Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №577/3795/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 577/3795/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Гетьман В.В., вул. Садова, 8, м. Конотоп, Конотопський, Сумська, 41600, повний текст складено 06.08.26 року по справі № 577/3795/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Поліцейського Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Клименка Ярослава Володимировича

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Клименка Ярослава Володимировича, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- скасувати постанову серії ЕНА №7465192 від 30.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КупАП, а справу закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.06.2026 постановою поліцейського Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. серії ЕНА №7465192 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 3400 грн., оскільки того ж дня о 08:00 у м. Конотопі по вул. Лісового він керував електроскутером "Альфа" без посвідчення водія категорії "А1", чим порушив п. 2.1а ПДР України. Позивач вважає постанову незаконною, оскільки потужність двигуна вказаної моделі становить 700 Вт (0,7 кВт). Відповідно до чинного законодавства, для керування двоколісним транспортом із електродвигуном потужністю менше 3 кВт наявність водійського посвідчення не є обов`язковою.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.08.2026 позовні вимоги задоволено.

Постанову серії ЕНА №7465192 від 30.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.126 ч.2 КупАП скасовано, а справу закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 , 665 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням НП в Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.08.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що хоча згідно основних характеристик електроскутера, яким керував ОСОБА_1 він не є механічним, оскільки обладнаний електродвигуном потужністю менше 3кВт, проте є двоколісним транспортним заобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеда. При цьому, водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто які обладнані електродвигуном потужністю понад 3кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності, в той час як ч. 2 ст. 126 КУпАП поширює свою діяльність на водіїв всіх транспортних засобів (в тому числі і тих, для керування якими встановлено обов`язок мати посвічення водія на право керування т/з відповідною категорією, зокрема А1), а не лише механічних транспортних засобів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіриши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2026 постановою поліцейського Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. Клименком Я.В. серії ЕНА №7465192 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.126 ч.2 КупАП, оскільки останній того ж дня о 08 год. в м.Конотопі по вул.Лісового керував електросамокатом Альфа без посвідчення водія категорії А1 на право керування т/з, чим порушив п.2.1а ПДР України.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

За приписами статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з п.1.1 ПДР, вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до п. 2.1. "а" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб", різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься інформація технічних характеристик електроскутера "E-Titan Alfa 20" з фотокартками в якому зазначено, що потужність електродвигуна 0,7 кВт, а відтак із урахуванням положень п. 1.10, п. 2.13 ПДР, як т/з, у якого потужність мотора до 03 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні п. 1.10 ПДР.

Згідно частини 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що т/з, яким керував позивач, не є механічним, для керування якого встановлено обов`язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема категорії А1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КупАП.

Щодо доводів апелянта, що ч. 2 ст. 126 КУпАП поширює свою діяльність на водіїв всіх транспортних засобів (в тому числі і тих, для керування якими встановлено обов`язок мати посвічення водія на право керування т/з відповідною категорією, зокрема А1), а не лише механічних транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, стаття 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тоді як сам обов`язок мати та пред`являти посвідчення водія певної категорії, відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" та пункту 2.1 Правил дорожнього руху, виникає виключно у водіїв механічних транспортних засобів. Враховуючи те, що пункт 1.10 Правил дорожнього руху розмежовує поняття "транспортний засіб" та "механічний транспортний засіб", визначаючи як механічні пристрої з електродвигуном потужністю виключно понад 3 кВт, будь-який двоколісний транспортний засіб із меншою потужністю двигуна за законом не є механічним, а отже, його водій не наділений обов`язком мати водійське посвідчення категорії А1.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконано.

Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.08.2026 по справі № 577/3795/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року