Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №199/2108/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 199/2108/26

Провадження № 2/202/3642/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі представника - адвоката Усенка М.І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2595016 від 01.07.2020 у загальному розмірі 16220,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9720,00 грн - заборгованість за процентами, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2595016, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6500,00 грн строком на 30 днів. Свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав у повному обсязі шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується Повідомленням про перерахування коштів. Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», у тому числі до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує умов кредитного договору щодо повернення коштів, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за захистом своїх прав вимушене звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від02 квітня 2026року відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

07.05.2026 представник відповідача - адвокат Мисечко К.О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі та просила застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач кредитного договору не укладала та електронного підпису не проставляла; позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку (банківських виписок), які б підтверджували видачу кредиту та розмір заборгованості, а надані розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників є одностороннім документом позивача і належним доказом бути не можуть; відповідач не була письмово повідомлена про відступлення права вимоги та не отримувала досудової вимоги; кредитний договір, на думку відповідача, не відповідає вимогам законодавства щодо істотних умов договорів споживчого кредитування; крім того, відповідач заявила про застосування позовної давності, вказуючи, що право вимоги виникло у позивача 26.01.2021, проте з відповідним позовом останній звернувся з пропуском трирічного строку позовної давності. Також відповідач заперечувала проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вказуючи на недоведеність факту їх сплати.

20.05.2026 представник позивача подав до суду письмові пояснення щодо відзиву відповідача, в яких навів заперечення на доводи відповідача та просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Зокрема зазначено, що кредитний договір укладено у передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» порядку шляхом електронної ідентифікації відповідача та підписання одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, що прирівнюється до укладення договору в письмовій формі; факт перерахування коштів підтверджується наданим позивачем Повідомленням про перерахування коштів, яке містить усі необхідні реквізити розрахункового документа (дату, номер транзакції, суму, банк-еквайр тощо), а наданий розрахунок заборгованості у сукупності з цим повідомленням дозволяє встановити умови кредитування та розмір заборгованості; про відступлення права вимоги та про наявність заборгованості відповідача було повідомлено шляхом надсилання досудової вимоги, на підтвердження чого надано опис вкладення в цінний лист.

Щодо позовної давності представник позивача вказав, що перебіг позовної давності було зупинено на період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 (з 02.04.2020 по 30.06.2023 - пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України), а також на період дії воєнного стану в Україні (з 24.02.2022) відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 08.11.2023 № 3450-IX, який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав чинності 04.09.2025, відтак перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025 і не є пропущеним станом на дату звернення до суду з позовом. Щодо витрат на правничу допомогу позивач вказав на їх документальне підтвердження договором про надання правової допомоги, актом наданих послуг та детальним описом виконаних робіт.

Сторони в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні заяви представників про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази у їх сукупності, проаналізувавши доводи сторін, викладені в позовній заяві, відзиві на неї та письмових поясненнях позивача щодо відзиву, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2595016, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6500,00 грн. Укладення договору відбулося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (Веб-сайт/Мобільний застосунок) шляхом проходження відповідачем електронної ідентифікації (введення коду, надісланого на вказаний нею номер мобільного телефону, та/або пароля особистого кабінету) з подальшим підписанням кредитного договору одноразовим ідентифікатором у розумінні статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Факт ідентифікації відповідача під час укладення договору підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Абзацом другим частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному частиною дванадцятою статті 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, укладення кредитного договору у формі, за якої без отримання позичальником смс-повідомлення (одноразового ідентифікатора) та без здійснення входу до особистого кабінету договір не міг би бути укладений, відповідає внутрішній волі позичальника й свідчить про належну ідентифікацію останнього та підтверджує факт укладення і підписання ним відповідного правочину.

Заперечення відповідача щодо неукладення нею кредитного договору та непроставлення електронного підпису не підтверджені жодними доказами: відповідач не надала суду доказів втрати, незаконного використання третіми особами номера її мобільного телефону або іншої інформації, необхідної для електронної ідентифікації та підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також не заявляла клопотань про призначення відповідної експертизи чи витребування додаткових доказів на спростування факту укладення договору. З огляду на наведене та встановлений позивачем факт електронної ідентифікації відповідача, суд відхиляє доводи відповідача про неукладення нею кредитного договору № 2595016 від 01.07.2020 як необґрунтовані та недоведені.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту надання кредитних коштів та відсутність первинних документів бухгалтерського обліку суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» обов`язку з надання кредитних коштів позивачем надано копію Повідомлення про перерахування коштів за Договором про надання споживчого кредиту № 2595016 від 01.07.2020 р. на картку НОМЕР_1 , яке містить дату і номер повідомлення, назву та ідентифікаційні дані платіжної системи, номер транзакції, ідентифікатор сесії (Session ID), код авторизації, банк-еквайр, призначення платежу та суму перерахованих коштів, тобто відомості, що дозволяють ідентифікувати конкретну операцію з перерахування коштів за спірним кредитним договором.

Відповідно до Інформації, отриманої на запит суду з АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 . На вказаний рахунок 01.07.2020 р. було зараховано суму 6500 грн.

Отже суд вважає доведеним факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6500,00 грн на умовах, визначених Договором № 2595016 від 01.07.2020.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення її про заміну кредитора суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові в такому разі є належним виконанням. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц, згідно з яким неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати лише на визначення розміру боргу перед новим кредитором у разі здійснення боржником виконання на користь первісного кредитора.

Оскільки відповідач не надала суду доказів здійснення нею виконання зобов`язання за кредитним договором на користь первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» після відступлення права вимоги, а позивачем надано докази направлення на адресу відповідача досудової вимоги про погашення заборгованості (опис вкладення у цінний лист), сам по собі факт неотримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора не є підставою для відмови в позові та не спростовує наявності заборгованості за кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості за процентами суд враховує, що відповідно до пункту 3.1 Договору № 2595016 нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтриманої в подальшій практиці Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, після чого захист прав кредитора здійснюється в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, на відміну від умов договорів, які передбачають необмежене у часі нарахування процентів, умовами спірного Договору № 2595016 прямо встановлено обмеження строку нарахування процентів 90 календарними днями з моменту виникнення прострочення, що відповідає наведеній правовій позиції та не суперечить вимогам законодавства. Заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами (9720,00 грн) узгоджується з умовами договору щодо строку та порядку нарахування процентів, наданим розрахунком заборгованості та обставинами часткового погашення заборгованості відповідачем до 15.10.2020, тобто в межах передбаченого договором 90-денного строку нарахування. За таких обставин суд не встановив підстав для зменшення заявленого позивачем розміру заборгованості за процентами.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що останні платежі на погашення заборгованості та процентів за спірним кредитним договором були здійснені відповідачем 15.10.2020, а строк кредитування за договором становив 30 днів. Отже, перебіг позовної давності за вимогами позивача, з урахуванням строку нарахування процентів (не більше 90 днів з моменту прострочення), розпочався не пізніше листопада 2020 року.

Разом із тим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на всій території України діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та наступні постанови про продовження карантину, останньою з яких карантин продовжено до 30.06.2023). Отже, на строк дії карантину - з 12.03.2020 по 30.06.2023 - перебіг позовної давності був зупинений.

Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 08.11.2023 № 3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, було передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, зазначений пункт 19 було скасовано, у зв`язку з чим з 04.09.2025 перебіг позовної давності, зупинений на час дії воєнного стану, поновлено.

Таким чином, з урахуванням зупинення перебігу позовної давності на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023) та подальшого зупинення у зв`язку з введенням воєнного стану (з 24.02.2022 до 04.09.2025, коли перебіг давності поновлено), суд погоджується з доводами позивача про те, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами позивача станом на дату звернення до суду з позовом (лютий 2026 року) не сплив. За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Інші доводи відповідача, наведені у відзиві, зокрема щодо недодержання позивачем вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно первинних документів, не спростовують встановлених судом обставин справи, оскільки, як зазначено вище, наявні у справі докази в їх сукупності є достатніми для встановлення факту видачі кредиту, його розміру та розміру заборгованості за спірним кредитним договором, а відповідач у свою чергу не надала суду жодного контррозрахунку заборгованості чи доказів на спростування наведених позивачем обставин.

За таких обставин, встановивши факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту № 2595016 від 01.07.2020, факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6500,00 грн, факт набуття позивачем права вимоги за вказаним договором на підставі Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021, факт невиконання відповідачем зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, а також відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог і, керуючись статтею 526, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1050, статтею 1054 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2595016 від 01.07.2020 у розмірі 16220,00 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9720,00 грн - заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту наданих послуг та детального опису наданих послуг із зазначенням видів робіт та витраченого на них часу (усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання заяви до суду - загалом 6 годин 30 хвилин).

Доводи відповідача про недоведеність оплати гонорару самі по собі не спростовують встановленого частиною другою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України критерію, оскільки достатнім є підтвердження того, що відповідні витрати підлягають сплаті на підставі договору, а клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх непропорційності складності справи відповідачем не заявлялося. Обсяг та характер наданих послуг, зафіксований у детальному описі, відповідає складності справи та обсягу виконаної представником позивача роботи, у зв`язку з чим суд не встановив підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, банківські реквізити: НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2595016 від 01.07.2020 у розмірі 16220 (шістнадцять тисяч двісті двадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, банківські реквізити: НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судові витрати у розмірі 10662 (десять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., з яких 2662,40 грн - судовий збір, 8000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський