Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №520/6671/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 520/6671/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 12.11.25 у справі № 520/6671/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також – відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період 22.03.2024 по 04.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.03.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 04.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2024 по 04.02.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.03.2024 по 04.02.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024 виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024 виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що додаткова винагорода за спірний період виплачена позивачу у серпні 2024 року. Так, згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2024 за №208 позивачу нараховано додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн за 6 днів - з 23.05.2024 по 28.05.2024, яка виплачена йому 30.08.2024 в сумі 19 064,51 грн, що відображено у довідці №1971 від 01.04.2025; враховуючи особливості нарахування та виплати додаткової винагороди, додаткова винагорода у сумі 19 064,51 грн відображена в довідці №1971 в графі «Винагорода за виконання службово-бойових завдань» за травень 2024 року, хоча і була фактично виплачена у серпні 2024 року.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 22.03.2024 по 04.02.2025 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , копія якого додана до позовної заяви.

З 04.02.2025 ОСОБА_1 виключено з усіх видів забезпечення у зв`язку з неприбуттям із щорічної основної відпустки згідно з Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №47.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується доданою до позову копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.11.2024.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2676/24 від 01.07.2024, копія якої додана до позову, позивач 23 травня 2024 отримав вибухову травму: Дрібні множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення правої лопаткової ділянки. Пошкодження зв`язувального апарату правого плечового суглобу. В результаті ворожого мінометного обстрілу в районі н.п. Липці Харківської області. Поранення отримав під час виконання обов`язків військової служби, які пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4709 позивач в період з 23.05.2024 по 28.05.2024 перебував на лікуванні в КНП "Харківська клінічна лікарня № 2" ХМР з діагнозом ізольоване ВОСП правої лопаткової ділянки з наявністю стороннього тіла від 23.05.2024. Операція: ПХО рани з видаленням стороннього тіла від 23.05.2024.

Відповідно до довідки ВЛК № 1031 від 08.10.2024 позивачу встановлено діагноз: Хронічний бурсит ділянки лівого ліктьового суглобу (операція 01.10.2024 бурсектомія ділянки лівого ліктьового виростка) у вигляді зміцнілого рубця, артралгії. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою тривалістю 30 календарних днів.

Позивач вказує, що на час звернення до суду з позовом відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо:

- грошового забезпечення з 22.03.2024 по 04.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом, на 01.01.2024 та на 01.01.2025. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не на 01 січня нового поточного календарного року;

- індексації за період з 22.03.2024 по 04.02.2025 у належному розмірі із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078;

- додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні;

- грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення вказаних виплат протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи із розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України продовжувався та на час розгляду справи триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64 "Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168 (далі – Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Водночас, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Судом установлено, що довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 2676/24 від 01.07.2024 (за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 підтверджується факт отримання позивачем поранення під час виконання обов`язків військової служби, які пов`язані з захистом Батьківщини. Підстава: бойове розпорядження №313/3/1965/ОТХУт/х від 15.05.2024, донесення із Військової частини НОМЕР_1 НГУ №40/17/2/2/3-5607 від 23.05.2024.

Згідно з доданою до позову копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4709 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня №2 імені проф. О.О. Шалімова" Харківської міської ради з 23.05.2024 по 28.05.2024 у зв`язку з отриманим пораненням 23.05.2024 під час виконання бойового завдання.

Отже, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з захистом Батьківщини підтверджується належними та достатніми доказами і позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі зазначає, що позивачу згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2024 за №208 нараховано додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн за 6 днів з 23.05.2024 по 28.05.2024, яка була виплачена йому 30.08.2024 в сумі 19 064,51 грн, що відображено у довідці №1971 від 01.04.2025, копія якої додана до відзиву.

Проте з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2024 за №208 та довідки №1971 від 01.04.2025, які відповідач надав як доказ нарахування відповідної суми, не вбачається, що саме така сума була нарахована позивачу за вказаний період та з таких підстав.

Доказів виплати цієї суми позивачу також не надано.

Отже, відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 23.05.2024 по 28.05.2024 виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права – неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 520/6671/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц