Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №520/9932/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р.Справа № 520/9932/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О.) від 22.07.2026 року по справі № 520/9932/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

третя особа Приватне підприємство "САНПРОМ"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармснаб", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10;

зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” встановлені" пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року по справі № 520/9932/24 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 - скасовано.

Прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн.

14.01.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у застосуванні пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, викладену в листі від 07.07.2025 № 39505/6/20-40-07-10-10, як таку, що не враховує висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/9932/24.

зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до ТОВ "ФАРМСНАБ" код ЄДРПОУ 38495049, пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 по лютий 2022 року та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 року по справі № 520/9932/24 заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/9932/24 залишено без задоволення.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та Постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ", подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постановою від 19.06.2025 Другий апеляційний адміністративний суд чітко вказав, що обов`язок доводити відсутність підстав для застосування п.п. 69.28 ПК України покладено на ДПС. Вважає, що відповідач не спростував жодного представленого доказу позивача вказаного в заяві, як того вимагає п 69 п.п.69.28 ПК України, а лише знову безпідставно переклав цей обов`язок на Заявника. Також вказує, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 вже встановила факт знищення майна та документів внаслідок збройної агресії РФ та протиправність первинної відмови ДПС, а тому відповідач був зобов`язаний застосувати п.п. 69.28 ПК України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву позивача, яка подана в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо повторного розгляду повідомлення позивача, дослідив надані документи та прийняв за результатами такого розгляду нове рішення із наведенням мотивів його прийняття. Також суд зазначив, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди з висновками, викладеними у листі від 07.07.2025, та спрямовані на спростування правомірності прийнятого за результатами повторного розгляду рішення. Водночас, сама по собі незгода із мотивами нового рішення не свідчить про його протиправність чи про протиправність дій відповідача, у розумінні статті 383 КАС України або про невиконання відповідачем постанови суду. Крім того суд зазначив, що рішення відповідача, викладене у листі від 07.07.2025, не було предметом розгляду справи № 520/9932/24, та незгода з ним позивача, може бути предметом оскарження в межах нового позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ФАРМСНАБ» 17.01.2024 року надіслав на адресу ГУ ДПС повідомлення №б/н (вхідний номер ГУ ДПС від 17.01.2024 №3743/6) про те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації знищені первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань. Згідно повідомлення від 17.01.2024, первинні документи підприємства знаходились за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6.

Відповідач листом від від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України.

Підставою прийняття такого рішення слугувало те, що ТОВ "ФАРМСНАБ" (код 38495049) не подавалось повідомлень за формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6.

У зв`язку з цим, ТОВ "Фармснаб", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10;

зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” встановлені" пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року по справі № 520/9932/24 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 - скасовано.

Прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Головне управління ДПС у Харківській області, розглянувши лист щодо втрати первинних документів від 17.01.2024 № б/н (вх. до ДПС від 17.01.2024 № 3743/6) з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24, прийняло рішення (лист № 39505/6/20-40-07-10-10 від 07.07.2025), яким відмовило ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України, позивач наголошував, що предметом цього звернення є не факт повної бездіяльності відповідача (у вигляді не надання будь-якої відповіді), а вчинення дій та прийняття рішення всупереч суті та змісту постанови апеляційного суду від 19.06.2025 року у справі № 520/9932/24.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що при ухваленні постанови від 19.06.2025 суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що контролюючий орган жодним чином не спростував повідомлення платника податків про те, що первинні документи були знищені на території с. Сороківка, Харківського району, Харківської області, а лише переклав обов`язок доказування на платника податків. Також суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні контролюючим органом не наведено мотивів його прийняття та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача щодо прийняття саме такого рішення за результатами розгляду поданого повідомлення всупереч того, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень пункту 69.28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України покладається на контролюючий орган. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб” ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання цього судового рішення, розглянувши лист щодо втрати первинних документів від 17.01.2024 № б/н (вх. до ДПС від 17.01.2024 № 3743/6) з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24, прийняло рішення (лист № 39505/6/20-40-07-10-10 від 07.07.2025), яким відмовило ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Підставою прийняття такого рішення слугувало те, що в повідомленні від 17.01.2024 ТОВ "ФАРМСНАБ" не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. До повідомлення від 17.01.2024 платником податків надано: рішення господарського суду від 13.09.2023; витяг з ЄРДР від 29.07.2022; акт обстежень від 17.10.2022 № 783; акт обстежень від 17.10.2022 № 783/1; акт про пожежу від 04.08.2022; протокол огляду місця події від 02.05.2023; акт інвентаризації від 02.05.2022; копія постанови про визнання потерпілим. Зазначені документи не містять інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049. В свою чергу, до повідомленні від 17.01.2024 не надано актів прийому-передачі бухгалтерії ТОВ "ФАРМСНАБ" на зберігання ПП «САНПРОМ» з переліком переданої первинної документації та комп`ютерної техніки.

Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів зазначає, що приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_2 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України.

Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За змістом постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд не зобов`язував відповідача за наслідками повторного розгляду заяви від 17.01.2024, прийняти якесь конкретне рішення, тобто рішення про можливість застосування пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України чи відмову у застосуванні цих норм.

На виконання рішення суду апеляційної інстанції відповідач повторно розглянув заяву позивача та дійшов висновку про наявність підстав для відмови ТОВ "ФАРМСНАБ" у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Отже, відповідач виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо повторного розгляду повідомлення позивача та прийняв за результатами такого розгляду нове рішення із наведенням мотивів його прийняття.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди з висновками, викладеними у листі від 07.07.2025, та спрямовані на спростування правомірності прийнятого за результатами повторного розгляду рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода із мотивами нового рішення, яке прийняте відповідачем, не свідчить про його протиправність чи про протиправність дій відповідача, у розумінні ст. 383 КАС України або про невиконання відповідачем постанови суду.

В свою чергу, таке рішення, яке прийняте за результатами повторного розгляду повідомлення позивача може бути оскаржене до адміністративного суду в загальному порядку, тобто шляхом подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу від 07.07.2025 та зобов`язання його прийняти нове рішення про застосування положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Щодо посилання апелянта на те, що 20.10.2025 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду (суддя Ніколаєва О.В.) у справі № 520/25619/25 закрито провадження за новим позовом ТОВ "ФАРМСНАБ" та суд в цій ухвалі чітко зазначив, що подання нового позову є неможливим, а належним способом захисту є виключно інститут судового контроля (зокрема ст. 383 КАС України), колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі № 520/25619/25 було визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови ТОВ «ФАРМСНАБ» у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10 та зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до ТОВ «ФАРМСНАБ» положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 по лютий 2022 року та прийняти відповідне рішення, що фактично є тотожним предмету спору в рамках справи № 520/9932/24.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки суду, які викладені в ухвалі від 20.10.2025 жодним чином не перешкоджають реалізації права позивача на оскарження в судовому порядку (шляхом подання відповідного позову) дій щодо прийняття рішення контролюючого органу відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відносно ТОВ "ФАРМСНАБ", яке викладене в листі № 39505/6/20-40-07-10-10 від 07.07.2025 і саме за наслідками вирішення цього публічно-правового спору судом має бути надана оцінка правомірності чи неправомірності прийняття вчинення дій щодо прийняття такого рішення.

Враховуючи те, що заявником не доведено наявності обставин, які свідчили б про протиправність рішення, дій чи бездіяльності відповідача саме при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 року по справі № 520/9932/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року