Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №176/1533/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1533/26

провадження №2-о/176/73/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участю секретаря Ніколенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 08 лютого 2026 року зник безвісті поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області, беручи участь у визволенні цього населеного пункту, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що у квітні 2018 року познайомилася з ОСОБА_3 . Між ними виникли близькі стосунки, які згодом переросли у тривалі та стійкі сімейні відносини.

З червня 2018 року заявниця та ОСОБА_3 почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Спочатку вони проживали за місцем реєстрації заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому заявнця та ОСОБА_3 прийняли спільне рішення щодо придбання житла. 29 червня 2021 року вони за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

З 01 липня 2021 року заявниця зареєстрована за вказаною адресою. ОСОБА_3 залишався зареєстрованим за іншою адресою — у с. Зелене Кіровоградської області. Разом з тим, за твердженням заявниці, після придбання квартири саме вона стала їхнім фактичним постійним місцем проживання та основним місцем ведення спільного побуту.

У зазначеній квартирі зберігалися особисті речі заявника та ОСОБА_3 , у тому числі речі щоденного побутового вжитку. Під час спільного проживання вони разом здійснювали ремонт та облаштування квартири, придбавали меблі, побутову техніку та інше майно для спільного користування, здійснювали заміну вхідних та міжкімнатних дверей, встановлення металопластикових вікон та інші роботи з благоустрою житла.

Заявниця зазначила, що протягом періоду спільного проживання вони з ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно несли витрати на утримання та облаштування житла, разом вирішували питання побуту, спільно проводили вільний час та відпочивали, піклувалися один про одного та надавали взаємну допомогу.

Їхні стосунки, за твердженням заявника, не були прихованими від оточуючих. Про спільне проживання та сімейні відносини знали родичі, друзі, сусіди, колеги та інші особи. Вони приймали у спільному житлі родичів та друзів, разом святкували урочисті події та проводили час у сімейному колі.

Заявниця також зазначила, що у неї склалися близькі та доброзичливі відносини з матір`ю ОСОБА_3 — ОСОБА_2 , яка знала про їхнє спільне проживання та сприймала заявницю як дружину свого сина.

Питання щодо державної реєстрації шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 у період їхнього спільного проживання не вирішувалося. При цьому, за твердженням заявниці, вони фактично проживали як подружжя, мали спільний побут, бюджет, спільно придбане та облаштоване житло, піклувалися один про одного та здійснювали спільне сімейне життя.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_3 став на захист України. 25 листопада 2025 року його було призвано на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.

У зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_3 перебував поза межами спільного житла. Водночас, за твердженням заявниці, до моменту його зникнення квартира за адресою: АДРЕСА_2 , залишалася їхнім спільним сімейним житлом.

08 лютого 2026 року ОСОБА_3 зник безвісти поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області під час виконання завдань із захисту України. 25 лютого 2026 року заявниці було повідомлено про його зникнення безвісти.

ОСОБА_1 зазначила, що станом на день зникнення ОСОБА_3 вони проживали однією сім`єю з червня 2018 року, тобто протягом тривалого часу, вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, спільно придбали й облаштували житло, піклувалися один про одного та фактично перебували у сімейних відносинах як чоловік та жінка.

У зв`язку з відсутністю зареєстрованого шлюбу заявниця не має можливості реалізувати відповідні права та законні інтереси як член сім`ї ОСОБА_3 , який зник безвісти.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 , який 08 лютого 2026 року зник безвісти поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області, однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2018 року по 08 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

11 червня 2026 року представник заінтересованої особи — Міністерства оборони України — Зінченко С.О. подав до суду додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що Міністерство оборони України не було стороною цивільних правовідносин між заявницею та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим не має можливості підтвердити або спростувати обставини, викладені у заяві.

У поясненнях зазначено, що встановлення факту проживання заявника однією сім`єю з ОСОБА_3 необхідне їй для набуття статусу члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та подальшої реалізації відповідних прав.

Також зазначено, що питання щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 на даний час не порушувалося, оскільки останній має статус особи, яка зникла безвісти, а відомості про його смерть відсутні.

Разом з тим, заінтересована особа вказала, що встановлення факту проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім`єю може вплинути на права та обов`язки військової частини НОМЕР_1 та інших осіб щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_3 за період його перебування у статусі безвісти відсутнього. При цьому коло осіб, які можуть мати право на отримання відповідних виплат, на момент подання пояснень не визначене.

Щодо заявлених вимог у поясненнях зазначено, що сам по собі факт спільного проживання чоловіка та жінки не свідчить про їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. На думку заінтересованої особи, для встановлення такого факту необхідно підтвердити ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільних витрат та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Також заінтересована особа звернула увагу, що окремі обставини, зокрема спільні фотографії, показання свідків, спільне проведення свят та відпочинку, самі по собі не можуть свідчити про наявність між заявником та ОСОБА_3 усталених сімейних відносин.

За результатами розгляду справи просила прийняти подані письмові пояснення та врахувати викладені в них обставини.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник заявниці – адвокат Черниш Тетяна Іванівна – у судове засідання також не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Не заперечує щодо задоволення заяви.

Представник заінтересованої особи – Міністерства оборони України – у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні письмові пояснення щодо заяви.

Представник заінтересованої особи – військової частини НОМЕР_1 – у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні ним правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом частини першої статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначається, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою, а також причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Відповідно до статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати загальним вимогам до судового рішення та містити висновок про факт, встановлений судом, мету його встановлення та докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд виходить із положень статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки.

При цьому сам по собі факт спільного проживання чоловіка та жінки не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю. Суду необхідно встановити наявність сукупності ознак, притаманних сімейним відносинам, зокрема спільного проживання, спільного побуту, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участі в утриманні та ремонті житла, а також взаємної турботи та допомоги.

Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, відповідно до якого для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно встановити факти спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у близьких особистих стосунках з квітня 2018 року, а з червня 2018 року фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно з актом про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, 29 червня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт придбання зазначеної квартири ними спільно підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29 червня 2021 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263592420 та № 263592438 від 29 червня 2021 року, відповідно до яких за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано права на придбану квартиру.

Суд звертає увагу, що придбання житла двома особами за час їхнього фактичного сімейного життя та оформлення права на нього за обома особами саме по собі не є безумовним доказом проживання однією сім`єю, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами є істотною ознакою спільного сімейного побуту та спільного ведення господарства.

З акта про проживання від 23 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Той факт, що ОСОБА_3 був зареєстрований за іншою адресою, не спростовує встановлених судом обставин його фактичного проживання із заявницею. Реєстрація місця проживання сама по собі не визначає фактичне місце проживання особи та не виключає можливості проживання особи в іншому житлі.

Судом також встановлено, що після придбання квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно здійснювали її облаштування та ремонт. Придбання товарів, побутової техніки та інших речей для спільного користування підтверджується наданими товарними чеками, квитанціями, видатковими накладними, заявкою на послугу з доставки техніки, договором на поставку металевих дверей від 08 вересня 2021 року та замовленнями на виготовлення металопластикових конструкцій.

Зазначені документи у своїй сукупності свідчать не лише про перебування заявниці та ОСОБА_3 у близьких особистих стосунках, а про спільне облаштування житла та здійснення витрат, пов`язаних із забезпеченням їхнього спільного побуту.

Відомості про доходи ОСОБА_1 , що містяться у довідці форми ОК-5, та довідка про доходи ОСОБА_3 від 16 березня 2026 року також узгоджуються з поясненнями заявниці щодо того, що під час спільного проживання кожен із них мав власні доходи, які використовувалися для забезпечення спільного побуту та потреб сім`ї.

Наявність спільного бюджету суд оцінює не як обов`язкову умову фактичного об`єднання всіх доходів в одну грошову суму, а у взаємозв`язку з іншими обставинами, що характеризують фактичне сімейне життя сторін, зокрема спільним придбанням житла, його ремонтом та облаштуванням, придбанням речей для спільного користування та спільним утриманням житла.

З наданих суду фото- та відеоматеріалів убачається спільне проведення заявницею та ОСОБА_3 часу, їх спільний відпочинок, а також участь у ремонтних роботах у квартирі, яка була придбана ними під час спільного проживання.

При цьому суд погоджується з доводами заінтересованої особи про те, що самі по собі спільні фотографії, спільний відпочинок чи показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. Водночас у цій справі суд не покладає в основу свого висновку будь-яку з цих обставин окремо, а оцінює їх разом з іншими доказами, які підтверджують тривале спільне проживання, придбання спільного житла, спільне його облаштування, ведення побуту та здійснення спільних витрат.

Суд також враховує тривалість відносин між заявницею та ОСОБА_3 , які фактично тривали з червня 2018 року до 08 лютого 2026 року, тобто до моменту його зникнення безвісти.

Сам по собі факт проходження ОСОБА_3 військової служби та його фактична відсутність у спільному житлі після призову за мобілізацією не свідчить про припинення сімейних відносин між ним та заявницею. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що його відсутність була зумовлена проходженням військової служби.

Військовим квитком ОСОБА_3 підтверджується факт його призову 25 листопада 2025 року на військову службу за мобілізацією.

Відповідно до сповіщення № 400 від 25 лютого 2026 року ОСОБА_3 08 лютого 2026 року зник безвісти поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області під час виконання завдань із захисту України.

Отже, на момент зникнення ОСОБА_3 заявниця та останній перебували у фактичних сімейних відносинах, які тривали протягом значного періоду часу.

Суд також враховує характер відносин заявниці з матір`ю ОСОБА_3 — ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою у справі та обізнана щодо характеру відносин між заявницею та її сином. Зазначені обставини узгоджуються з поясненнями заявниці про те, що вона сприймалася членами родини ОСОБА_3 як його дружина.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують не лише факт особистих стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме наявність між ними тривалих фактичних сімейних відносин, що характеризувалися спільним проживанням, веденням спільного побуту, спільним придбанням та облаштуванням житла, здійсненням спільних витрат, взаємною допомогою та турботою один про одного.

Суд не погоджується з доводами заінтересованої особи в тій частині, у якій зазначено про недостатність окремих доказів, оскільки такі докази не оцінюються судом ізольовано.

Встановлений факт підтверджується сукупністю взаємопов`язаних обставин, кожна з яких доповнює інші та в цілому характеризує відносини заявниці та ОСОБА_3 як сімейні.

Посилання на відсутність зареєстрованого шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 також не може бути підставою для відмови у встановленні юридичного факту, оскільки предметом розгляду у цій справі є саме встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є юридичним фактом, який може бути встановлений судом у порядку окремого провадження.

Метою встановлення цього факту заявниця зазначила необхідність реалізації прав та законних інтересів, пов`язаних із набуттям статусу члена сім`ї ОСОБА_3 , який зник безвісти за особливих обставин.

Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, належать, зокрема, особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, встановлення факту, про який просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки створює можливість реалізації відповідних прав як особи, яка спільно проживала з ОСОБА_3 , була пов`язана з ним спільним побутом та мала з ним взаємні права й обов`язки.

Оцінюючи пояснення заінтересованої особи щодо можливого впливу рішення суду на виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 , суд зазначає, що сама по собі можливість виникнення у заявниці внаслідок встановлення юридичного факту певних прав не є підставою для відмови у встановленні факту, якщо такий факт підтверджений належними та допустимими доказами. Питання щодо конкретного виду, розміру, порядку та умов здійснення відповідних виплат не є предметом розгляду у цій справі.

Так само не є підставою для відмови та обставина, що коло осіб, які можуть претендувати на відповідні виплати, на даний час не визначено, оскільки суд у межах цього провадження не вирішує питання про призначення чи розподіл грошового забезпечення ОСОБА_3 , а встановлює виключно юридичний факт його проживання із заявницею однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявницею доведено сукупність обставин, які свідчать про фактичне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 247, 293, 315, 318, 319 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 3 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який 08 лютого 2026 року зник безвісти поблизу н.п. Покровськ Донецької області, однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з червня 2018 року по 08 лютого 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА