Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №480/5899/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 480/5899/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 30.04.26 у справі № 480/5899/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.06.2025 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати наявного в позивача стажу, що надає право на пенсію за віком період роботи з 02.02.1993 до 16.12.1993, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 водієм в ООО ''Мирослава'' та період зайняття підприємницькою діяльністю з 31.03.1997 до 31.12.2011;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо спірних періодів роботи, призначити пенсію з 30.05.2025.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.06.2025 № 183750003122 (вих.№ 28699/53-16 від 06.06.2025).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 29.05.2025 ОСОБА_1 та прийняти рішення, зарахувавши до його страхового стажу періоди з 02.02.1993 до 16.12.1993 та з 31.03.1997 до 31.12.2011, з урахуванням правової оцінки, яка надана судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 (дев`яносто шість) коп. витрат судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує, що страховий стаж позивача становить 18 років 0 місяців 06 днів. Зазначає, що за результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.02.1993 по 16.12.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата наказу про прийняття містить виправлення, не завірене належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. - період ведення підприємницької діяльності з 31.03.1997 по 31.12.2011 згідно довідки від 15.07.2022 №1118/АП/18-286501-05, виданої ДПС у Сумській області, оскільки період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується довідкою про сплату страхових внесків. Відповідно до пп. 2 п. 2.1 р 2 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Для зарахування необхідно надати довідку про сплату страхових внесків. Звертає увагу, що право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів позивач матиме 10.06.2027.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити в силі, подану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 15.07.2022 позивач перебував на обліку у Сумській державній податковій інспексації ГУ ДПС у Сумській області, як фізична особа - підприємець з 31.03.1997 до 27.02.2017.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, декларації про доходи, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зберігаються протягом 5 років. Інформація про систему оподаткування починаючи з 2012 року використовується контролюючими органами для адміністрування податків згідно введеної в експлуатацію з 01.01.2013 системи ''Податковий блок''. Інформацію за період з 1997 до 2011 року надати не має можливості. З 01.01.2012 до 27.02.2017 перебував на загальній системі оподаткування. Мав такі види діяльності, як: основна - роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку (КВЕД 52); діяльність таксі (КВЕД 60.22).

Згідно з записом № 8 у трудовій книжці позивача від 01.02.1980 серії НОМЕР_1 позивача 02.02.1993 прийнято на роботу водієм в Товариство з обмеженою відповідальністю ''Мирослава'' у зв`язку з переводом. Відповідно до запису № 9 у трудовій книжці позивача - позивача 16.12.1993 звільнено з роботи. Зазначені записи містять підстави їх здійснення - накази від 15.03.1992 та від 24.12.1993, а також скріплені підписом інспектора відділу кадрів та печаткою ТОВ ''Мирослава''. Позивачу 07.04.1997 було видано свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діляьності - фізичної особи.

29.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 05.06.2025 прийнято рішення № 183750003122 про відмову у призначенні пенсії (вих.№ 28699/53-16 від 06.06.2025).

У рішенні зазначено вік заявника - 62 роки 11 місяців 20 днів, страховий стаж позивача - 18 років 6 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 02.02.1993 до 16.12.1993 згідно трудової книжки, оскільки дата наказу про прийняття містить виправлення, не завірене належним чином. Для зарахування необхідно надати уточнуючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів. Період ведення підприємницької діяльності з 31.03.1997 до 31.12.2011 згідно довідки від 15.07.2022, оскільки період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності діяльності підтверджується довідкою про сплату страхових внесків. Для зарахування необхідно надати довідку про сплату страховних внесків.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, уважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності та необхідності скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 183750003122 від 05.06.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 та повторно ГУПФУ у Львівській області розглянути заяву від 29.05.2025 року ОСОБА_1 та прийняти рішення, зарахувавши до його страхового стажу періоди з 02.02.1993 до 16.12.1993 та з 31.03.1997 до 31.12.2011, з урахуванням правової оцінки, яка надана судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.85, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до норми ст.26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 до 31.12.2025 - не менше 32 років.

Згідно з статтею 62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ІV (надалі - Закон № 1788-ІV) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.1.1 Інструкції, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Згідно з пунктами 2.2-2.3, 2.5 та 4.1 Інструкції заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У випадку виявлення неправильних чи неточних записів про роботу, перевід на іншу роботу та інших записів, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був здійснено такий запис. При звільненні робітника всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Подібні норми передбачено також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Частинами 1-2 ст.24 Закону № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01.01.1998 до 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01.07.2000 до 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) (п.3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV).

Приписом п.4 Порядку (в редакції, чинній станом на 29.05.2025), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою правління Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній станом на 29.05.2025) передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Частиною 3 ст.44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з ст.101 Закону № 1788-ІV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Крім того, п. 6 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, фонд має право отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, а також користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами. Також передбачені і інші права, які необхіді для виконання завдань фондом.

Отже, саме на відповідача, як суб`єкта, який розглядає заяву про призначення пенсії, покладено обов`язок надавати оцінку змісту поданих особою заяви та документів, в тому числі, вчиняти вказані дії щодо витребування необхідних доказів у колишніх роботодавців позивача, архівів, органах Державної податкової служби України, тощо, а також роз`яснювати позивачу реальний алгоритм дій для можливості усунення недоліків.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці позивача, позивач у період з з 02.02.1993 до 16.12.1993 працював водієм ТОВ ''Мирослава''. Записи за № 8 та 9 містять підстави їх здійснення - накази від 15.03.1992 та від 24.12.1993, а також скріплені підписом інспектора відділу кадрів та печаткою ТОВ ''Мирослава'', як те передбачено нормами Інструкції. Відповідальність за правильне заповнення записів у трудовій книжці, в тому числі здійснення виправлень у ній, несе колишній роботодавець позивача, а позивач не повинен нести будь-яких негативних наслідків від недотримання роботодавцем вимог заповнення документів. Тому такий період повинен бути зарахований до страхового стажу.

Також у матеріалах справи наявне свідоцтво від 07.04.1997 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діляьності - фізичної особи. Крім того, наявна довідка ГУ ДПС у Сумській області від 15.07.2022, згідно з якою позивач перебував на обліку у Сумській ДПІ ГУ ДПС у Сумській області, як фізична особа - підприємець з 31.03.1997 до 27.02.2017. Інформація про сплату внесків за період з 1997 до 2011 року надати не має можливості, оскільки строк зберігання таких документів становить 5 років і закінчився. З 01.01.2012 до 27.02.2017 позивач перебував на загальній системі оподаткування. Позивач мав такі види діяльності, як: основна - роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку (КВЕД 52); діяльність таксі (КВЕД 60.22).

Відповідач у цій справі фактично перекладає всі ризики доказування щодо періоду здійснення господарської діяльності на позивача, в той час, як позивач з об`єктивних причин не може надати відповідачу квитанції про сплату ним страхових внесків, оскільки позивач не зобов`язаний їх зберігати понад встановлені законодавством строки.

Доказів того, що позивач притягувся до відповідальності за несплату податків та страхових внесків за період з 31.03.1997 до 27.02.2017 матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем не спростовано факту здійснення позивачем у період з 31.03.1997 до 27.02.2017 підприємницької діяльності, а матеріали справи не містять доказів заборгованості зі сплати позивачем у зазначений період податків або страхових внесків або доказів притягнення позивача до відповідальності за таку не сплату, а також взагалі не доведено обов`язку позивача зберігати такі докази, не надано переліку конкретних документів, якими це може бути підтверджено позивачем та не надано жодних доказів того, що сам відповідач намагався з`ясувати таку інформацію для можливості реалізувати людиною своє право на соціальне забезпечення, що суперечить принципу верховенства права та меті діяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідач переклав усі ризики щодо оформлення трудової книжки та відсутності документів про сплату страхових внесків на позивача, не вчинивши активних дій щодо отримання необхідних документів. Крім того, відповідачем не надано доказів підроблення позивачем записів у трудовій книжці, свідоцтві про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особ та довідці ГУ ДПС у Сумській області від 15.07.2022, зокрема, звернень до правоохоронних органів. Перекладання обов`язку доказування, в тому числі надання додаткових документів, а також здійснення виправлень у трудовій книжці тощо на позивача є неправомірним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених відомостей також не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності підтверджують те, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про визнання протиправним та скасовує спірне рішення № 183750003122 від 05.06.2025 та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди з 02.02.1993 до 16.12.1993 та з 31.03.1997 до 31.12.2011, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 480/5899/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц