Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №405/6131/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/6131/26

провадження № 3/405/947/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі: головуючого судді Майданнікова О.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інформація щодо сімейного стану та утриманців відсутня,

за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 31.08.2026 серії ВАД №282399 ОСОБА_1 31.08.2026 о 07 год. 56 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ» за адресою: вул. Полтавський, 60, м. Кропивницький, таємно викрав з полиці магазину товар «Здоба 90 г Розумний вибір Плюшка п/ет» у кількості 1 шт. вартістю 10 грн 90 коп., чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Час та місце події, зазначені у протоколі, не заперечував. Пояснив, що, перебуваючи у магазині, взяв, серед іншого, зазначену у протоколі булочку, однак під час розрахунку забув, що вона залишилася у його рюкзаку. За інші товари на касі розрахувався. На виході з магазину був зупинений охоронцем, після чого повідомив, що готовий розрахуватися і за неоплачений товар, однак працівники магазину викликали поліцію. Також зазначив, що того дня погано себе почував, у зв`язку з чим до магазину було викликано бригаду екстреної медичної допомоги, якою його доставлено до лікувального закладу.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому за змістом ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення та доведеності вини особи у його вчиненні належними та достатніми доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому формулюються обставини правопорушення, що ставляться особі у провину. Водночас сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи, а викладені у ньому обставини повинні підтверджуватися іншими дослідженими судом доказами.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази на підтвердження обвинувачення чи усувати недоліки доказування, оскільки в такому випадку фактично перебрав би на себе функцію сторони обвинувачення.

Частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує встановленої законом межі.

Крадіжка за своєю правовою природою є умисним протиправним безоплатним заволодінням чужим майном. Отже, для притягнення особи до відповідальності за ст. 51 КУпАП недостатньо встановити лише об`єктивний факт знаходження в особи неоплаченого товару. Необхідним є також доведення суб`єктивної сторони правопорушення – прямого умислу особи на таємне протиправне заволодіння чужим майном.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2026 серії ВАД №282399, письмові пояснення працівника магазину «АТБ» ОСОБА_2 , інвентаризаційну відомість №17084331624 від 31.08.2026, а також цифровий носій інформації (DVD+R диск для лазерних систем зчитування з написом «Воротиленко») з двома відеофайлами, які досліджено судом у судовому засіданні.

З інвентаризаційної відомості №17084331624 від 31.08.2026, засвідченої печаткою магазину АТБ «Продукти-245», вбачається, що вартість товару «Здоба 90 г Розумний вибір Плюшка п/ет» у кількості 1 шт. становить 10 грн 90 коп. Таким чином, зазначений документ підтверджує найменування та вартість товару, однак сам по собі не містить відомостей щодо характеру дій ОСОБА_1 та спрямованості його умислу.

Відповідно до письмових пояснень працівника магазину ОСОБА_2 , який здійснював спостереження за камерами відеоспостереження, 31.08.2026 близько 07 год. 55 хв. він побачив, як громадянин поклав до рюкзака «Здобу 90 г Розумний вибір Плюшка п/ет» вартістю 10 грн 90 коп. та не оплатив її на касі. У поясненнях працівник також зазначив, що це був «громадянин близько 40 років, який неодноразово виносив в нашому магазині товар».

Оцінюючи наведені пояснення, суд зазначає, що загальне твердження працівника магазину про попередні випадки винесення цією особою товару не містить відомостей про час, конкретні обставини таких подій, предмет можливих правопорушень, їх документальне оформлення чи результати розгляду відповідних матеріалів компетентними органами. Відтак таке твердження саме по собі не може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на викрадення товару саме 31.08.2026 та не може підміняти доказування обставин конкретного правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду.

Під час перегляду першого відеофайлу судом встановлено, що особа, зображена на відеозаписі, бере з полиць магазину три хлібобулочні вироби – одну здобну булку та дві хлібини – і поміщає їх до свого рюкзака.

На другому відеофайлі зафіксовано, як ця ж особа перебуває біля каси, дістає з рюкзака два хлібобулочні вироби, передає їх для проведення розрахунку, оплачує товари банківською карткою та отримує чек, після чого відеозапис припиняється.

Таким чином, досліджений відеозапис підтверджує, що одна одиниця товару, яка перед цим була поміщена до рюкзака разом з іншими товарами, під час зазначеної касової операції оплачена не була. Водночас цей відеозапис не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що поміщення саме цього товару до рюкзака від початку було способом його умисного приховування з метою викрадення.

Так, з відеозапису видно, що ОСОБА_1 у той самий рюкзак помістив не лише неоплачений товар, а й два інші хлібобулочні вироби, які надалі самостійно дістав із рюкзака на касі та оплатив. За таких обставин сам факт знаходження третього товару в рюкзаку після здійснення розрахунку не дозволяє без додаткових об`єктивних даних достовірно відмежувати умисне приховування товару з метою його безоплатного заволодіння від неуважності під час розрахунку.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував факту знаходження неоплаченої булочки у рюкзаку та того, що був зупинений охоронцем на виході з магазину. Разом із тим пояснив, що про товар забув, а після його виявлення мав намір одразу за нього розрахуватися.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 здійснив розрахунок за інші товари та був зупинений біля виходу з неоплаченим товаром, підтверджує факт його неоплати, однак не може автоматично свідчити про наявність прямого умислу на викрадення. Факт неоплати товару та його умисне викрадення не є тотожними поняттями, оскільки для останнього необхідно встановити свідоме бажання особи протиправно та безоплатно заволодіти чужим майном.

Не є самостійним та беззаперечним доказом такого умислу і те, що намір оплатити товар ОСОБА_1 висловив після його зупинення охоронцем. Така поведінка сама по собі не виключає можливості попереднього умислу на викрадення, однак підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з тим, що два інші товари, які до розрахунку так само перебували у рюкзаку, ОСОБА_1 самостійно дістав та оплатив.

Щодо посилання ОСОБА_1 на погане самопочуття суд зазначає, що матеріали справи не містять медичних документів, які б дозволяли встановити характер його стану здоров`я та його вплив на поведінку під час події. Тому суд не робить висновку про те, що саме стан здоров`я був причиною неоплати товару. Разом із тим наведена обставина не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку доведення прямого умислу ОСОБА_1 на викрадення належними та достатніми доказами.

Суд при цьому не встановлює як достовірний факт, що ОСОБА_1 дійсно забув про наявність булочки у рюкзаку. Визначальним для вирішення питання про адміністративну відповідальність є те, чи спростована така версія сукупністю досліджених доказів та чи доведено протилежне – наявність у його діях прямого умислу на викрадення.

Досліджені судом докази такого висновку зробити не дозволяють. Відеозапис підтверджує об`єктивний факт неоплати одного товару, проте водночас фіксує оплату ОСОБА_1 двох інших товарів, які він до каси зберігав у тому самому рюкзаку. Письмові пояснення працівника магазину також підтверджують факт неоплати, однак не містять конкретних фактичних даних, які б беззаперечно свідчили про спрямованість умислу ОСОБА_1 саме на безоплатне заволодіння спірним товаром. Інших доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 про неуважність та підтверджували умисний характер його дій, матеріали справи не містять.

Крім того, надані суду матеріали не дають підстав для беззаперечного висновку і про закінчений характер дрібного викрадення, що ставиться у провину ОСОБА_1 .

Крадіжка як форма викрадення вважається закінченою з моменту, коли особа не лише фактично вилучила чуже майно, а й отримала реальну можливість користуватися ним або розпорядитися ним на власний розсуд. Отже, для встановлення закінченого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП, підлягає доведенню не лише факт неоплати товару, але й набуття особою реальної можливості вільно розпорядитися цим майном.

При цьому саме по собі проходження розрахункової зони магазину не в усіх випадках є безумовним свідченням закінченості викрадення. Вирішальне значення має встановлення того, чи встигла особа за конкретних обставин отримати фактичну можливість вільно користуватися або розпорядитися вилученим майном.

У цій справі надані суду відеозаписи такого моменту не фіксують. Другий відеозапис припиняється одразу після проведення ОСОБА_1 розрахунку за два товари та отримання ним чека. Подальше переміщення ОСОБА_1 у приміщенні магазину, обставини його наближення до виходу та момент зупинення працівником охорони на відеозаписі не зафіксовані.

Сам ОСОБА_1 пояснив, що був зупинений охоронцем безпосередньо на виході з магазину, після чого висловив готовність розрахуватися за неоплачений товар. Інших доказів, які б свідчили, що до моменту такого зупинення ОСОБА_1 фактично вибув з-під контролю працівників магазину та отримав реальну можливість користуватися неоплаченим товаром чи розпорядитися ним на власний розсуд, матеріали справи не містять.

Письмові пояснення працівника магазину також не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 залишив приміщення магазину або до моменту його зупинення отримав фактичну можливість вільного розпорядження неоплаченим товаром. Зазначення лише того, що товар не був оплачений на касі, саме по собі не встановлює моменту закінчення його викрадення.

Таким чином, сукупністю наданих суду доказів не доведено, що ОСОБА_1 після неоплати товару отримав реальну можливість вільно ним розпорядитися. Відтак не доведена й об`єктивна сторона саме закінченого дрібного викрадення чужого майна.

При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає стадій готування чи замаху на адміністративне правопорушення та не встановлює відповідальності за незакінчене посягання на дрібне викрадення чужого майна. Тому навіть за умови оцінки встановлених обставин як дій, спрямованих на заволодіння товаром, за відсутності доведеності закінченого викрадення такі дії самі по собі не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Відмова ОСОБА_1 від надання пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення також не може розцінюватися як доказ його вини чи підтвердження наявності умислу, оскільки особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а обов`язок доказування обставин адміністративного правопорушення покладається на орган, уповноважений на складання відповідного протоколу.

Таким чином, сукупністю наданих суду доказів не доведено ані наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на таємне протиправне та безоплатне заволодіння товаром, ані набуття ним реальної можливості розпорядитися цим товаром, що є необхідною ознакою закінченого викрадення. За таких обставин як суб`єктивна, так і об`єктивна сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, належними та достатніми доказами не доведені.

Сам по собі встановлений факт неоплати товару за відсутності достатніх доказів умисної форми вини та закінченого характеру викрадення не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що належними та достатніми доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП за обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення від 31.08.2026 серії ВАД №282399, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін, чи зміні постанови.

Суддя Олексій Іванович Майданніков