Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №440/7442/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. Справа № 440/7442/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 06.04.26 по справі № 440/7442/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту – ГУНП в Полтавській області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку календарної вислуги років, із зарахуванням пільгової вислуги років полковнику поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок календарної вислуги років із зарахуванням пільгової вислуги років полковнику поліції ОСОБА_1 – 20 років 05 місяців 23 дні вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів, остаточно визначивши час служби в календарному обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій ГУНП в Полтавській області, які полягають у відмові в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку вислуги у пільговому обчисленні, оскільки для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі по тексту – Закон № 2262-XII) календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі – Порядок № 393). При цьому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 по справі № 480/4241/18 зазначив, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Додатково зауважив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 по справі № 440/8432/21 вже було встановлено право ОСОБА_1 на зарахування пільгової вислуги 9 років 04 місяці 09 днів до календарної, а тому такі обставини є преюдиційними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 440/7442/24 визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 27 червня 2024 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 440/7442/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року по справі № 440/7442/24 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.01.2026 по справі № 440/7442/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 440/7442/24 скасовано.

Справу №440/7442/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 440/7442/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 40108630) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин у справі, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 440/7442/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про прийняття оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає закону.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дії відповідача щодо відображення у наказі від 24.04.2020 року № 175о/с даних щодо вислуги років позивача у календарному та пільговому обчисленні повністю відповідають вимогам спеціального законодавства, адже пунктом 10 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 (далі – Порядок № 1235) чітко визначено, що у наказі про звільнення обов`язково зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги. Отже, на переконання позивача, використання законодавцем сполучника "у тому числі" прямо вказує на обов`язок відповідача зазначати у наказі про звільнення вислугу років як у календарному, так і у пільговому обчисленні одночасно. Таким чином, суд дійшов необґрунтованого висновку, що вимога позивача щодо внесення змін до наказу про звільнення шляхом злиття цих показників суперечить вимогам Порядку № 1235 та призведе до викривлення офіційних відомостей про проходження служби.

Наполягав, що спір у цій справі виник внаслідок не обрахування відповідачем вислуги років в пільговому обчисленні для визначення розміру пенсійних виплат та не стосується права на призначення позивачу пенсії із врахуванням пільгової вислуги років. Однак, вказаним обставинам суд першої інстанції не надав оцінки та не дослідив наявність чи відсутність підстав для пільгового обчислення вислуги років позивача на підставі поданої ним заяви до ГУНП в Полтавській області, що призвело до ухвалення не законного судового акту, який підлягає скасуванню (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 12 листопада 2025 року у справі № 520/24845/24 адміністративне провадження № К/990/31576/25).

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Звернув увагу, що всі доводи апеляційної скарги фактично дублюють зміст постанови Верховного Суду від 12.11.2015 у справі № 520/24845/24, що є абсурдним, адже правовідносини у справі № 520/24845/24 не є подібними до даної справи. У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив: «Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що в матеріалах справи наявний протокол ГУПФУ в Харківській області від 01.05.2024, згідно з яким з 24.05.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (29 років в пільговому обчисленні, в календарному - 21) на підставі Закону № 2262-XII. Отже, спір, який виник у цій справі, не стосується призначення позивачу пенсії із врахуванням пільгової вислуги років, а обрахування вислуги років в пільговому обчисленні в розмірі 31 рік 10 місяців 3 дні для визначення розміру пенсійних виплат». Тобто предмет спору у справі 520/24845/24 є цілком очевидним: до вислуги років у пільговому обчисленні позивачу зараховано 29 років, а він просить зарахувати 31 рік, що впливає на розмір його пенсії, а у даній справі, ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 так і не сформулював, у чому полягає його порушене право.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та у Національній поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.04.2020 року №175о/с ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника кримінальної поліції, звільнено зі служби в поліції з 24.04.2020 року за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

У цьому наказі зазначено, що вислуга років станом на 24.04.2020 року у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 23 днів, а у пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/8432/21 від 02.09.2021 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дати подання заяви - 05.03.2021 року.

23.02.2024 з посиланням на вказане судове рішення позивач звернувся до відповідача із заявою про включення до його календарної вислуги років, вислугу в пільговому обчисленні в загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів.

Листом від 14.03.2024 року Головне управління Національної поліції в Полтавській області повідомило заявника про відсутність правових підстав щодо включення до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні, оскільки на Головне управління Національної поліції в Полтавській області рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/8432/21 від 02.09.2021 року не було покладено жодних зобов`язань щодо зарахування до календарної вислуги років вислуги років у пільговому обчисленні та внесення відповідних змін до наказу про звільнення.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та відповідності дій відповідача щодо відображення у наказі від 24.04.2020 року №175о/с даних про вислугу років ОСОБА_1 у календарному та пільговому обчисленні вимогам спеціального законодавства, у свою чергу вимога позивача щодо внесення змін до наказу шляхом "злиття" календарної та пільгової вислуги суперечить вимогам Порядку № 1235 та призведе до викривлення офіційних відомостей про проходження служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок відмови у здійсненні перерахунку календарної вислуги років, із зарахуванням пільгової вислуги років позивача із зарахуванням пільгової вислуги років – 20 років 05 місяців 23 дні вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 09 років 04 місяці 09 днів, остаточно визначивши час служби в календарному обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом частини 1 статті 1 Закону № 2262-ХІІ, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною першою статті 17 Закону № 2262-XII передбачено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

а) військова служба;

б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

г) час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

д) час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за цим Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано;

е) час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Другої світової війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;

є) час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;

ж) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро України на посадах начальницького складу;

з) військова служба (служба) у період до 1 січня 1992 року у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР - особам, які проживають в Україні, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством колишнього Союзу РСР, що діяло до 1 січня 1992 року;

и) час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони;

і) час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, Національного антикорупційного бюро України, працівників органів та підрозділів цивільного захисту, а також підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються Національним антикорупційним бюро України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту відповідно;

ї) час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

й) служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

к) військова служба (служба) у період з 1 січня 1992 року у Збройних Силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства держав, які входили до складу колишнього Союзу РСР, якщо зарахування таких періодів до вислуги років передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством відповідної держави, на території якої військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу (службу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 17 Закону № 2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).

Колегія суддів, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Колегією суддів встановлено, а сторонами не спростовується, що у липні 2020 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII, як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі 60% грошового забезпечення.

05.03.2021 позивачем надіслано до ГУ ПФУ в Полтавській області заяву про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII та пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.03.2021 № 2509-1973/Б-02/8-1600/21 позивача повідомлено про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки наявної календарної вислуги років недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/8432/21 від 02.09.2021, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дати подання заяви - 05.03.2021.

23.02.2024 з посиланням на вказане судове рішення позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок шляхом включення до його календарної вислуги років (20 років 05 місяців 23 дні) пільгової вислуги років позивача (09 років 04 місяці 09 днів), що сумарно повинно дорівнювати в календарному обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні, однак відповідач відмовив йому з посиланням на відсутність у наведеному вище судовому рішенні будь-яких зобов`язань ГУНП щодо зарахування до календарної вислуги років вислуги років в пільговому обчисленні та внесення відповідних змін до наказу про звільнення.

Так, колегія суддів зауважує, що за змістом наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.04.2020 року № 175о/с вислуга років ОСОБА_1 станом на 24.04.2020 становила: у календарному обчисленні - 20 років 05 місяців 23 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 02 дні.

Будь-яких доводів про те, що відповідачем здійснено невірний розрахунок вислуги років позивача у календарному та пільговому обчисленні з наданням відповідних доказів позивачем ані у позовній заяві ані у апеляційній скарзі не наведено. Не встановлено таких обставин і рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 по справі № 440/8432/21, на яке посилається ОСОБА_1 , як на преюдиційне.

З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі – Порядок № 1235).

Розділ ІІ Порядку № 1235 визначає, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності як, у тому числі, звільнення зі служби в поліції.

Пунктами 1-2 розділу ІІІ Порядку № 1235 передбачено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Порядку № 1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку № 1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

Отже, у наказі органу поліції про звільнення працівника зі служби в поліції має бути зазначена, зокрема: календарна та пільгова вислуга років для призначення пенсії.

Пунктом 3 Порядку № 393 для визначення розміру пенсії встановлено порядок обчислення окремих періодів календарної вислуги на пільгових умовах, однак позивач таких вимог не заявляв.

При цьому, ані Порядок № 393, ані Порядок № 1235 не передбачає можливості здійснення перерахунку календарної вислуги років, шляхом арифметичного включення до неї пільгової вислуги років.

Отже, відмова у здійсненні перерахунку календарної вислуги років, із зарахуванням пільгової вислуги років ОСОБА_1 є правомірною.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 12 листопада 2025 року у справі № 520/24845/24 адміністративне провадження № К/990/31576/25) є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі предметом спору була бездіяльність ГУНП, яка полягає у не зарахуванні позивачу окремих періодів служби у пільговому обчисленні до вислуги років та до стажу служби у поліції для визначення розміру пенсії, у той час, як у справі, що переглядається ОСОБА_1 не заявлялись вимоги про врахування певних періодів його служби у поліції у пільговому обчисленні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 440/7442/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій