Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №176/4645/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4645/25

провадження №2/176/511/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Король Т.В. звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок, розташований у с. Федорівка Волноваського району Донецької області.

Вказує, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла позивачу все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося на день її смерті.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернувся до Великоновосілківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

14 червня 2007 року Великоновосілківською державною нотаріальною конторою Донецької області заведено спадкову справу № 262 після смерті ОСОБА_2 .

У подальшому позивач оформив свої спадкові права на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку, отримавши свідоцтво про право на спадщину. Водночас право на житловий будинок ним оформлено не було.

Зазначену спадкову справу після її заведення Великоновосілківською державною нотаріальною конторою було передано на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву.

У подальшому спадкова справа була видана Донецьким обласним державним нотаріальним архівом приватному нотаріусу Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевері О.С. для видачі свідоцтва про право на спадщину.

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевері О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Однак постановою приватного нотаріуса позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та евакуацією із зони активних бойових дій ним було втрачено частину документів, у тому числі свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 .

Водночас належність спірного житлового будинку спадкодавцю підтверджується відповіддю відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великоновосілківської селищної ради Донецької області від 17 листопада 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 є власником зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Великоновосілківською державною нотаріальною конторою 09 квітня 1998 року та зареєстрованого за № 414.

Позивач вважає, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок не має можливості оформити свої спадкові права на нього в нотаріальному порядку.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача – адвокат Король Т.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача – Комарської сільської військової адміністрації – у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, відповідно до якого все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося на день її смерті, заповідано ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 . Великоновосілківською державною нотаріальною конторою Донецької області 14 червня 2007 року заведено спадкову справу № 262.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та в подальшому отримав свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна – земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та є спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб – спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок її смерті.

За положеннями статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, з моменту відкриття спадщини до позивача як спадкоємця, який прийняв спадщину за заповітом, перейшли права на спадкове майно, що належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, у тому числі права на спірний житловий будинок.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 була власником спірного житлового будинку.

Так, відповідно до відповіді відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великоновосілківської селищної ради Донецької області від 17 листопада 2025 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Великоновосілківською державною нотаріальною конторою 09 квітня 1998 року та зареєстрованого за № 414.

Отже, зазначена відповідь містить відомості про правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на спірний житловий будинок. Доказів, які б спростовували належність зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевері О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевері О.С. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на підтвердження права власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та евакуацією із зони активних бойових дій було втрачено частину документів, у тому числі свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач здійснив звернення до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріальному порядку не зміг у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Водночас відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України є визнання права.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування обумовлено неможливістю оформлення його спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спірний житловий будинок, що підтверджується постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази, надані сторонами, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено юридично значущі для вирішення справи обставини, а саме: факт смерті ОСОБА_2 ; наявність складеного нею заповіту на користь ОСОБА_1 ; прийняття позивачем спадщини у встановлений законом строк; належність спадкодавцю на момент відкриття спадщини спірного житлового будинку; а також неможливість оформлення позивачем спадкових прав на зазначене нерухоме майно в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа.

При цьому суд враховує, що прийняття позивачем спадщини підтверджується матеріалами спадкової справи № 262, заведеної 14 червня 2007 року, та отриманням ним свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна – земельну ділянку.

Отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка входила до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , у сукупності з поданням ним заяви про прийняття спадщини та матеріалами спадкової справи підтверджує прийняття ним спадщини за заповітом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Сам по собі факт неоформлення позивачем у нотаріальному порядку права на окреме спадкове майно не свідчить про неприйняття ним спадщини та не припиняє його права на це майно.

Таким чином, встановивши факт прийняття позивачем спадщини, належність спірного житлового будинку спадкодавцю та неможливість нотаріального оформлення спадкових прав на цей будинок через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 16, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268, 1270, 1297, 392 ЦК України, статтею 66 Закону України «Про нотаріат», статтями 12, 76, 81, 89, 141, 247, 263–265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА