Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/7394/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 520/7394/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 27.02.26 у справі № 520/7394/25

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.12.2024 № 0/71311/0416 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 40276,39 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 520/7394/25 у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не наводяться відповідні докази, що свідчать про сплату зобов`язань з ПДВ з порушенням строків, визначених ПК України, на підставі яких, суд дійшов такого висновку, не зазначено про підстави виникнення такого боргу, а також ІКС "Податковий Блок", дані якої, не надані до суду відповідачем. Вказує, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не надано до суду першої інстанції та матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.12.2024 № 0/71311/0416 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 40276,39 грн.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На зазначений відзив Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)"подало клопотання про залишення без розгляду та повернення відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що його подано поза межами строку встановленого судом.

На зазначене клопотання від Головного управління ДПС у Харківській областінадійшло заперечення, в якому відповідач зазначає, що ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного суду 01.04.2026 о 18 год. 56 хв. Вказує, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. П.6 ст 120 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України визначено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Звертає увагу суду, що процесуальний строк, встановлений судом, з урахуванням приписів ст. ст. 120, не порушений, про що свідчить поданий 13.04.2026 відзив на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, враховуючи, що Головне управління ДПС у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу вчасно, у встановлений судом строк та з дотриманням норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла виснову, що підстави для залишення відзиву без розгляду та його повернення відсутні, у зв`язку з чим клопотання Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)"задоволенню не підлягає, а поданий податковим органом відзив приймається судом до розгляду та враховується під час вирішення справи.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)", висновки якої викладено в акті №54352/20-40-04-16-03/08680885 від 29.11.2024 року «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№43)», податковий номер 08680885».

Відповідно до висновків акту №54352/20-40-04-16-03/08680885 від 29.11.2024 року в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№43)» у порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість №9160318960 від 16.08.2022, №9244367079 від 16.11.2022, №9033672048 від 17.02.2022, № 9212920593 вiд 17.10.2022, №9131198039 від 18.07.2022, №9131379316 від 18.07.2022, №9131331086 від 18.07.2022, №9272794820 від 19.12.2022, №9187724805 від 20.09.2022.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що підприємством ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№43)" було несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, із затримкою більше 30 календарних днів у сумі 402763,91 грн, в порушення пункту 57.1 статті 57. абз. 4 підпункту а) пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме сплата відбулась протягом червня-вересня 2024 року.

На підставі висновків акту перевірки від 29.11.2024 року № 54352/20-40-04-16-03/08680885 та пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2024 № 0/71311/0416 про донарахування штрафних санкцій у сумі 40276,39 грн за затримку на 603, 633, 634, 664, 693 календарних дні сплати 402763,91 грн.

У позовній заяві представником позивача вказано, що поштове відправлення, у якому містилося спірне податкове повідомлення-рішення від 25.12.2024 року 0/71311/0416 було отримано засобами поштового зв`язку 30.12.2024 року.

Скориставшись правом, яке визначено ст.ст. 55, 56 Податкового кодексу України, підприємством було направлено скаргу до Державної податкової служби України від 09.01.2025 року № 5/9/П-6-АГ-25 про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2024 року № 0/7131 1/0416.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.03.2025 № 7007/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, скаргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.12.2024 року № 0/7131 1/0416 – без змін. Вказане рішення Державної податкової служби України позивачем отримано 19.03.2025 року засобами поштового зв`язку.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що позивач уважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує його права, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року у справі №2а-4512/08 задоволено позов Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова та стягнуто з Підприємства Харківської колонії (№43) заборгованість перед бюджетом у сумі 1919628,62 грн податкового боргу. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року, від 08.08.2014 року, від 09.09.2016 року було розстрочено виконання судового рішення у справі № 2а-4512/08.

Так, указане рішення у справі № 2а-4512/08 виконано позивачем та здійснено повне погашення податкового боргу. Заходи примусового стягнення до позивача не здійснювались. Крім того, Східне управління ГУ ДПС у Харківській області листом від 01.07.2020 р. № 23637/10/20-40-58-08-10 повідомило, що Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)» сплачено заборгованість згідно з рішенням від 10.11.2008 р. у справі № 2а-4512/08/2070.

Відтак представником позивача вказано, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість за рішенням суду від 10.11.2008 року у справі № 2а-4512/08/2070, були сплачені у відповідності до рішень суду від 07.05.2012 року, від 08.08.2014 року, 09.09.2016 року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 2а-4512/08, та за графіками сплати, які були затверджені судом у цій справі, що спростовує висновки контролюючого органу, які зазначені у акті камеральної перевірки від 29.11.2024 року, про сплату грошових зобов`язань за перевіряємий період з затримкою, у зв`язку з тим, що грошові кошти, які сплачувались по деклараціям з податку на додану вартість за поточний період, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Водночас представником позивача наголошено на тому, що відповідач не заперечує обставин, які визначають, що рішення суду про розстрочення виконання судового рішення виконано підприємством та здійснено повне погашення податкового боргу. Заходи примусового стягнення до позивача не здійснювались, про що свідчить лист Східного управління ГУ ДПС в Харківській області від 01.07.2020 № 23637/10/20-40-58-08-10.

Аналогічним обставинам вже була надана оцінка у судових справах № 520/26461/21, № 520/12139/22, № 520/7541/22, № 520/17207/23.

Натомість представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов указано, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись у тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення ж такого рішення не змінює статус заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу. Водночас, оскільки при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум внаслідок чого установленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, контролюючий орган правомірно направив сплачені позивачем кошти на погашення зобов`язань згідно з черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків. Також, представником відповідача вказано, що при стягненні коштів за податковим боргом відповідно до статті 95 Податкового кодексу України (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду), строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань не змінюється, оскільки за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується лише дати проведення платежу за рішенням. Відтак ухвала суду про розстрочення виконання постанови про стягнення коштів за податковим боргом жодним чином не звільняє платника від відповідальності згідно з статтею 124 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Приписами ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу зарахування всіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, податковий борг погашається першочергово з погашення податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у перше чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з приписами п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Таким чином при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881) (чинний на момент розстрочення), передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку № 422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображаються в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашенням розстроченим (відстроченим) сум, передбаченим рішенням суду.

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно черговістю виникнення.

Таким чином при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направляє сплачені кошти на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

З аналізу приписів ст.32 Податкового кодексу України слідує, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Суд зазначає, що ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу у добровільному чи примусовому порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570, від 23.04.2019 у справі №808/8492/13-а.

Водночас судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на момент розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені Податковим кодексом України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податку (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Відтак, з урахуванням викладеного вище слід дійти висновку про те, що розстрочення виконання судового рішення не звільняє платника податків від відповідальності, визначеної законодавством.

Під час розгляду справи судом установлено, що спірним у цій справі податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом нараховано штрафні санкції за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість: №9160318960 від 16.08.2022, граничний термін сплати 30.08.2022, дата фактичної сплати 24.06.2024, кількість днів прострочення 664; №9244367079 від 16.11.2022, граничний термін сплати 30.11.2022, дата фактичної сплати 30.11.2024, кількість днів прострочення 633; №9033672048 від 17.02.2022, граничний термін сплати 01.08.2022, дата фактичної сплати 24.06.2024, кількість днів прострочення 693; № 9212920593 вiд 17.10.2022, граничний термін сплати 31.10.2022, дата фактичної сплати 24.08.2024, кількість днів прострочення 663; №9131198039 від 18.07.2022, граничний термін сплати 01.08.2022, дата фактичної сплати 24.06.2024, кількість днів прострочення 693; №9131379316 від 18.07.2022, граничний термін сплати 01.08.2022, дата фактичної сплати 24.06.2024, кількість днів прострочення 693; №9131331086 від 18.07.2022, граничний термін сплати 01.08.2022, дата фактичної сплати 24.06.2024, кількість днів прострочення 693; №9272794820 від 19.12.2022, граничний термін сплати 30.12.2022, дата фактичної сплати 24.08.2024, кількість днів прострочення 603; №9272794820 від 19.12.2022, граничний термін сплати 30.12.2022, дата фактичної сплати 24.09.2024, кількість днів прострочення 634; №9187724805 від 20.09.2022, граничний термін сплати 30.09.2022, дата фактичної сплати 25.07.2024, кількість днів прострочення 664.

Ураховуючи граничні терміни сплати (30.08.2022, 30.11.2022, 01.08.2022, 31.10.2022, 01.08.2022, 01.08.2022, 01.08.2022, 30.12.2022, 30.12.2022, 30.09.2022), дати фактичних сплат відповідно 24.06.2024, 30.11.2024, 24.06.2024, 24.08.2024, 24.06.2024, 24.06.2024, 24.06.2024, 24.08.2024, 24.09.2024, 25.07.2024, які позивачем не спростовуються суд доходить висновку про доведеність відповідачем обставин несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов`язання згідно розрахунку.

Пунктами 76.2 та 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.

Ураховуючи положення наведених статей у сукупності слід дійти висновку, що під податковим обов`язком платника розуміється не виключно обов`язок зі сплати конкретного податку. Сплата податку є реалізацією основного обов`язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов`язок у вузькому розумінні. Однак податковий обов`язок у широкому розумінні включає в себе обов`язок з ведення податкового обліку; обов`язок зі сплати податків і зборів; обов`язок з подання податкової звітності. Податковий обов`язок у широкому розумінні можна диференціювати і за видовими обов`язками платника податків, що виникають щодо кожного податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов`язків і складатиме комплекс податкових обов`язків платника податків або податковий обов`язок у широкому розумінні.

Податковий кодекс України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податковий кодекс України. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації.

Під час розгляду справи встановлено, що в якості підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт про результати камеральної перевірки з питання дотримання термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість №54352/20-40-04-16-03/08680885 від 25.12.2024 року, в якому зазначено про порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань за спірними у цій справі податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

При цьому, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки вчинене платником податків діяння було кваліфіковано в якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України.

Пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податку, незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки позивачем у визначений строк сума узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість (зокрема й за рішенням суду про розстрочення) не сплачена, Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)» порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а тому штрафні санкції у розмірі 40 276,39 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2024 № 0/7134/0416 застосовано правомірно, у зв`язку з чим підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним відсутні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 по справі № 520/7394/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова