертався до відповідача із рапортом про отримання довідки про грошове забезпечення від 25.07.2025 та рапортом із зазначенням адреси для направлення документів від 25.05.2025, які були направлені поштою та отримані відповідачем 30.07.2025. Проте, відповідь та документи позивачу не надходили, докази зворотного відповідачем до матеріалів справи не подано, адже матеріалів справи не містять рапортів позивача із резолюцією начальника військової частини, що передбачена додатком №1 до Порядку №531, доказів отримання позивачем розглянутих рапортів.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапортів позивача від 25.05.2025 та від 25.07.2025 про направлення довідки про грошове забезпечення за період з 01.12.2024 року по 25.07.2025 року, а також зобов`язав військову частину вчинити дії з метою належного захисту прав позивача.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі № 280/9547/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова