Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №440/9498/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 440/9498/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 02.10.25 у справі № 440/9498/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі за текстом також – відповідачі), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену витягом з протоколу засідання від 24 червня 2024 року №2870;

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 змінити категорію обліку фізичної особи ОСОБА_1 зі статусу "військовозобов`язаний" на "невійськовозобов`язаний" та виключити його з військового обліку в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що на момент проходження позивачем медичного огляду у позаштатній ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 постанова (у формі довідки) цієї комісії не підлягала затвердженню ні ВЛК регіону, ні ЦВЛК; позивач не є військовослужбовцем або офіцером запасу, а тому, з урахуванням приписів Положення № 402, відносно позивача має бути прийнята саме довідка ВЛК, а не свідоцтво про хворобу. Доводить, що встановлені згідно з медичною документацією діагнози позивача є достатніми для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з місця проживання: АДРЕСА_1 , за місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка від 30.04.2022 за №1603-7500808398.

До тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 (Форма №3) ІНФОРМАЦІЯ_5 внесено запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.05.2022 за статтею 13а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за №402.

У травні 2025 року позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 запит від 21.05.2025, в якому зазначив, що незважаючи на виключення його з військового обліку на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.05.2022 він обліковується як військовозобов`язаний, а відтак, просив скорегувати дані на актуальні.

Згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний запит отриманий ІНФОРМАЦІЯ_5 26.05.2025.

У відповідь на свій запит позивач отримав повістку від 13.06.2025 за №3898870, в якій зазначено про необхідність ОСОБА_1 з`явитися до ТЦК для уточнення даних.

25.06.2025 позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення від 25.06.2025, в якому зазначив про те, що у нього, як в особи, яка виключена з військового обліку, тобто невійськовозобов`язаного, відповідно до вимог чинного законодавства відсутній обов`язок виконувати вимоги повістки. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні, що підтверджується інформаційною довідкою, яка містить медичний висновок №111-3РР3-98Р4-294М від 24.06.2025, а тому він не може прибути по повістці.

Між тим, 24.06.2025 адвокат позивача, ОСОБА_2 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із адвокатським запитом, в якому, серед іншого просила: - надати інформацію щодо подальшого руху запиту гр. ОСОБА_1 від 21.05.2025 щодо внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно гр. ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; - внести дані в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо категорії обліку гр. ОСОБА_1 згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 .

Листом від 11.06.2025 за №6/10262 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що внести відомості стосовно визнання гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів неможливо, оскільки згідно з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 внесення до бази даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про військовозобов`язаних, визнаних ВЛК "непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку" здійснюється лише після затвердження такого висновку регіональною (центральною) ВЛК. Згідно з витягом із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 24.06.2024 за №2870 рішення гр. ОСОБА_1 "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" скасоване. У зв`язку з цим, з метою належним чином оформлення виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я, останньому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для направлення на проходження повторного медичного огляду ВЛК, з урахуванням змін, що відбулися, для якісного і правочинного оформлення висновку ВЛК.

В якості додатку до вказаного листа ІНФОРМАЦІЯ_5 додано копію Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 24.06.2024 за №2870, в якому зазначено:

"1) Враховуючи те, що картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 13.05.2022 оформлена з порушенням вимог Додатку 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення), а саме, на місці для фотокартки відсутня фотокартка оглянутого військовозобов`язаного, яка повинна бути скріплена гербовою печаткою ТЦК та СП, в пункті 9 відсутні результати додаткових методів обстеження, в пункті 10 відсутні дані медичного обстеження спеціалістами, в пункті 12 відсутні імена, прізвища та підписи членів ВЛК, підписи голови ВЛК та секретаря ВЛК скріплюються відбитком гербової печатки ТЦК та СП, що проставляється на окремо виділеному для цього місці з відміткою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно з карткою обстеження та медичного огляду від 13.05.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1989 року народження, на підставі пункту "а" статті 13 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" - СКАСУВАТИ.

2) Підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно вимог Положення.

Станом на 22.06.2025 у електронному кабінеті позивача в додатку "Резерв+" відображалися відомості про постанову ВЛК від 13.05.2022, якою ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби, водночас категорія обліку позивача у електронному кабінеті значилася "військовозобов`язаний".

Позивач, уважаючи протиправною постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену витягом із протоколу засідання від 24.06.2024, а також протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення змін до категорії обліку ОСОБА_1 зі статусу "військовозобов`язаний" на "невійськовозобов`язаний" та невиключення його з військового обліку в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих пункту 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку", у свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення процедури перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України постанови ВЛК.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Так, відповідно до пунктів 1.2-1.3 розділу 1 глави I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України; визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій (пункт 1.3 розділу 1 глави I Положення № 402).

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1. розділу 2 глави I Положення №402)

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 глави I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. пункту 2.3 розділу 2 глави I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. розділу 2 глави I Положення №402, ЦВЛК, зокрема, має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.6.2. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Згідно з підпунктом 2.6.3. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 до складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

За приписами підпункту 2.6.4. пункту 2.6 розділу 2 глави I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Отже, зміст указаних норм дає підстави дійти висновку про те, що ЦВЛК є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, який має повноваження розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до Рішення Ради з національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 за № 576/2023 “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу із перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу четвертого до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Пунктом 3.2. глави 3 розділу II Положення № 402 встановлено, що військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Пунктом 5.1 глави 3 розділу II Положення № 402 на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду (додаток 13).

Згідно з формою Картки обстеження та медичного огляду в останній, зокрема, повинна міститися наступна інформація: фотокартка скріплюється гербовою печаткою закладу охорони здоров`я, Результати додаткових методів обстеження, діагноз, підписи та прізвища ВЛК, скріплені печаткою.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих пункту 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

У свою чергу матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення процедури перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України постанови ВЛК.

З огляду на викладене, а також зважаючи на відсутність у Положенні № 402 законодавчої норми, яка б визначала можливі терміни затвердження ЦВЛК постанови ВЛК, а також виключала можливість затвердження ЦВЛК постанов ВЛК, що були прийняті у період дії Положенні № 402 у попередніх редакціях, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що постанова ВЛК від 13.05.2022 не підлягала затвердженню штатною ВЛК, а чинне на момент її прийняття законодавство не містило норми, яка б передбачала можливість скасування постанови ВЛК у разі якщо така постанова на момент її прийняття не відповідала законодавству або була ухвалена на підставі недійсних документів.

Колегія суддів також зауважує, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Проте суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, від 09.12.2020 у справі №814/2722/16 та від 12.02.2021 у справі №820/5570/16.

Водночас позивач не обмежений у праві пройти медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , як передбачено пунктом 2 Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 24.06.2024 за №2870.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

В аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 440/9498/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова