Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №621/2841/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 621/2841/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Овдієнко В.В., повний текст складено 07.08.26 по справі № 621/2841/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо винесення постанови №R638872 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.07.2026;

- скасувати рішення суб`єктів владних повноважень, а саме постанову №R638872 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.07.2026, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;

- справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови №R638872 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.07.2026, закрити;

- судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не отримував будь-яких повісток/розпоряджень/викликів чи будь-яких інших повідомлень з вимогою з`явитися до будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто не порушував обов`язок, визначений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також не вчиняв будь-яких інших порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказує, що постанова №R638872 не містить конкретних умов, часу, місця, способу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто в описовій частині постанови відсутня інформація про не прибуття позивача за викликом до конкретного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про мету виклику, про місце, день і час явки за викликом, про посадову особу, яка видала (сформувала) повістку, про реєстраційний номер повістки та інші обставини начебто вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Стверджує, що позивач перебуває на військовому обліку, уточнив свої персональні дані в порядку визначеному законом, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зі змісту копії повістки, яка долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, відомо, що метою виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки являється «уточнення даних». При цьому, така мета, як «уточнення даних», положеннями пп.1 п.27 Порядку №560 не передбачена. Звертає увагу, що повістка №7524054 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з накладенням на повістку кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_3 , який відповідно до відкритих даних займає посаду заступника начальника та начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться в місті Зміїв Харківської області. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 являється ОСОБА_4 . Зауважує, що повістка про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу надіслана відповідачем з порушенням строку - протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. Наголошує, що при наявності реальної можливості відповідача на отримання персональних даних позивача, відповідачем не надано будь-якої інформації про отримання чи не отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Посилається на те, що будь-які докази (документи) про підтвердження повноважень статусу ІНФОРМАЦІЯ_1 та його посадових осіб щодо вчинення юридично значимих дій, в тому числі щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надані при розгляді справи по суті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2026 без змін.

Зазначає, що законодавством встановлено не лише обов`язок військовозобов`язаного підтримувати актуальність військово-облікових даних, а й самостійний обов`язок з`явитися за належним викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Апелянт фактично ототожнює обов`язок щодо уточнення персональних даних з обов`язком з`явитися за викликом, хоча це різні за змістом юридичні обов`язки. Вказує, що повісткою №7524054 позивача було викликано до відповідного відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки на конкретні дату і час. Стверджує, що у матеріалах справи наявні докази направлення повістки на адресу, яка використовувалася для військового обліку позивача, а також документи поштового оператора щодо повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній». Звертає увагу, що саме по собі попереднє створення електронної інформації про поштове відправлення не доводить, що в цей момент адресату була направлена саме повістка №7524054, оскільки на момент створення відповідної інформації повістка ще могла не бути сформована та підписана. Зауважує, що на момент прийняття постанови №R638872 від 18.07.2026 відповідач мав не лише матеріали щодо сформованої та направленої повістки, відомості щодо неприбуття особи та поштові документи, а й безпосередню заяву самого позивача, подану в передбаченій законом процедурі.

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що положеннями Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487, на військовозобов`язаних покладено обов`язок прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені у повістці місце та строк, зокрема для уточнення військово-облікових даних, документів військового обліку та інших відомостей, необхідних для належного ведення військового обліку. Отже, сама мета виклику «уточнення даних», зазначена у повістці №7524054 від 24.05.2026, прямо відповідає законодавчо визначеній процедурі військового обліку та не може вважатися такою, що не передбачена законодавством. Стосовно конкретних даних, які підлягали уточненню щодо позивача, вказує, що предметом перевірки та актуалізації мали бути відомості, що становлять його військово-облікові дані та містяться або повинні міститися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме персональні та контактні відомості, відомості про місце проживання, дані військово-облікового документа, військове звання, військово-облікову спеціальність, категорію та підкатегорію військового обліку, відомості про військово-обліковий статус, а також інші дані, актуальність яких має значення для належного ведення військового обліку та виконання законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Необхідність такої перевірки була обумовлена конкретними обставинами військового обліку позивача. Вказує, що актуалізація окремих даних через електронний кабінет 16.07.2026 не є тотожною особистій явці до ІНФОРМАЦІЯ_1 12.06.2026 за повісткою №7524054.

ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що посилаючись на порушення позивачем правил військового обліку, відповідачем не взято до уваги той факт, що в порядку визначеному законом, на виконання вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач виконав обов`язок громадянина та в добровільному порядку зареєстрував свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста в мобільному застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», що слугує електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Вказує, що інформація про позивача, в тому числі і його дійсний номер мобільного телефону, дійсна адреса електронної пошти (e-mail), містяться в мобільному застосунку «Резерв+», інформація з якого доступна для використання відповідачем. Персональні та службові дані позивача, визначені статтями 7, 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» містяться в мобільному застосунку «Резерв+», інформація з якого доступна для використання відповідачем. Стверджує, що оскаржувана постанова не містить конкретних умов, часу, місця, способу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тобто в описовій частині постанови відсутня інформація про не прибуття позивача за викликом до конкретного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про мету виклику, про місце, день і час явки за викликом, про посадову особу, яка видала (сформувала) повістку, про реєстраційний номер повістки та інші обставини начебто вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Зауважує, що факти, які встановлені судом першої інстанції, не усувають фактів, які поставлені під сумнів і не спростовані відповідачем, а саме: чи мав ОСОБА_3 необхідні повноваження; чи була повістка належним чином сформована; чи була вона направлена в межах 48 годин; чи саме повістка №7524054 була передана оператору поштового зв`язку у відповідний строк; чи дотримано процедуру оповіщення, яка чітко визначена законом; чи може заява за статтею 279-9 КУпАП замінити доказування наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник позивача та ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, апеляційну скаргу та судову повістку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований з 10.12.2014 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 04.08.2023 органом 6324, витягом з реєстру територіальної громади (Зміївська територіальна громада) №2026/012596568.

24.05.2026 т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (Зміїв) Чирковим О.В. створено повістку №7524054 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з вимогою з`явитись в АДРЕСА_3 , на 12.06.2026 о 09:00 годині для уточнення даних.

Згідно опису вкладення АТ «Укрпошта» та рекомендованого повідомлення, вказана повістка направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а 02.06.2026 повернута відправнику неврученою з відміткою «адресат відсутній».

Згідно зі скріншотами із застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має звання солдат, перебуває на обліку в 2 відділу Чугуївського РТЦКтаСП (Зміїв) та 16.07.2026 уточнив контактні дані щодо мобільного телефону та електронної пошти.

17.07.2026 за допомогою застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 склав та завірив кваліфікаційним електронним підписом заяву, якою повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦКтаСП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

З копії постанови №R638872 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.07.2026, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, вбачається, що 17.07.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав заяву, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, та було установлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦКтаСП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та підданий стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до абз.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі склались щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту – Порядок №560; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно з абз. 2, 3 п.34 Порядку №560 у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З аналізу наведених норм вбачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Відповідно до абз. 2, 4 п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі по тексту - Правила №270; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 №6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі по тексту - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно з п.6.12.4 Регламенту №6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до п.6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Судом встановлено, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка №7524054, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися 12.06.2026 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Зміїв) для уточнення даних.

Повістку №7524054 направлено за зареєстрованим місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067179723333 повістка №7524054 надіслана позивачу рекомендованим листом з позначкою «Повістка ТЦК. Вручити особисто», з доданими описом вкладення та повідомленням про вручення.

Із копії конверту вбачається, що поштове відправлення №R067179723333 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що також підтверджується трекінгом поштового відправлення №R067179723333 на сайті «Укрпошта».

За встановлених обставин справи, колегія суддів, з урахуванням положень пункту 41 Порядку №560, доходить висновку, що позивач був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Зміїв) 12.06.2026 о 09:00 та, відповідно, мав обов`язок прибути до ТЦК у визначений час.

Позивачем не заперечуються обставини неявки за повісткою, свою неявку він обґрунтовує його неналежним повідомленням.

Проте, такі доводи позивача колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи, та з урахуванням вищенаведених норм законодавства щодо порядку направлення та вручення повісток ТЦК.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідачем не доведено необхідність прибуття за викликом, оскільки у повістці №6090905 зазначена мета виклику «для уточнення даних», що відповідає меті виклику, визначеній пунктом 6 Порядку №560, а виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , незалежно від мети, не спростовує обов`язку військовозобов`язаного прибути за повісткою.

Разом з тим, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення, з наданням відповідних доказів, щодо мети уточнення даних ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 згідно з повісткою від 24.05.2026 №7524054, а саме: які дані підлягали уточненню ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 та на якій правовій підставі виникла необхідність в їх уточненні.

На виконання ухвали суду, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що предметом перевірки та актуалізації мали бути відомості, що становлять його військово-облікові дані та містяться або повинні міститися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме персональні та контактні відомості, відомості про місце проживання, дані військово-облікового документа, військове звання, військово-облікову спеціальність, категорію та підкатегорію військового обліку, відомості про військово-обліковий статус, а також інші дані, актуальність яких має значення для належного ведення військового обліку та виконання законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Необхідність такої перевірки була обумовлена конкретними обставинами військового обліку позивача.

Колегія суддів враховує надані ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові пояснення по справі та звертає увагу, що ОСОБА_1 оновив свої персональні дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+») 16.07.2026, що підтверджує факт необхідності оновити дані.

Однак, актуалізація окремих даних через електронний кабінет 16.07.2026 не є тотожною особистій явці до ІНФОРМАЦІЯ_1 12.06.2026 за повісткою №7524054.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова №R638872 не містить конкретних умов, часу, місця, способу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у спірній постанові чітко зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦКтаСП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому, у повістці №7524054 вказано, що ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися 12.06.2026 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Зміїв) для уточнення даних.

Колегія суддів вважає, що зміст постанови №R638872 дозволяє встановити, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання встановленого законодавством обов`язку прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Щодо посилання апелянта на те, що повістка про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу надіслана відповідачем з порушенням строку - протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником, колегія суддів зазначає, що дата створення електронної інформації про поштове відправлення, дата передачі поштового відправлення оператору, дата прийняття поштового відправлення оператором, дата формування повістки та дата накладення кваліфікованого електронного підпису є різними фактичними обставинами та не можуть автоматично ототожнюватися.

Саме по собі попереднє створення електронної інформації про поштове відправлення не доводить, що в цей момент адресату була направлена саме повістка №7524054, оскільки на момент створення відповідної інформації повістка ще могла не бути сформована та підписана.

Отже, наведені апелянтом часові позначки самі по собі не доводять факту порушення відповідачем вимог пункту 34 Порядку №560.

Більше того, самі посилання на технічні часові позначки поштової системи не спростовують того, що повістка була сформована, підписана, направлена на належну адресу позивача, а поштове відправлення в подальшому повернулося з відповідною відміткою поштового оператора.

Апелянт не довів, що саме зазначені ним обставини призвели до неможливості виконання ним обов`язку з`явитися за викликом.

Виходячи з наведеного, в діях ОСОБА_1 вбачається порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що свідчить про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідач довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відтак наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При цьому, стосовно посилання апелянта на відсутність будь-яких доказів (документів) на підтвердження повноважень статусу ІНФОРМАЦІЯ_1 та його посадових осіб щодо вчинення юридично значимих дій, в тому числі щодо підпису повістки, розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, як на підставу для скасування спірної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, сама стаття 235 КУпАП є прямою законодавчою підставою компетенції ТЦК та СП у відповідній категорії справ.

При цьому апелянт помилково ототожнює наявність статусу окремої юридичної особи з наявністю адміністративної компетенції.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Тому інформація про стан конкретного запису в ЄДРПОУ щодо колишнього військового комісаріату сама по собі не доводить припинення повноважень створеного на його базі органу військового управління та не спростовує компетенції, прямо встановленої КУпАП.

Крім того, перехід від військових комісаріатів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювався у визначеному законодавством порядку, а територіальні центри були утворені на базі відповідних військових комісаріатів.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2026 по справі № 621/2841/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року