Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №280/822/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/822/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 року (суддя Садовий І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 23.03.2026 року) у адміністративній справі №280/822/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, суд –

в с т а н о в и в:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року у справі №280/822/26, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 року залишено без змін, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за періоди з 31.10.2023 року по 01.11.2023 року та з 04.12.2023 року по 20.12.2023 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 31.10.2023 року по 01.11.2023 року та з 04.12.2023 року по 20.12.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Встановлено, що 16.03.2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

З додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилася Військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що відсутні детальний опис робіт, доказів фактичного надання послуг (актів), а тому розмір гонорару не є обґрунтованим, а просто встановлений договором між адвокатом та ОСОБА_1 . Апелянт зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази про виконання роботи та понесених витрат на заявлену суму в розмірі 15000 грн і не є реальними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та адвокатом Стеценком Д.Р. 01.09.2025 року було укладено договір про надання правничої допомоги №2008/25АК, згідно з пунктів 1, 4.1, 4.2, 4.3 якого клієнт доручає, адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта як у досудовому, так і в судовому порядку у справі, яка пов`язана з нарахуванням та виплатою додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування клієнта на стаціонарному лікуванні після отриманого 30.10.2023 поранення (травми, контузії, каліцтва). Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. Загальна вартість наданих правових послуг адвокатом становить 15000 грн. Оплата вказаних послуг у розмірі 15000 грн була здійснена ОСОБА_1 в безготівковій формі, що підтверджується платіжними інструкціями № РР6Т-АВ3М-В71Р-Т66В від 01.09.2025 року та №ВАРН-ННЕТ-1С34-4С5Р від 10.09.2025 року. Суд першої інстанції керувався частинами 1, 3 ст.132, ст.134, ч.3 ст.252 КАС України; ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та прийшов до висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат; надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. За умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару адвоката, суд оцінюючи такий розмір має надавати оцінку всім складовим таких витрат та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції частково та зазначає, що представником на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано договір №2008/25АК від 01.09.2025 року та платіжні інструкції інструкціями № РР6Т-АВ3М-В71Р-Т66В від 01.09.2025 року та №ВАРН-ННЕТ-1С34-4С5Р від 10.09.2025 року на загальну суму 15000 грн. Представником ОСОБА_1 не надано опису послуг із зазначенням вартості кожної послуги та затраченого часу на надання юридичних послуг; акту виконаних послуг.

Суд апеляційної інстанції враховує , що дана справа не є складною, судова практика по даній категорії справ визначена, справа розглянута у спрощеному порядку без виклику сторін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідно до ст.134 КАС України на визначення співмірності заявлених до відшкодування судових витрат з правовою допомогою, складністю справи та витраченого часу адвокатом. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а тому суд апеляційної інстанції вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. є співмірними.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, додаткове рішення суду слід змінити в частині.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 року у адміністративній справі №280/822/26 – змінити, викласти другий абзац резолютивної частини у редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.»

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова