Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №177/1437/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1437/26

Провадження № 2/177/1314/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Кулініч Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування своїх позовних вказує на те, що 21.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем укладено договір позики № 434369, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовах шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до умов договору позики відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 3500,00 грн.

29.112024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 29112024, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до боржників, в тому числі і за договором позики № 434369 від 21.07.2024.

Відповідно до Додатку до вищевказаного договору, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 12075,00 грн, з яких: 3500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1575,00 грн. - заборгованості за відсоткам, 7000,00 грн заборгованість по штрафним санкціям.

З моменту відступлення права вимоги жодного платежу за договором позики № 434369 відповідач не здійснив, у зв`язку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 12075,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України, без повідомлення сторін, у зв`язку із чим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Станом на 16.09.2026 відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. Відповідно до рекомендованого повідомлення, яке повернулось на адресу суду (а.с.45), відповідач особисто отримав копію ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір позики №434369, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику для придбання товарів та/або послуг, а позичальник зобов`язується повернути позику і сплатити проценти за її користування та інші платежі у відповідності до умов договору (а.с. 8-9).

Умовами договору обумовлено суму позики 3500,00 грн (п.2.1 договору), який надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника (п.1 договору). Строк дії договору 30 днів (п.2.2 договору), процентна ставка за користування позикою 1,50% в день від суми позики (п. 2.3 договору), пеня становить 3% від суми позики. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний договір підписаний сторонами за допомогою одноразового ідентифікатора, який направлений позичальнику на електронну пошту, зазначену нею при укладенні договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Сіроко Фінанс» виникло зобов`язання щодо надання коштів за договором позики, а у відповідача - зобов`язання з їх повернення, сплати відсотків та комісії.

Банк виконав умови договору, надав відповідачу позиву в сумі 3500,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за договором позики, а також проценти за його користування.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором позики, який не заперечив відповідач, за відповідачем станом на 29.11.2024, утворилася заборгованість у загальній сумі 12075,00 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3500,00 грн, заборгованість за відсотками – 1575,00 грн., заборгованість по штрафним санкціям – 7000,00 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 29.11.2024 укладено договір факторингу № 29112024, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Відповідно до Витягу із додатку від 29.11.2024 року до Договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНАС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики 434369 від 21.07.2024 в розмірі 12075,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 1575,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7000,00 грн. – сума заборгованості за штрафними санкціям (а.с. 16).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, на підставі викладеного, виходячи із принципів змагальності, диспозитивності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 5075,00 грн. (3500,00+1575,00) гривень, що складає суму заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками.

Відповідач не довів належного виконання ним зобов`язань за договором позики, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею (штрафом) у розмірі 7000,00 грн, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за штрафні санкції в сумі 7000,00 грн, адже вона нарахована за договором позики укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає штрафні санкції.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1119,01 грн., виходячи з розрахунку: 5075,00 грн. розмір задоволених вимог х 100%/12075,00 грн. загальний розмір заявлених вимог = 42,03% задоволених вимог; 2662,40 грн. загальний розмір судового збору х 42,03%/100 % = 1119,01 грн.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача подано договір про надання правової допомоги від 02.02.2026 №42649746, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі директора Романенка М.Е. та ФОП ОСОБА_2 , додаткова угода №434369 від 24.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 42649746 від 24.04.2026; детальний опис робіт до вказаного договору та Акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026 року, виконаних адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги таких як письмова консультація, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, де зазначено витрачений адвокатом час та вартість наданих послуг 6000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог.

Справа розглянута в спрощеному провадженні без повідомленням сторін. Отже, сторони безпосередньої участі в судових засіданнях з розгляду вказаної справи неприймали, позивачем, окрім позову з додатками, будь-яких інших документів не подано. Сам обсяг доказів у справі є незначним, а справа не вирізняється підвищеною складністю.Зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, є поданим через систему електронний суд, що не вимагає додаткових часових та ресурсних витрат. Більш того, заявлених розмір витрат на правничу допомогу 6000 грн, є явно неспівмірним з обґрунтованим та задоволеним розміром позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ) суму заборгованості за договором позики № 434369 від 21.07.2024 в загальному розмірі 5075 (п`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ) 1119 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) гривень 01 копійка, в рахунок сплати судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Коваль