Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/21090/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 520/21090/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, у справі №520/21090/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2026 № 80351608, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яною Барановою;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 80351608 та продовжити вживати заходи щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 520/27514/25 за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позову зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2026 №80351608, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яною Барановою є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зауважив, що виконавець, закриваючи виконавче провадження зазначив, що рішення суду Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області, за виконавчим документом, виконано не у повному обсязі, а саме: не здійснено виплату заборгованості з пенсійних виплат Стягувачеві, відповідно до рішення суду (різницю в пенсії (компенсація) нараховану у розмірі 685443 гривні 44 копійки. В той же час, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не виконано рішення суду зовсім.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №520/27514/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити пенсію без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум. В той же час його пенсія не змінилась, оскільки боржник її нараховує та виплачує з обмеженням граничним розміром, оскільки згідно довідки, яку надав боржник, нарахована пенсія в розмірі 40915,88, однак, фактично виплачується 25950 грн., що наносить стягувачу збитки.

Позивач зазначає, що державним виконавцем не вчинено передбачених законом дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, у зв`язку з чим допущено протиправну бездіяльність та порушено його права. Відповідно до статей 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавець зобов`язаний своєчасно, ефективно та в повному обсязі вживати заходів для виконання судового рішення, а у разі його невиконання - застосовувати передбачені законом заходи примусового виконання.

Невиконання судового рішення суперечить статтям 19, 129-1 Конституції України, Закону №1404-VIII та гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на те, що обов`язок доведення правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України. Зауважив, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №80351608 по виконанню виконавчого листа №520/27514/25 виданого 18.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

25.02.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII, державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. До Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.03.2026 №2000-0308-8/48076, яким повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме: "Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі №520/27514/25. На виконання зазначеного рішення суду, з датою набрання законної сили 20.01.2026, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період 01.02.2023 по 31.03.2026 у розмірі 685443 гривні 44 копійки. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, установленому чинним законодавством порядку. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням буде проводитись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 року (далі - Порядок)".

Невиконання рішення суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження, а також наявність обставин, що ускладнюють його виконання у визначений судом спосіб, стало підставою для звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою по справі №520/27514/25 від 08.04.2026 виданої Харківським окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні заяви представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (в мотивувальній частині ухвали по справі №520/27514/25 від 08.04.2026 зазначено: - «…Разом з тим, позивач заперечує проти зміни способу і порядку виконання судового рішення, посилаючись на те, що рішення суду підлягає виконанню саме у спосіб, визначений у його резолютивній частині, а саме шляхом перерахунку та виплати пенсії без обмеження її граничним розміром, а не шляхом стягнення визначеної суми»....). Станом на 18.05.2026 рішення суду боржником в повному обсязі не було виконано та державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 5100 грн та встановлено новий строк виконання рішення. 18.06.2025, керуючись статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.06.2026 до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, м-н Свободи, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344), відповідальних за виконання рішення суду - до кримінальної відповідальності за невиконання виконавчого листа №520/27514/25 виданого 18.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

18.06.2026 дане виконавче провадження завершене винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

До Відділу надійшов лист ГУНП в Харківській області Харківського районного управління поліції № 3 за №3540562026 від 18.07.2026 (1592790), яким повідомлено, що поліцейськими Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснено ретельну перевірку інформації, викладеної у Вашому повідомленні, яке зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ХРУП №3 ГУНП в Харківській області за № 23117 від 02.07.2026, щодо повідомлення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Міністерства юстиції № 80351608 від 18.06.2026, про можливі неправомірні дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в частині не виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду. В результаті проведеної перевірки встановлено, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, представник відповідача зазначив, що державним виконавцем вжито всі дії щодо примусового виконання виконавчого листа №520/27514/25, виданого 18.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом, відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що вирішуючи спір, суд врахував, що пенсійним органом на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, а її виплата буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Апелянт зазначає, що виплата нарахованої різниці в пенсії в розмірі 685443,44 грн так гостро не стоїть, оскільки він обізнаний про чергу, яка є у ПФУ і йому за рішення суду, яке набрало чинності в 2020 році ще не сплатили заборгованість. В той же час його пенсія не змінилась, оскільки боржник її нараховує та виплачує з обмеженням граничним розміром, оскільки згідно довідки, яку надав боржник, нарахована пенсія в розмірі 40915,88, однак, фактично виплачується 25950 грн, що наносить стягувачу збитки. В звіті, який надало Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області за рішенням суду у справі №520/27514/25 зазначено, що боржник виплачує ОСОБА_1 пенсію з обмеженням максимальним розміром та зазначає, що розмір його перерахованої пенсії складає 40915,88 грн., до сплати – 25950,00 грн.

Таким чином, на переконання апелянта, є докази того, що боржником не виконується судове рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.02.2023 виплату йому пенсії без застосування її обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області підтвердило, що не виплачує ОСОБА_1 поточну пенсію в повному розмірі.

Апелянт вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для фактичного виконання судового рішення, зокрема не забезпечено належної перевірки його виконання та не застосовано передбачених статтею 63 Закону №1404-VIII заходів у разі невиконання рішення боржником. За таких обставин закінчення виконавчого провадження постановою від 18.06.2026 є передчасним, оскільки відсутні докази фактичного виконання судового рішення або вжиття державним виконавцем усіх можливих заходів для його виконання. Невиконання судового рішення не може бути виправдане відсутністю бюджетного фінансування, а тому суд, на думку апелянта, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наголосив, що державним виконавцем вжито всі дії щодо примусового виконання виконавчого листа №520/27514/25, виданого 18.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом відповідно до вимог чинного законодавства.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив розглянути справу без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №80351608 по виконанню виконавчого листа №520/27514/25, виданого 18.02.2026 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

25.02.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень, у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Барановою Яною (далі - державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №80351608. Повідомлено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого провадження.

На постанову державного виконавця від 25.02.2026 ВП №80351608 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області було направлено лист від 19.03.2026 №2000-0308-8/48076, яким повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме: "Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі № 520/27514/25. На виконання зазначеного рішення суду, з датою набрання законної сили 20.01.2026, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період 01.02.2023 по 31.03.2026 у розмірі 685443 гривні 44 копійки. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, установленому чинним законодавством порядку. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням буде проводитись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 (далі - Порядок)".

23.03.2026 державним виконавцем, у порядку виконання статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI), статті 378 КАС України було направлено до Харківського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/27514/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №520/27514/25 відмовлено у задоволенні заяви представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки станом на 18.05.2026 рішення суду боржником в повному обсязі не було виконано, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону №1404-VIII була винесена постанова про накладення штрафу на Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.06.2025, керуючись статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.06.2026 державним виконавцем до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення №80351608 про вчинення кримінального правопорушення, щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, м-н Свободи, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344), відповідальних за виконання рішення суду - до кримінальної відповідальності за невиконання виконавчого листа №520/27514/25 виданого 18.02.2026.

Постановою державного виконавця від 18.06.2026 виконавче провадження №80351608 було завершене на підставі вимог пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону №1404-VIII.

Позивач не погодився із зазначеною постановою та звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що державний виконавець в межах спірних правовідносин вчинив всі необхідні, залежні він нього дії, в межах наданих повноважень щодо примусового виконання судового рішення по справі №520/27514/25. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, що жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2026 №80351608, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яною Барановою, прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом №1404-VІІІ, статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 -VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

На виконання приписів частин 1-3 статті 63 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі №520/27514/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 18.02.2026 видано виконавчий лист №520/27514/25.

Постановою державного виконавця від 25.02.2026 відкрито виконавче провадження №80351608 з примусового виконання виконавчого листа №520/27514/25 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням вже виплачених сум. Повідомлено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого провадження.

На постанову державного виконавця від 25.02.2026 ВП №80351608 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області було направлено лист від 19.03.2026 №2000-0308-8/48076, яким повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме: "Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі № 520/27514/25. На виконання зазначеного рішення суду, з датою набрання законної сили 20.01.2026, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період 01.02.2023 по 31.03.2026 у розмірі 685443 гривні 44 копійки. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, установленому чинним законодавством порядку. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням буде проводитись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 (далі - Порядок)".

Проведення перерахунку на виконання рішення суду підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача №2001023726, протоколом перерахунку пенсії з 01.02.2023 за пенсійною справою позивача №2001023726.

З огляду на зміст зобов`язальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі №520/27514/25, колегія суддів зазначає, що належним виконанням судового рішення є не лише здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, а і виплата такої.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей та доказів виплати позивачу утвореної внаслідок здійсненого перерахунку пенсії за період з 01.02.2023 по 31.03.2026 заборгованості у розмірі 685443 гривні 44 копійки, тобто, наявними у розпорядженні суду документами не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом №520/27514/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 18.02.2026.

Стверджуючи про правомірність закінчення виконавчого провадження, відповідач зазначає про вчинення ним усіх дій, передбачених приписами Закону №1404-VIII та посилається на пункт 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що з аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. Водночас, у справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

У розумінні приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, колегія суддів наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

У постанові від 26.10.2023 по справі №420/1511/23, у аналогічних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, саме по собі вчинені державним виконавцем виконавчих дій (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27.03.2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.

У спірних правовідносинах відповідачем не заперечується, що судове рішення виконано не у повному обсязі, оскільки позивачу не здійснено виплату перерахованої суми пенсії, а відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилося не лише невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення у повному обсязі, разом з цим, доказів здійснення перевірки відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасне прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2026 ВП №80351608 без дотримання вимог статті 39 Закону №1404-VІІІ та без здійснення перевірки фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, а відтак, наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Вказані обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції, який дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваної постанови та безпідставно відмовив у задоволенні позову. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та узгоджуються з матеріалами справи і встановленими обставинами. Натомість доводи відповідача щодо правомірності спірної постанови про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а також установленими у справі обставинами, у зв`язку з чим не можуть бути покладені в основу висновку про законність оскаржуваної постанови.

Водночас колегія суддів вважає, що позовна вимога про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень відновити виконавче провадження та продовжити вживати заходів щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/27514/25 за відповідним виконавчим листом задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови про закінчення виконавчого провадження має наслідком його відновлення у порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, а тому додаткове зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження є передчасним та не потребує окремого судового захисту.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частинами 1, 2 статті 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі №520/21090/26 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у справі № 520/21090/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2026 №80351608, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яною Барановою.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року