Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №638/15317/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р.Справа № 638/15317/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Агапов Р.О., м. Харків, у справі № 638/15317/25

за позовом ОСОБА_1

до Вінницької митниці

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до Вінницької митниці (далі також відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Вінницької митниці від 29.04.2025 у справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 332 936,80 грн;

- провадження у справі про порушення митних правил - закрити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за змістом спірної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що вона не задекларувала валютні цінності, що переміщуються через митний кордон України, у сумі, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування, а саме: 20000 доларів США та 20000 Євро, що в сукупності становить 1 664 684,00 грн, згідно з офіційним курсом Національного банку України на 25.05.2024. Позивач вказує, що кошти з території України вона не вивозила, між кордонами зустріла товариша батька, який їхав на територію України і повернув їй кошти, які батько передавав раніше для купівлі фури. Тобто будучи громадянкою, яка не порушує вимоги законодавства, пройшовши через кордон України, задекларувала кошти в Молдові. Вказує, що постанова складена за її відсутності та не отримана нею, оскільки позивачка, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, перебуває за межами України. Вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови посадовою особою Вінницької митниці не було належним чином оцінено наявність підстав для розгляду справи про порушення митних правил без участі позивача, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду. Проте якщо суд дійде висновку про належні та законні підстави щодо поновлення строку на оскарження постанови Вінницької митниці №0149UA401000/2025 від 29.04.2025 залишити постанову Вінницької митниці у справі про порушення митних правил №0149UA401000/2025 від 29.04.2025 без змін, а позовну заяву без задоволення.

Зауважив, що 29.03.2025 головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці складено протокол за ознаками порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 Митного кодексу України (далі - МК України), у відношенні гр. України ОСОБА_1 .

Матеріали справи свідчать, що Вінницькою митницею під час проведення перевірки щодо дотримання митного законодавства України при переміщенні через митний кордон валютних цінностей громадянами, в рамках взаємодії з уповноваженими органами іноземних держав, направлено лист митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 №7.12-5/20-03/11/370, щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в`їзду/входу на територію ОСОБА_3 , що перемішувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці.

13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-1099 від 12.02.2025, згідно якої встановлено, що 25.05.2024 на прикордонному переході «Отач» (код 112000), митниці «Nord», Р. Молдова, в напрямку «в`їзд» гр. України ОСОБА_4 під час проходження митного контролю задекларовані і пред`явлені до митного контролю валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму: 30000,00 Євро (тридцять тисяч Євро) та 20000,00 доларів США.

Валютні цінності задекларовані на бланку декларації встановленої форми Р.Молдова від 25.05.2024.

В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних ЄАІС Держмитслужби встановлено, що 25.05.2024 о 05:59 год. гр. України ОСОБА_5 виїхала за межі митної території України через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» Вінницької митниці, в якості пасажира на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ VANEO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Молдова.

Згідно інформації модуля «Валютні цінності» ЄАІС Держмитслужби, гр. України ОСОБА_5 не декларувала валютні цінності при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» 25.05.2024.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках. Жодних чинних документів, які б підтверджували зняття готівки з власних рахунків у банках гр. України позивачем не надано.

Таким чином, гр. ОСОБА_5 не задекларувала валютні цінності, що перемішуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 20000,00 (двадцять, тисяч) Євро та 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США. Загальна сума незадекларованої валюти в еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 25.05.2024, становить 1 664 684,00 грн. (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Також вказує, що 13.02.2025 Вінницька митниця, отримавши запитувану інформацію від митних органів Р. Молдова, запропонувала ОСОБА_6 з`явитись до митного органу і надати пояснення щодо недекларування нею валютних цінностей 25.05.2024, направивши відповідне повідомлення від 03.03.2025 засобами поштового зв`язку за наявною в митному органі адресою проживання позивача, а також провела перевірочні заходи, зокрема, з використанням інформації, що міститься станом на 25.05.2025 у базі даних АСМО «Інспектор», і виявила порушення нею митних правил за частиною 1 статті 471 МК України.

Таким чином, безпосереднє виявлення головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці порушення митних правил мало місце 29.03.2025. Відповідно протокол про порушення митних правил відносно гр. України ОСОБА_1 було складено із дотриманням вимог статті 494 МК України.

Вказав, що відповідно до частини 1 статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Адміністративне стягнення за вказане порушення митних правил накладено на ОСОБА_2 29.04.2025, тобто в межах встановленого статтею 467 МК України шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення митним органом.

Зауважив, що позивачу за наявною в митних органах адресою, а саме: АДРЕСА_1 , надіслано запрошення від 03.03.2025, про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 26.03.2025, з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил. Саме цю адресу зазначає у своїй позовній заяві від 08.08.2025 представник заявника Тимошенко Л.В., тобто вона співпадає з адресою, наявною в митних органах.

У зазначений термін гр. ОСОБА_5 до митниці не прибула, про обставини, які б перешкоджали прибуттю або перенесення опитування, не повідомила. Згідно інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» №0601119683916 лист Вінницької митниці із запрошенням повернений відправнику 24.03.2025 із позначкою «закінчення встановленого терміну зберігання».

29.03.2025 Вінницькою митницею складено протокол про порушення митних правил №0149/UA401000/2025 у відношенні гр. ОСОБА_1 .

На виконання вимог частини 9 статті 494 МК України, гр. України ОСОБА_6 за тією ж актуальною адресою направлено повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил, листом Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025 разом із другим примірником протоколу №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025. Згідно інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» за №0601130657951 стосовно листа Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025, відправленого на ім`я ОСОБА_1 повернений відправнику 19.04.2025 із позначками: «невдала спроба вручення», «закінчення встановленого терміну зберігання».

Примірник протоколу про порушення митних №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025 було направлено за адресою місця проживання (перебування) громадянки гр. ОСОБА_1 за наявною в митних органах, а саме: АДРЕСА_1 .

На переконання відповідача, твердження представника заявника про те, що заявник не отримувала вищевказаний протокол, адже не проживає на даний час за вказаною адресою, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до частини 10 статті 494 МК України протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Як вбачається із витягу з бази даних АСМО «Інспектор», наявного в матеріалах справи, позивачем митному органу при перетині кордону України повідомлялась адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Щодо твердження в позовній заяві з приводу того, що гр. України ОСОБА_5 кошти з території України не вивозила, а між кордонами зустріла товариша батька, який їхав на територію України і повернув їй кошти, які батько передавав йому раніше для купівлі фури, вказує, що факт отримання валютних цінностей від третьої особи жодним чинним документом не підтверджено.

Щодо винесення постанови у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що 29.04.2025 в.о. заступника начальника Вінницької митниці, відповідно до частини 1 статті 459 МК України, винесено постанову в справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що станом на 25.05.2024, згідно з офіційним курсом Національного банку України, становить 332 936,80 гривень.

Із вищевказаної постанови вбачається, що її було винесено у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Як вбачається із матеріалів справи вищевказана процесуальна дія була вчинена під час вручення позивачу примірника протоколу про порушення митних правил, який містив повідомлення про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом.

Враховуючи вищенаведене, та у зв`язку із наявністю у Вінницької митниці даних про сповіщення позивача, про місце і час розгляду справи, враховуючи положення частини 4 статті 526 МК України, вважає розгляд справи у відсутності гр. України ОСОБА_1 правомірним.

Позивач надала відповідь на відзив.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 по справі №638/15317/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції встановив ряд обставин, які були необхідні для повного з`ясування всіх обставин справи, проте не надав їм належної оцінки. Суд не зазначив які докази є допустимими, належними, достовірними чи достатніми. Суд обмежився лише переліком тих письмових доказів, які сторони подали, без надання їм належної оцінки, застосувавши не всі норми права та наяву релевантну судову практику з метою вирішення спору та забезпечення об`єктивного розгляду справи.

Зазначила, що обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне стягнення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. За обставинами даної справи позивач не була присутньою під час складання стосовно неї протоколу про порушення митних правил. Примірник протоколу про порушення митних правил з зазначенням розгляду справи про порушення митних правил направлений митницею на адресу позивача рекомендованим листом та не був вручений позивачу. Матеріали справи не містять доказів вручення позивачеві примірника протоколу, однак згідно даних відстеження поштових пересилань АТ «Укрпошта» відповідне поштове відправлення не вручено адресату з причин «закінчення встановленого терміну зберігання». Зроблені адвокатські запити (наявні відповіді на них) підтверджують позицію позивача про її відсутність в Україні, зокрема, не вручений лист, довіреність на отримання кореспонденції тощо. З цих підстав позивач вважає, що на момент винесення оспорюваної постанови у митниці були відсутні дані про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи. Доказів навмисного уникнення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, участі у розгляді справи про порушення митних правил матеріали справи не містять та відповідачем таких не надано.

Вважає, що копії листів та декларацій митних органів Республіки Молдова не є належними та допустимими доказами без їх офіційного перекладу. Однак, переклад на державну мову, з офіційної мови Республіки Молдова - молдавської, копії митної декларації ОСОБА_1 від 25.05.2024, яка була надана митними органами Республіки Молдова та використана Вінницькою митницею як доказ під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, до матеріалів справи не додано. Відтак, за відсутності офіційного перекладу з молдавської мови, суд позбавлений можливості перевірити зміст і достовірність зазначеного документа, а також належним чином оцінити його доказову силу. За таких умов покладений в основу постанови доказ не може вважатися допустимим, а тому не може підтверджувати факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України.

Вказує, що Вінницька митниця не набула права на винесення Постанови від 29.04.2025, оскільки на момент її винесення минуло 11 місяців з дня вчинення події, що значно перевищує встановлений статтею 467 МК України шестимісячний строк. Будь-яке стягнення, накладене поза межами цього строку, є незаконним, а провадження у справі згідно зі статтею 247 КУпАП підлягало закриттю. Висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального права.

Також зазначає, що в запиті/листі від Вінницької митниці від 14.01.2025 відсутній підпис, а відтак, немає правових підстав для засвідчення документу без підпису. Наявний QR-код не надає ніякої інформації. Отже, немає документу з підписом (КЕП), «мокрий підпис» та доказів відправки до Митної Служби Республіки Молдова. Так само додатком до вказаного запиту/листа є «дополнение на 5 стр.», проте в матеріалах справи відсутні такі документи, що унеможливлює його аналіз в повному обсязі. Відповідач не зазначив, що додатки до такого листа не мають значення для справи, не знеособив їх, тобто поданий документ не в повному обсязі. Також відсутній доказ перекладу (договір, акт приймання-передачі, оплата, диплом перекладача зі знаннями російської, румунської та англійських мов тощо). Відсутня дата засвідчення перекладу. Відповідь від Митної служби Республіки Молдова від 12.02.2025 не є доказом по справі через те, що ця відповідь не містить: - підпису «И.О. заместителя начальника Лилии Чобан»; - доказів надходження до Вінницької митниці; - додатків, як цілісності листа-відповіді (« 3 файла в формате «pdf»). Вважає, що судом першої інстанції надана неналежна оцінка таким доводам позивача.

Посилається на те, що Вінницькою митницею не надано жодного процесуального документа, складеного українськими посадовими особами станом на 25.05.2024, який би фіксував факт перевезення позивачем валюти понад встановлений ліміт. Також єдиним джерелом інформації є копії іноземних декларацій, які, по-перше, складені іноземною мовою без належного перекладу, а по-друге, відображають стан майна особи вже після завершення перетину кордону України та проїзду через «нейтральну зону». Той факт, що позивач відкрито та добровільно задекларувала кошти в Республіці Молдова, лише підтверджує її добросовісність, але не є доказом того, що ці ж самі кошти перебували при ній у момент перетину української межі кордону. Вважає, що факт скоєння правопорушення на митній території України не підтверджений жодним прямим та допустимим доказом, передбаченим статтею 495 МК України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважує, що Вінницькою митницею під час проведення перевірки, щодо дотримання митного законодавства України при переміщенні через митний кордон валютних цінностей громадянами, в рамках взаємодії з уповноваженими органами іноземних держав, направлено лист митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 №7.12-5/20-03/11/370, щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в`їзду/входу на територію ОСОБА_3 , що переміщувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці. 13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-1099 від 12.02.2025, згідно якої встановлено, що 25.05.2024 на прикордонному переході «Otaci» (код 112000), митниці «Nord», Р. Молдова, в напрямку «в`їзд» гр. України ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) під час проходження митного контролю були задекларовані на бланку декларації встановленої форми Р.Молдова ОСОБА_8 і пред`явлені до митного контролю валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму: 30 000,00 Євро (тридцять тисяч Євро) та 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США). В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних ЄАІС Держмитслужби встановлено, що 25.05.2024 о 05:59 год гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) виїхала за межі митної території України через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» Вінницької митниці, в якості пасажира на транспортному засобі марки «MERCEDESBENZ VANEO» реєстраційний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Молдова. Згідно інформації модуля «Валютні цінності» ЄАІС Держмитслужби, гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) не декларувала валютні цінності при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» 25.05.2024.

Таким чином, безпосереднє виявлення головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці ОСОБА_9 порушення митних правил мало місце 29.03.2025. Відповідно протокол про порушення митних правил відносно гр. України ОСОБА_1 було складено із дотриманням вимог статті 494 МК України. Адміністративне стягнення за вказане порушення митних правил накладено на гр. України ОСОБА_2 оскаржуваною постановою від 29.04.2025, тобто в межах встановленого статті 467 МК України шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення митним органом.

Твердження представника заявника про те, що заявник не отримувала вищевказаний протокол, адже не проживає на даний час за вказаною адресою, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до частини 10 статті 494 МК України протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним. Як вбачається із витягу з бази даних АСМО «Інспектор», наявного в матеріалах справи, позивачем митному органу при перетині кордону України повідомлялась адреса проживання: АДРЕСА_1 . Саме цю адресу зазначає у своїй позовній заяві та апеляційній скарги гр. ОСОБА_1 , тобто вона співпадає з адресою, наявною в митних органах.

Зауважує, що факт отримання валютних цінностей від третьої особи між кордонами жодним чинним документом не підтверджено.

Зазначає, що надання інформації митними органами Республіки Молдова здійснюється на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах, яка набрала чинності для України 30.07.2000. Згідно ст. 14 зазначеної Угоди, митні служби можуть використовувати, як докази отримані відповідно до цієї Угоди відомості, встановлені документами, та документи у своїх протоколах, повідомленнях і свідченнях свідків при проведенні перевірок і розслідувань, у судових або адміністративних розглядах у зв`язку з митними порушеннями. Нормами вказаної Угоди також передбачено надання фотокопій документів на запит договірної сторони, що і було зроблено при наданні копій митних декларацій.

Також, вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження представника позивача щодо надання відповіді ОСОБА_3 без належного підпису, оскільки супровідний лист, яким надано копії митних декларацій, підписано електронними підписами посадових осіб митних органів Р. Молдова, які містяться в нижній частині аркуша. Спростовує посилання апелянта на те, що офіційною мовою в Р. Молдова є молдовська мова, оскільки 2 березня 2023 року парламент Молдови проголосував за заміну в законодавстві Молдови словосполучень «молдовська мова», «державна мова» та «офіційна мова» на словосполучення «румунська мова». 22 березня 2023 року в Молдові вступив у силу Закон щодо визнання румунської мови державною замість терміна «молдовська мова». В ході провадження у справі Вінницькою митницею здійснено переклад декларації від 25.05.2024 на ім`я гр. України ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) з румунської мови на українську мову в ТПП м. Вінниці згідно чинного законодавства України.

Щодо твердження апелянта стосовно необхідності дипломатичної або консульської легалізації іноземного офіційного документа, зазначає, що в Україні легалізації підлягають різноманітні іноземні документи, видані органами державної влади, зокрема: свідоцтва про народження, шлюб, розлучення, смерті, дипломи, атестати, сертифікати, довідки про відсутність судимості, медичні довідки, рішення суду, договори та статути, залежно від країни походження документа та вимог законодавства. Форма декларації ОСОБА_8 , міститься у Додатку № 3 « Інструкція по заповненню, поданню декларації про валютні цінності, перевірці і надання випуску» до Наказу директора Митної служби Р. Молдова № 516-О від 13.12.2023 і є заявою фізичної особи про наявність у неї валютних цінностей, кількості, походження, планованого використання, мети переміщення. Такий документ, згідно чинного законодавства Р. Молдова, засвідчується підписом та особистою печаткою посадової особи митного органу і не є офіційним документом, виданим уповноваженими органами іноземних держав, що підлягає консульській легалізації.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою у справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025 від 29 квітня 2025 року громадянку України ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, і згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, становить 332936,80 грн.

Згідно постанови №0149/UA401000/2025 від 29 квітня 2025 року: «29.03.2025 головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці Валігурською Н.К. складено протокол за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, у відношенні гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ).

Матеріали справи свідчать, що Вінницькою митницею під час проведення перевірки, щодо дотримання митного законодавства України при переміщенні через митний кордон валютних цінностей громадянами, направлено лист митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 №7.12-5/20-03/11/370, щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в`їзду/входу на територію ОСОБА_3 , що переміщувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці.

13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-1099 від 12.02.2025, згідно якої встановлено, що 25.05.2024 на прикордонному переході «Otaci» (код 112000), митниці «Nord» Р. Молдова, в напрямку «в`їзд» при прибутті гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) на територію ОСОБА_3 , під час проходження митного контролю нею були задекларовані і пред`явлені до митного контролю валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму: 30000,00 (тридцять тисяч) Євро та 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США.

Валютні цінності були задекларовані на бланку декларації встановленої форми Р. Молдова DECLARATIA VALOR1LOR VALUTARE від 25.05.2024.

В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних ЄАІС Держмитслужби встановлено, що 25.05.2024 о 05:59 год. гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) виїхала за межі митної території України через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» Вінницької митниці, в якості пасажира на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ VANEO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Молдова.

Згідно інформації модуля «Валютні цінності» ЄАІС Держмитслужби, гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) не декларувала валютні цінності при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» 25.05.2024 року...

... Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках. Жодних чинних документів, які б підтверджували зняття готівки з власних рахунків у банках гр. України ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), надано не було.

Таким чином, гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) не задекларувала валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 20000,00 (двадцять тисяч ) Євро та 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США.

Загальна сума виявленої валюти в еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 25.05.2024 р., становить 1 664 684,00 грн. (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Своїми діями гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.471 МК України.

Громадянці України ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) за наявною в митних органах адресою надіслано запрошення від 03.03.2025, про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 26.03.2025, з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил.

В зазначений термін гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) до митниці не прибула, про обставини, які б перешкоджали прибуттю або перенесення опитування, не повідомила. Відповідно до інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» №0601119683916 лист із запрошенням повернений відправнику 24.03.2025 із позначкою «закінчення встановленого терміну зберігання.

За даним фактом 29.03.2025 складено протокол про порушення митних правил №0149/UA401000/2025 у відношенні гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ).

На виконання вимог ч. 9 ст. 494 МК України, гр. України ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) направлено повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил, листом Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025 разом із другим примірником протоколу №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025. Згідно інформації з офіційного тренінгу відправлень «Укрпошти» за №0601130657951 стосовно листа Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025, відправленого на ім`я гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) повернений відправнику 19.04.2025 із позначками: «невдала спроба вручення», «закінчення встановленого терміну зберігання».

Непогодившись з постановою у справі про порушення митних правил від №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вважав доведеним факт не декларування позивачем валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 20000,00 (двадцять тисяч ) Євро та 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США.

Суд не прийняв до уваги твердження представника заявника про те, що заявник не отримувала направлений на її адресу протокол про порушення митних №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025 з посиланням на не проживання на даний час за вказаною адресою, та зазначив, що у відповідності до частини 10 статті 494 МК України протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 57 частини 1 статті 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно з частиною 3 статті 197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції".

Згідно зі статтею 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

За приписами частини 1 статті 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 491 МК України підставою для порушення справи про порушення митних правил є офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За приписами статті 567 МК України митні органи України взаємодіють з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII) транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 Євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону №2473-VIII порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей" від 27.02.2019 за №203 (далі - Постанова №203) затверджено форму бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей.

Відповідно до пункту 5 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 за №3 (далі - Положення №3), фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 Євро, без письмового декларування митному органу.

За приписами пункту 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 за №5 (далі - Положення №5), фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 Євро, на підставі документів, що підтверджують: зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 Євро; придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 Євро.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.

Відповідно до статті 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Як убачається з матеріалів справи, Вінницькою митницею під час проведення перевірки щодо дотримання митного законодавства України при переміщенні через митний кордон валютних цінностей громадянами, в рамках взаємодії з уповноваженими органами іноземних держав, направлено лист митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 за №7.12-5/20-03/11/370 щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в`їзду/входу на територію Р.Молдова, що переміщувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці.

13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-1099 від 12.02.2025, згідно з якою встановлено, що 25.05.2024 на прикордонному переході «Otaci» (код 112000), митниці «Nord», Р. Молдова, в напрямку «в`їзд» гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) на територію ОСОБА_3 , під час проходження митного контролю нею були задекларовані і пред`явлені до митного контролю валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму 30000,00 (тридцять тисяч) Євро та 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США.

Валютні цінності були задекларовані на бланках декларацій встановленої форми Р.Молдова BAGRIANTSEVA OLEKSANDRA від 25.05.2024.

Згідно з інформацією модуля «Валютні цінності» ЄАІС Держмитслужби гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) не декларувала валютні цінності при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» 25.05.2024.

Громадянці України ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) за наявною в митних органах адресою надіслано запрошення від 03.03.2025, про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 26.03.2025, з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил.

В зазначений термін гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) до митниці не прибула, про обставини, які б перешкоджали прибуттю або перенесення опитування, не повідомила. Відповідно до інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» №0601119683916 лист із запрошенням повернений відправнику 24.03.2025 із позначкою «закінчення встановленого терміну зберігання».

За даним фактом 29.03.2025 складено протокол про порушення митних правил №0149/UA401000/2025 у відношенні гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ).

На виконання вимог ч. 9 ст. 494 МК України, гр. України ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) направлено повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил, листом Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025 разом із другим примірником протоколу №0149/UA401000/2025 від 29.03.2025.

Згідно інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» за №0601130657951 стосовно листа Вінницької митниці №7.12-5/20-03/10/1941 від 31.03.2025, відправленого на ім`я гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) повернений відправнику 19.04.2025 із позначками: «невдала спроба вручення», «закінчення встановленого терміну зберігання».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неотримання позивачем протоколу про порушення митних правил та неналежне повідомлення позивача про місце та час розгляду справи, оскільки судовим розглядом встановлено, що запрошення від 03.03.2025 про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 26.03.2025, з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил; повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил разом із другим примірником протоколу про порушення митних правил, які містили відомості про дату, час та місце розгляду справи (29.04.2025 об 11 год. 00 хв. в Вінницькій митниці, за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 17); постанова у справі про порушення митних правил, були направлені відповідачем рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (трекінги відправлень 0601119683916, 0601130657951, 0601143489721) на адресу позивача: АДРЕСА_1 , наявну в митних органах. Вказана адреса співпадає з адресою позивача, зазначеною її представником в позовній заяві. Однак, вказані поштові відправлення були повернуті до Вінницької митниці з відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Питання порядку направлення примірника протоколу про порушення митних правил врегульовано спеціальним законодавством - МК України. Так, відповідно до положень частин 8, 9 статті 494 МК України у разі відмови особи від отримання протоколу або її відсутності під час його складення примірник протоколу надсилається протягом трьох робочих днів за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

При цьому згідно зі статтею 285 КУпАП у справах про порушення митних правил копія постанови вручається в порядку, встановленому Митним кодексом України, що підтверджує застосування спеціального порядку, визначеного митним законодавством.

Отже, обов`язок митного органу полягає у направленні процесуальних документів за повідомленою особою або наявною в митних органах адресою, а не у забезпеченні їх фактичного отримання особою за будь-яких обставин.

Вказане свідчить про дотримання митним органом встановленого порядку направлення процесуальних документів та вжиття ним належних заходів для повідомлення позивача. Водночас посилання останньої на фактичне непроживання за зазначеною адресою та перебування за межами України не спростовують правомірності дій митного органу, оскільки позивач не повідомляла відповідача про зміну місця проживання чи фактичного перебування або про іншу адресу для листування. Сам факт перебування особи за межами України не зумовлює обов`язку митного органу самостійно встановлювати її фактичне місцезнаходження та направляти кореспонденцію за адресою, про яку митному органу не було повідомлено.

Крім того, відповідно до частини 10 статті 494 МК України протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що направлений позивачу за наявною в митних органах адресою примірник протоколу про порушення митних правил вважається врученим у встановленому законом порядку. Тому саме по собі його фактичне неотримання позивачем та повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання не спростовують належності вручення протоколу та не можуть свідчити про порушення митним органом порядку провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про можливість її повідомлення про місце та час розгляду справи про порушення митних правил засобами електронної пошти та телефонного зв`язку за відомостями, наявними щодо неї в державних реєстрах як щодо фізичної особи-підприємця, оскільки чинним законодавством встановлено чіткий порядок повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом, зокрема, відповідно до ч.2 ст.526 МК України про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Отже, установлений порядок не передбачає для митного органу обов`язку самостійно здійснювати пошук засобів комунікації з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а передбачає достатнім інформування такої особи поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Направлення позивачу повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил разом із примірником протоколу, в яких зазначено дату, час та місце розгляду справи, свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд справи. За таких обставин та з урахуванням того, що позивач не повідомляла митний орган про причини неявки, не заявляла клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомляла про зміну адреси для листування, суд доходить висновку про правомірність розгляду справи та винесення постанови про порушення митних правил за відсутності позивача. Відтак посилання позивача на порушення її права на участь у розгляді справи є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про те, що копії листів та декларації митних органів Республіки Молдова не є належними та допустимими доказами, колегія суддів зазначає наступне.

Надання відповідної інформації здійснюється на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах, яка набрала чинності для України 30.07.2000. Згідно зі статтею 14 зазначеної Угоди митні служби можуть використовувати, як докази, отримані відповідно до цієї Угоди відомості, встановлені документами, та документи у своїх протоколах, повідомленнях і свідченнях свідків при проведенні перевірок і розслідувань, у судових або адміністративних розглядах у зв`язку з митними порушеннями.

Нормами вказаної Угоди також передбачено надання фотокопій документів на запит договірної сторони, що і було зроблено при наданні копії митної декларації позивача.

Відповідно до статті 567 МК України взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.

Отже, копії листів та митної декларації, надані митними органами Республіки Молдова, безпосередньо стосуються предмета доказування, отримані митним органом України у встановленому порядку та не викликають обґрунтованих сумнівів у їх походженні й достовірності. Відтак такі документи є належними та допустимими доказами у справі, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Щодо доводів позивача про недопустимість копії митної декларації, наданої митними органами Республіки Молдова, з огляду на те, що така була перекладена з румунської мови, а офіційною мовою є молдовська та з огляду на відсутність доказів перекладу (договір, акт приймання-передачі, оплата, диплом перекладача зі знанням російської, румунської та англійських мов тощо) та дати його засвідчення, колегія суддів зазначає таке.

Вказаний документ отриманий Вінницькою митницею від компетентного митного органу Республіки Молдова у межах офіційного міждержавного листування та на виконання відповідного запиту митного органу України. Відповідно до статті 567 МК України така взаємодія здійснюється у порядку, передбаченому міжнародними договорами України.

2 березня 2023 року парламент Молдови проголосував за заміну в законодавстві Молдови словосполучень “молдовська мова”, “державна мова” та “офіційна мова” на словосполучення “румунська мова”. 22 березня 2023 року в Молдові вступив у силу Закон щодо визнання румунської мови державною замість терміна “молдовська мова”. Вказана інформація є загально доступною та загально відомою.

Отже на дату прийняття спірної постанови румунська мова визнана офіційною мовою Республіки Молдова.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи Вінницькою митницею здійснено переклад митної декларації від 25.05.2024 на ім`я гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) з румунської мови на українську у Торгово-промисловій палаті м. Вінниці. Тож, посилання позивача на відсутність доказів здійснення перекладу спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи окремих документів щодо оплати послуг перекладача, договору чи акта приймання-передачі таких послуг, а також відомостей про освіту перекладача чи дату засвідчення перекладу сама по собі не свідчить про недопустимість перекладу та не спростовує його змісту. Відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Твердження апелянта про те, що відповідь від Митної служби Республіки Молдова від 12.02.2025 не є доказом по справі через те, що ця відповідь не містить: - підпису “И.О. заместителя начальника Лилии Чобан” є необґрунтованими, оскільки супровідний лист, яким надано копії митних декларацій, зокрема митної декларації позивача, підписано електронними підписами посадових осіб митних органів Р. Молдова, які містяться в нижній частині аркуша.

Щодо доводів апелянта про відсутність оригіналу запиту/листа від Вінницької митниці до Митної служби Республіки Молдова з доказом його відправлення, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний лист Вінницької митниці адресований митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 №7.12-5/20-03/11/370, щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в`їзду/входу на територію Р.Молдова, що переміщувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці.

13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова №28/25-1099 від 12.02.2025, яка містить посилання на вх. 7.12-5/20-03/11/370 від 14.01.2025 відповідного запиту Вінницької митниці, що підтверджує факт його отримання та розгляду компетентним митним органом Республіки Молдова.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи оригіналу запиту та окремого підтвердження його відправлення не спростовує факту здійснення відповідного міжнародного листування та не позбавляє доказового значення інформацію, отриману від компетентного митного органу Республіки Молдова. Відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Щодо твердження апелянта стосовно необхідності дипломатичної або консульської легалізації іноземного офіційного документа, колегія суддів зазначає, що форма декларації DECLARATIA VALORILOR VALUTARE міститься у Додатку №3 Інструкції по заповненню, поданню декларації про валютні цінності, перевірці і надання випуску, затвердженої Наказом директора Митної служби Р. Молдова №516-0 від 13.12.2023, і є заявою фізичної особи про наявність у неї валютних цінностей, кількості, походження, планованого використання, мети переміщення. Такий документ засвідчується підписом на особистою печаткою посадової особи митного органу і не є офіційним документом, виданим уповноваженими органами іноземних держав, що підлягає консульській легалізації.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 12.01.2011 порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією "Про консульські зносини" 1963 року (995 047), міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 за № 113 (далі також Наказ №113).

Відповідно до пункту 4.2 Наказу №113 на консульську легалізацію приймаються такі документи: оригінали: свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану; довідок органів реєстрації актів громадянського стану; документів про освіту - дипломів та виписок із залікових відомостей (міжнародного зразка), свідоцтв про спеціалізовану підготовку з медицини, дипломів кандидата та доктора наук; архівних довідок, які видаються архівними підрозділами Державного комітету архівів України та відомчими архівами; інші офіційні документи після нотаріального засвідчення їх копій та оформлення Міністерством юстиції України. Документи, наведені в абзаці другому цього пункту, можуть бути прийняті на легалізацію в копіях, засвідчених у нотаріальному порядку, у разі попереднього проведення легалізації їх оригіналів.

Відповідно до пункту 5.2 Наказу №113 у разі наявності в країні перебування вимог консульської легалізації документів, які складені та засвідчені в Україні та легалізовані в Департаменті консульської служби МЗС України, консульська посадова особа здійснює консульську легалізацію представлених документів. Не підлягають консульській легалізації офіційні документи, складені та засвідчені в Україні і які не пройшли попередньо засвідчення у Департаменті консульської служби МЗС України.

З огляду на правову природу та зміст документа «DECLARATIA VALORILOR VALUTARE» підстав для його консульської легалізації не вбачається. Зазначений документ є декларацією фізичної особи про наявність у неї валютних цінностей, їх кількість, походження та мету переміщення, що засвідчується підписом та особистою печаткою посадової особи митного органу Республіки Молдова. Відтак він не належить до офіційних документів, виданих компетентними органами іноземної держави, щодо яких законодавством передбачено обов`язкове проходження процедури консульської легалізації.

Отже відсутність консульської легалізації наданої митними органами Республіки Молдова копії декларації позивача не впливає на можливість її використання як доказу у справі та не ставить під сумнів її зміст та факт її отримання Вінницькою митницею у встановленому порядку від компетентного митного органу іноземної держави.

Колегія суддів враховує, що позивач не заперечує факту декларування нею відповідних валютних цінностей при в`їзді на територію Республіки Молдова, однак стверджує, що такі кошти не були нею вивезені з території України, а були отримані від товариша її батька вже під час перетину державного кордону.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів виходить із того, що на підтвердження обставин отримання коштів від третьої особи позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про особу, від якої, за твердженням позивача, були отримані кошти, даних щодо перетину цією особою державного кордону України саме у відповідний час, письмової розписки чи іншого підтвердження їх передачі, банківських документів або документів про зняття чи передачу відповідної суми, листування щодо передачі коштів, пояснень особи, яка, за твердженням позивача, передала кошти, або інших об`єктивних даних, які б підтверджували факт, час, місце та обставини їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання суб`єктом владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі доводять правомірність прийнятого ним рішення, особа, яка оспорює таке рішення суб`єкта владних повноважень з посиланням на конкретні обставини, має надати суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що позивач не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує походження задекларованих нею 25.05.2024 при перетині кордону Республіки Молдова валютних цінностей, якщо вони об`єктивно існували та могли підтвердити її доводи.

За таких обставин, саме лише посилання позивача на те, що валютні кошти були отримані від товариша її батька безпосередньо під час перетину державного кордону, не є достатнім для визнання цієї обставини встановленою, оскільки такі факти не підтверджені належними та допустимими доказами чи іншими об`єктивними даними. Відтак наведені позивачем твердження є недоведеними та не спростовують відомості, отримані митним органом у встановленому порядку від компетентного митного органу Республіки Молдова, щодо декларування позивачем відповідних валютних цінностей при в`їзді на територію цієї держави.

Отже, доводи позивача про отримання коштів від третьої особи вже під час перетину державного кордону не знайшли свого об`єктивного підтвердження та не спростовують встановлених у справі обставин.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Вінницька митниця не набула права на винесення спірної постанови, оскільки на момент її винесення минуло 11 місяців з дня вчинення події, що значно перевищує встановлений статтею 467 МК України шестимісячний строк, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 467 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Водночас відповідно до статті 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У цій справі днем виявлення порушення митних правил є 13.02.2025 - дата отримання Вінницькою митницею відповіді митних органів Республіки Молдова від 12.02.2025 № 28/25-1099, якою митний орган України було повідомлено про факт декларування позивачем відповідних валютних цінностей при в`їзді на територію Республіки Молдова. Саме з отриманням зазначеної інформації митному органу стали відомі обставини, які свідчили про можливе порушення митних правил позивачем та стали підставою для вчинення подальших процесуальних дій, у тому числі запрошення позивача для надання пояснень та складення протоколу.

Постановою у справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025 від 29 квітня 2025 року гр. України ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, і згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, становить 332936,80 грн.

Отже, спірна постанова винесена в межах передбаченого частиною першою статті 467 МК України шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.

Доводи апелянта про необхідність обчислення строку, передбаченого частиною першою статті 467 МК України, з 25.05.2024 - моменту перетину нею державного кордону України та декларування коштів в Республіці Молдова колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт переміщення особи через митний кордон ще не свідчить про те, що митному органу на той момент були відомі обставини, які вказують на вчинення позивачем саме цього порушення митних правил. Визначальним для обчислення встановленого законом строку є момент, коли відповідний митний орган отримав достатні відомості про наявність ознак правопорушення.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що матеріалами справи не підтверджено отримання митницею інформації від митних органів Республіки Молдова саме 13.02.2025, оскільки могли мати місце інші запити митного органу, направлені в інший час. Матеріалами справи підтверджується конкретна дата отримання Вінницькою митницею відповіді митних органів Республіки Молдова - 13.02.2025, а доказів отримання митницею аналогічної інформації раніше цієї дати апелянтом не надано. Саме припущення про можливе існування інших запитів або отримання інформації в інший час не може бути покладено в основу висновку про початок перебігу строку, встановленого статтею 467 МК України.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені мотиви колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Вінницької митниці від 29.04.2025 у справі про порушення митних правил №0149/UA401000/2025, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 332 936,80 грн, винесена відповідачем у межах наданих йому повноважень, на підставі, у спосіб та з дотриманням вимог законодавства, а також відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 у справі № 638/15317/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року