Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №480/5330/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 480/5330/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 30.04.26 у справі № 480/5330/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом доВійськової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту з одночасною компенсацією сум податку з доходів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зазначає, що з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)” передбачено використання “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”. Згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Вказує, що Постанова №704 на час виникнення спірних відносин була чинною. Звертає увагу суду, що в командування військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно) (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення).

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що у період з 29.01.2020 до 20.05.2023 позивач проходив військову службу у відповідача, що не заперечується сторонами. У спірний період позивачу виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). У 2020 році позивачу виплачено 13367 грн грошової допомоги на оздоровлення та 1270 грн; у 2021 році - 13367 грн грошової допомоги на оздоровлення та 950 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; у 2022 році - 17377,05 грн грошової допомоги на оздоровлення та 950 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; у 2023 році - 25698,30 грн грошової допомоги на оздоровлення. Такі виплати у спірний період здійснені відповідачем із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльністі Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Нормою ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктами 1 та абзацем 3 пункту 7 розділу XXIV Інструкції № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, якою затверджено схеми складових грошового забезпечення військовослужбовців.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первісній редакції, яка була чинна до 31.01.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову № 103. Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, згідно яких цей пункт викладено у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказаними змінами запроваджено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний коефіцієнт.

Окружний адміністративний суд м. Києва, рішенням від 16.10.2019 в адміністративній справі № 826/6453/18, яке 29.01.2020 залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визнав протиправним та нечинним п. 6 Постанови КМУ № 103.

Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, тобто з 29.01.2020, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативно-правові акти, які б надалі встановлювали порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний коефіцієнт, відсутні.

Натомість Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до п.4 Постанови № 704, де зазначено установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом.

Згідно з законами України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 складає 1762 грн, з 01.01.2020 - 2102 грн, з 01.01.2021 - 2270 грн, з 01.01.2022 - 2481 грн, з 01.01.2023 - 2684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" військовослужбовців у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 (до набрання чинності Постановою № 481) виникло право на отримання грошового забезпечення, в тому числі премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Таким чином, відповідач не застосувавши вказані вище алгоритми нарахування, допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач зобов`язаний був розраховувати спірні суми у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 у сумі 2102 грн. У період з 01.01.2021 до 31.12.2021 - з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановлено станом на 01.01.2021 у сумі 2270 грн. У період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 у сумі 2481 грн, а у період з 01.01.2023 до 19.05.2023 - з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у сумі 2684 грн.

Питання виплати інших сум, вимоги щодо яких задовольняються судом, окрім грошового забезпечення, з урахуванням належного прожиткового мінімуму, не є передчасним у даній справі, оскільки такі суми неправомірно нараховано позивачу з урахуванням іншого прожиткового мінімуму, а не станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24 та від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статті 308 КАС України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 480/5330/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова