Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №171/2287/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа номер 171/2287/26

Номер провадження 3/171/1787/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.09.26 м.Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Шкарлат Я.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 10 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особу посвідчено паспортом громадянина України № НОМЕР_1 виданий 01.07.2021 року органом 1240, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 865111 від 29.06.2026, 29.06.2026 року о 13:00 годині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 в ході якої ображав останню нецензурною лайкою та штовхнув, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.178 КУпАП 27.08.2025 року.

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином,про що свідчить поштове відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти: «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.

Окрім того, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом вимог КУпАП учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зважаючи на правила ст.ст.268,277 КУпАП, у зв`язку з тим, що в справі є достатні дані про обізнаність особи зі своїми правами, суд вирішив розглядати справу у відсутності ОСОБА_1 , вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується зібраними доказами по справі, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 865111 від 29.06.2026 року;

- рапортом працівника поліції від 29.06.2026 року;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.06.2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно якою визначено низький рівень небезпеки ОСОБА_1 ;

- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 29.06.2026 року;

- копією постанови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 . за ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, як повторне протягом року, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який передбачений ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір.

Керуючись ст. ст. 22, 30-1, ч. 3 ст. 173-2, 283, 284 КУпАП суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 (шестидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцяти) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) в розмірі 665,60 копійок.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.

Постанова в порядку провадження по справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Яна Юріївна Шкарлат

Дата документу 15.09.2026