Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/30499/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 520/30499/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/30499/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №520/30499/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у нездійснені перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024 виданої станом на серпень 2020 року для здійснення перерахунку пенсії з 01.09.2020.

Зобов`язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.09.2020 з урахуванням довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024 виданої станом на серпень 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивачем до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить суд:

визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в листопаді 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 р. у справі № 520/30499/24, які полягають в порушенні права ОСОБА_1 на отримання в листопаді 2025 року перерахованої пенсії в обсязі місячного нарахування за листопад 2025 року, що є невиконанням пункту 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 р. у справі № 520/30499/24, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області не тільки перерахувати, але і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.09.2020 з урахуванням довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024 виданої станом да серпень 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

постановити і направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/30499/24;

встановити строк для надання відповіді Харківському окружному адміністративному суду про належне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/30499/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року у задоволенні заяви позивача в порядку ст.383 КАС України по справі №520/30499/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/30499/24 повністю та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог скарги, позивач зазначає, що спірним питанням щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 р. у справі № 520/30499/24 в частині порушення його права на отримання в листопаді 2025 року перерахованої пенсії в обсязі місячного нарахування за листопад 2025 року (а також, відповідно, за грудень 2025 року, січень, лютий та березень 2026 року про що також подавалися заяви до суду), є застосування до цих правовідносин положень постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 року. Крім того, позивач зазначає, що з дати набрання судовим рішенням законної сили, пенсія йому виплачується без урахування довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024, тобто, у «старому» розмірі до набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви, в порядку 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №520/30499/24, нараховано суму заборгованості та направлено запит для виділення бюджетних коштів з метою повного погашення такої заборгованості, разом з тим, порядок здійснення виплати здійснюється у відповідності до положень Порядку №821.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №520/30499/24, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.09.2020 з урахуванням довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024 виданої станом на серпень 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили 22.07.2025 року.

Позивач, звернувшись до суду з заявою у порядку передбаченому статтею 383 КАС України, зазначає, що починаючи з листопада 2025 року по березень 2026 року позивачу виплачується з застосуванням положень постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 року та без урахування довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення №31/32-0173 від 26.07.2024, тобто, у «старому» розмірі до набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області докази, що підтверджують належність виконання ним рішення суду у справі № 520/30499/24 та пояснення з приводу обставин викладених позивачем у заяві від 23.12.2025.

На виконання ухвали суду від ГУ ПФУ в Харківській області до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти поданої позивачем заяви в порядку статті 383 КАС України.

Як вбачається із змісту поданих відповідачем заперечень, відповідно до розрахунку з підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ станом на 07.04.2026 загальна заборгованість за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі №520/30499/24:

- відкладена заборгованість за минулий період (з 01.09.2020 по 21.07.2025) — 399628,10 грн. (з дати відповідного зобов`язання по дату набрання законної сили рішення суду) (джерело фінансування - кошти Державного бюджету);

- поточна заборгованість (з 22.07.2025 по 31.10.2025) - 25448,34 грн. (з дати набрання законної сили рішення суду по місяць виконання рішення суду); поточна заборгованість (з 01.11.2025 по 30.11.2025) - 7659,21 грн. (за листопад 2025 року); поточна заборгованість (з 01.12.2025 по 31.12.2025) - 7659,21 грн. (за грудень 2025 року); поточна заборгованість (з 01.01.2026 по 31.01.2026) - 7531,60 грн. (за січень 2026 рік); поточна заборгованість (з 01.02.2026 по 28.02.2026) - 7659,21 грн. (за лютий 2026 рік); поточна заборгованість (з 01.03.2026 по 31.03.2026) - 8763,51 грн. (за березень 2026 рік) (джерело фінансування - кошти Державного бюджету).

Виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення кошт в з державного бюджету на виплату заборгованості.

Так, за додатковими відомостями проведено виплату поточної заборгованості в жовтні 2025 року, листопаді 2025 року, грудні 2025 року, лютому та березні 2026 року: проведено виплату в сумі 8806,23 грн.; проведено виплату в сумі 5240,80 грн.; проведено виплату в сумі 8043,40 грн.; проведено виплату в сумі 7461,42 грн.; проведено виплату в сумі 1000,00 грн.; проведено виплату в сумі 982,00 грн. (за рахунок коштів Державного бюджету України).

Для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі №520/30499/24 і повному обсязі Головним управлінням 16.01.2026 за вих. № 2000-0510-5/9588 до Пенсійного фонду України надіслано листа щодо виділення коштів на виплату заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі №520/10014/25.

Також відповідачем зазначено, що 05.02.2026 до головного управління надійшла відповідь № 361/16 Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 04.02.2026 №2800-030101-9/8752 на запит головного управління від 14.01.2026 за вих, та 16.01.2026 за вих. № 2000-0510-5/9588, в якій зазначено, що Головним управлінням у 2024 році проведена виплата заборгованості з пенсійних виплат згідно рішень суду на суму 56046,7 тис. грн., які набрали законної сили по 19.11.2020. Планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2025 рік (зі змінами), затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 28 жовтня 2025 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 9552,9 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 10221,3 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 21399,0 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 12313,5 тис грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік». Планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2026 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 24 лютого 2026 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 24941,4 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 24102,1 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 44511,5 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 238250 тис грн.

Підсумовуючи свою позицію ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовими рішеннями провадиться відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 року. Здійснення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та поточних виплат ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі Переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №520/30499/24, нараховано суму заборгованості та направлено запит для виділення бюджетних коштів з метою повного погашення такої заборгованості, разом з тим, порядок здійснення виплати здійснюється у відповідності до положень Порядку №821.

Верховним Судом у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 було зроблено висновок, що Кабінет Міністрів України всупереч наведеним нормам прийняв постанову №821, якою затвердив Порядок №821, який фактично встановлює правила погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість і обмеження асигнувань, що фактично призводить до відтермінування або часткового виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення. Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що запит для виділення бюджетних коштів стосувався лише повного погашення заборгованості перерахованої пенсії на виконання рішення суду у справі №520/30499/24 за період з 01.09.2020 року до 31.10.2025 року.

Так, орган пенсійного фонду вказує на звернення листом 16.01.2026 до Пенсійного фонду України щодо отримання коштів для повного погашення заборгованості у справі №520/30499/24 у загальному розмірі 418 374,61 грн.

Проте, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не місять доказів вжиття відповідачем заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень, зокрема, і в частині поточної заборгованості у справі №520/30499/24, яка виникла з листопада 2025 року, та ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень.

Пенсійний фонд не заперечує факт існування поточної заборгованості (з 01.11.2025 по 30.11.2025) - 7659,21 грн. (за листопад 2025 року); поточна заборгованість (з 01.12.2025 по 31.12.2025) - 7659,21 грн. (за грудень 2025 року); поточна заборгованість (з 01.01.2026 по 31.01.2026) - 7531,60 грн. (за січень 2026 рік); поточна заборгованість (з 01.02.2026 по 28.02.2026) - 7659,21 грн. (за лютий 2026 рік); поточна заборгованість (з 01.03.2026 по 31.03.2026) - 8763,51 грн. (за березень 2026 рік).

Доказів вчинення дій з метою виділення коштів для виплати пенсії у належному розмірі, а наразі вже і коштів для виплати виниклої заборгованості з 01.11.2025 керівником ГУ ПФУ в Харківській області долучено не було, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Не з`ясовано судом і обставин вжиття відповідачем відповідних заходів, на яких було наголошено позивачем у своїй заяві.

Отже, з часу набрання рішенням суду законної сили (22.07.2025) останнє залишається невиконаним і за весь цей період відповідач (боржник) направив до Пенсійного фонду України, тобто органу вищого рівня, уповноваженого на виділення коштів для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, лише один лист.

Проте, суд першої інстанції не встановив обставин, необхідних для вирішення заяви позивача, зокрема чи вчинялися відповідачем дії з метою виділення коштів для виплати пенсії у належному розмірі, а наразі вже і коштів для виплати виниклої заборгованості з 01.11.2025.

На переконання колегії суддів, твердження про відсутність бюджетних коштів не звільняло суд від обов`язку перевірити вжиття відповідачем реальних заходів, з метою пришвидшення їх надходження, чого зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що на підставі ч.6 ст. 383 КАС, судове рішення про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку ст. 383 КАС, може були прийнято лише у випадку встановлення судом відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача.

При цьому, суд зобов`язаний вжити відповідні заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 320, 321, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/30499/24 - скасувати.

Справу № 520/30499/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви в порядку ст. 383 КАС україни.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій