Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №480/9449/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 480/9449/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, по справі № 480/9449/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159,

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 11.08.2020 по 28.09.2024, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 11.08.2020 до жовтня 2024 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №480/2434/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 11.08.2020 до 11 жовтня 2024 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №480/2434/24.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що компенсація за втрату частини доходів, проводиться виключно на грошові доходи, перелік яких чітко визначено, та які не мають разового характеру і які нараховані але невиплачені (ст. 2,3 Закону України 2050-III п.3 Порядку №159).

Таким чином, апелянт зазначає, що законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати - немає.

Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно наказу начальника від 11.08.2020 "Про особовий склад" №322-ОС його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінченням проходження військової служби визначено 11.08.2020.

У подальшому, не погодившись з тим, що йому при звільненні було нараховано та виплачено грошове забезпечення не у повному обсязі, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду, та рішенням якого від 16.08.2024 у справі №480/2434/24 зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане підтверджується обставинами, встановленими в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №480/2434/24, що набрало законної сили та обставини яких не підлягають доказуванню згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховано та виплачено позивачу у вересні 2024 року суму в 19720,50грн., а 11 жовтня 2024 року - суму в 17 777,53грн. (з урахуванням податку). Відтак, остаточно за вказаним вище рішенням суду розрахунок проведено 11 жовтня 2024 року.

Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 11.08.2020 до 28.09.2024 у зв`язку з порушенням виплати грошового забезпечення у належному розмірі, на яку відповідач листом повідомив, що законодавець встановив, що компенсація за втрату частини доходів проводиться виключно на грошові доходи, перелік, яких визначено, які не мають разового характеру і які нараховані, але не виплачене (ст.2 Закону №2050-III та п.3 Порядку 159), а тому підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відсутні.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки кошти позивачу нараховані в результаті відновлення прав позивача, то вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-III.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) до 11.08.2020 року.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби позивача в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) від 11.08.2020 № 322-ОС було зазначено 11.08.2020 року.

Внаслідок нездійснення відповідачем виплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні, ОСОБА_1 звернувся у судовому порядку за захистом своїх прав. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 по справі №480/2434/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.

28.09.2024 року та 11 жовтня 2024 року відповідачем було виконано рішення по справі № 480/2434/24 та було перераховано позивачу грошові кошти на суми 19 720,50 грн. та 17 777,53 грн. відповідно, що підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк», яка наявна в матеріалах справи та поясненнями відповідача, наданими на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

-посадового окладу;

-окладу за військовим званням;

-щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

-одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із абз. 1 п. 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) (п.п. 1 абз. 6 п. 9 розділу V Інструкції № 558).

Отже, норми права, які регулюють правовідносини у цій справі, не викликають сумніву щодо розуміння характеру одноразової грошової допомоги при звільненні, як одноразової, а не регулярної/постійної/періодичної, за критерієм систематичності її виплати, оскільки одноразова грошова допомога розраховується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак виплачується одноразово при звільненні, а тому належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, згідно з абз. 1 п. 9 розділу V Інструкції № 558.

Судом встановлено, що саме за невчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивач хоче отримати компенсацію, передбачену Законом № 2050-III.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовою виплатою і тому не підлягає компенсації у відповідності до вимог цього Закону.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справах № 219/228/16-ц від 3 жовтня 2018 року, №600/341/23-а від 16.05.2024 року та №280/8933/24 від 07.05.2026 року.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 11.08.2020 до жовтня 2024 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №480/2434/24 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 11.08.2020 до 11 жовтня 2024 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №480/2434/24.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 480/9449/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова