Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №638/11958/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11958/26

Провадження № 2-о/638/289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересована особа- Ізюмська міська рада Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа Ізюмська міська рада Харківської області

встановив:

29 травня 2026 року заявник звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення юридичного факту, заінтересована особа: Ізюмська міська рада Харківської області.

Заява мотивована тим, що 14 листопада 1992 року заявниця отримала в дар житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , відповідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 1-3799, зареєстрованого в ІМБТ 14.01.1993 року, в якому прізвище зазначено ОСОБА_2 , згідно паспортних даних на той час серії номер НОМЕР_1 , виданого Ізюмським РОВД від 29.09.1982 року, прізвище яке заявниці, яке вона змінила при реєстрації шлюбу 04.09.1982 року.

ОСОБА_1 зазначає, що для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказує, що з метою, підтвердження своїх прав і реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в державному реєстрі прав на нерухоме майно, заявниця звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області і отримала 18.05.2026 року Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наступним: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Мітіна Віта Валеріївна, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківська область, розглянувши заяву від 13.05.2026 року за реєстраційним номером 73055721 (далі - Заява) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: при розгляді пакету документів державним реєстратором було виявлено факт розбіжностей щодо прізвища суб`єкта права - згідно паспортних даних прізвище заявника зазначено як ОСОБА_1 , проте, згідно даних правовстановлюючого документа - договору дарування за № 1 - 3799 від 14.11.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І. прізвище заявника зазначено як ОСОБА_3 , тобто наявний факт, що має юридичне значення та слідством якого держаний реєстратор позбавлений правових підстав для проведення реєстраційних дій за наданим пакетом документів. ВИРІШИВ: Відмовити у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв`язку із зазначеними вище обставинами.

В зв`язку з наведеним просить суд встановити факт належності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , правовстановлюючого документа: договору дарування від 14.11.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І., за № 1 - 3799, виданого на ім`я, ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 червня 2026 року прийнято заяву про встановлення юридичного факту до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судове засідання заявниця не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

При цьому представником заінтересованої особи у відповідності до статті 181 ЦПК України до суду не надано пояснень по справі з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти доводів заяви.

Відповідно частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

14 листопада 1992 року заявниця отримала в дар житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , відповідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 1-3799, зареєстрованого в ІМБТ 14.01.1993 року (а.с. 9-10). У зазначеному договорі прізвище заявниці зазначено « ОСОБА_5 ».

З метою підтвердження своїх прав і реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в державному реєстрі прав на нерухоме майно, заявниця звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області.

Рішенням № 84857743 від 18 травня 2026 року заявниці відмовлено у здійсненні реєстраційних дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення про відмову (а.с. 13).

Причина відмови - згідно паспортних даних прізвище заявника зазначено як ОСОБА_1 , проте, згідно даних правовстановлюючого документа - договору дарування за № 1 - 3799 від 14.11.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І. прізвище заявника зазначено як ОСОБА_3 , тобто наявний факт, що має юридичне значення та слідством якого держаний реєстратор позбавлений правових підстав для проведення реєстраційних дій за наданим пакетом документів.

Суд зазначає, що згідно даних, наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянки України на ім`я заявниці серії НОМЕР_3 , виданого Ізюмським МР УМВС України в Харківській області 21 січня 2002 року її прізвище – « ОСОБА_6 » (а.с. 8).

Відповідно до положень статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями статті 13 ПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа ВСУ 01 січня 2012 року «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Також, відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник не несе відповідальності за заповнення договору дарування, оскільки ці записи вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним.

Допущена в документі описка не може бути підставою для перешкод у користуванні та розпорядженні майном власником цього майна.

У ході розгляду справи судом встановлено, що причина неправильного написання прізвища заявниці, виникла у зв`язку із технічною помилкою під час складання договору дарування.

В свою чергу, допущена помилка в написанні прізвища перешкоджає заявнику володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власність на власний розсуд.

Суд вказує, що досліджені письмові докази не дають підстав для розумного сумніву у належності заявниці договору купівлі-продажу будинку.

Зібрані у справі докази, письмові документи, та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановлення даного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки документ про право власності на житло є основним документом, що підтверджує право власності на житло, вказані заявницею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа Ізюмська міська рада Харківської області - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що договір дарування від 14 листопада 1992 року, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І., за № 1 - 3799, виданий на ім`я, ОСОБА_3 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Ізюмська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ: 26201641, Харківська обл., місто Ізюм, вул. Центральна, 1.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб - порталі судової влади України.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя В. М. Яковлева