Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №171/3875/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/3875/25

Номер провадження 2-о/171/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.26 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі судового засідання Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду у м. Апостолове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Апостолівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у жовтні 2025 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документу. Мотивувала тим, що їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, серії ВАР №603350, зареєстрованого за №926, посвідченого державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. 28 жовтня 2003 року належить на праві приватної власності нерухоме майно -1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

При видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, була допущена помилка в імені заявника, що перешкоджає йому володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

У виданому свідоцтві ім`я заявника записано як « ОСОБА_2 », проте в паспорті громадянина України зазначено « ОСОБА_3 ».

Встановлення факту належності документу має для заявників юридичне значення, оскільки впливає на можливість реалізації ним права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

Заінтересована особа Апостолівська міська рада надала заяву про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог не заперечують.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з таких мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Як роз`яснено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Судом установлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 19 вересня 2007 року, прізвищем, ім`я та по батькові заявника є ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно картки платника податків, виданою 07 червня 2012 року Апостолівським відділенням Криворізької Південної МДПІ, прізвище, ім`я та по батькові заявника - « ОСОБА_1 ».

Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , виданого 05 квітня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області після укладення шлюбу « ОСОБА_4 », прізвище заявника змінене на « ОСОБА_5 ».

У свідоцтві про право на спадщину за законом серії ВАР №603350, зареєстрованого за №926, посвідченого державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. 28 жовтня 2003 року заявнику належить на праві приватної власності нерухоме майно-1/2 частка житлового будинку, прізвище ім`я та по батькові заявника зазначено: ОСОБА_4 .

Отже, судом установлено розбіжності у зазначенні імені заявника у паспорті громадянина України та правовстановлюючому документі на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Таким чином, установлення факту належності заявнику вказаного правовстановлюючого документа має для останнього юридичне значення, оскільки від установлення даного факту залежить реалізація права власності заявника на відповідне майно.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, оскільки пояснення заявника викладені в позовній заяві об`єктивно підтверджуються і не суперечать з доказами.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд доходить висновку про те, що указаний правовстановлюючий документ на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 дійсно належить заявнику.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про установлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заявлених вимог у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню, оскільки факт належності правовстановлюючого документу заявнику повністю доведений дослідженими в судовому засіданні доказами.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Апостолівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВАР №603350, зареєстрованого за №926, посвідченого державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. 28 жовтня 2003 року, належить на праві приватної власності нерухоме майно -1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат