Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №160/32186/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32186/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року (суддя Неклеса О.М., м. Дніпро, повний текст додаткового рішення виготовлено 10.07.2026 року) у адміністративній справі №160/32186/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області; третя особа Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, суд –

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року у справі №160/32186/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління ДМС України в Дніпропетровської області від 28.10.2025 року №120345000001630 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну №12014200087253 від 24.08.2023 року, наданого громадянці російської федерації ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління ДМС України в Дніпропетровської області від 28.10.2025 року №120322600004877 про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 20.12.2023 року стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління ДМС України в Дніпропетровської області від 28.10.2025 року №1201130100019815 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця - громадянки російської федерації ОСОБА_1 .

Встановлено, що 11.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла від представника ОСОБА_1 – Герасимчука С.С. заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/32186/25, яка обґрунтована тим, що 06.11.2025 року між адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №500, згідно пунктів 1.1, 5.1 якого на адвокатське бюро покладено обов`язок надавати правову допомогу в адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах; гонорар Адвокатського бюро встановлюється у твердій грошовій формі, у національній валюті та визначається на підставі виставлених адвокатським бюро рахунків в залежності від обсягу доручення. ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції було фактично понесено судові витрати, пов`язані із захистом своїх прав та інтересів, у загальному розмірі 44442,40 грн. Детальний опис наданих послуг викладений в рахунках та актах здачі приймання робіт (надання послуг), платіжних інструкціях, а також фактично підтверджується матеріалами даної адміністративної справи та доданими до цієї заяви документами. Сторонами було складено та підписано вищезазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які додаються до цієї заяви.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДМС України в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

З додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДМС у Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що додаткове рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначив, що справа є незначної складності, розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження без виклику сторін; суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а, також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; необхідно враховувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався частинами 1, 2, 3, 5 ст.134, частинами 7, 9 ст.139 КАС України; пунктами 4, 6, 9 ч.1 ст.1, статтями 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та прийшов до висновку про те, що заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами; нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд виходив з того, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Суд врахував, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів; справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав. Суд зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю у загальному розмірі 44442,40 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, на переконання суду, становить 20000 грн., оскільки саме ця сума була сплачена Дюковою В.В. за підготовку та подання даної позовної заяви.

Матеріалами справи встановлено, що 06.11.2025 року між адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №500, згідно пунктів 1.1, 5.1 якого на адвокатське бюро покладено обов`язок надавати правову допомогу в адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах; гонорар адвокатського бюро встановлюється у твердій грошовій формі, у національній валюті та визначається на підставі виставлених адвокатським бюро рахунків в залежності від обсягу доручення.

Встановлено, що 30.03.2026 року було укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №500 від 06.11.202 року; адвокатське бюро 06.11.2025 року надало ОСОБА_1 рахунок №1 на суму 20000 грн. за послуги: аналіз матеріалів справи та судової практики, підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень – рішень Головного управління ДМС Дніпропетровській області; рахунок №3 від 2411.2025 року у розмірі 3000 грн. за надання послуг з підготовки та надання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 2511.2025 року на суму 23 тис. грн.; рахунок №1від 15.04.2026 року на суму 10 тис. грн. за надання послуги з підготовки та подання відповіді на відзив Головного управління ДМС Дніпропетровській області ; рахунок №2 від 01.06.2026 року у сумі 9 тис грн. за надання послуги з надання правової інформації, консультацій і пояснень з правових питань у справі №160/32186/25 на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року; рахунок №2 від 03.06.2026 року на суму 9 тис. грн. на надання послуги з підготовки та подання відповіді на відзив Головного управління ДМС у Дніпропетровській області та надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, підготовка на надання клопотання про долучення доказів на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2025 року сплатила 20000 грн. та 25.11.2025 року – 3000 грн.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи докази у справі та законодавство. яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд апеляційної інстанції враховує, що справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів. Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що послуги згідно розрахунків в багатьох випадках дублюються, складання деяких процесуальних документів не викликає великої затрати часу, оскільки, правова позиція визначена при складання позовної заяви.

В урахуванням вищевказаного витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівміними складності справи. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, становить 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 139, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року у адміністративній справі №160/32186/25 – змінити, викласти другий абзац резолютивної частини у редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.»

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова