Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №480/340/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №480/340/26

Суддя: Мінаєва К.В.

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 р. Справа № 480/340/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/340/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 17.03.2022 по 19.05.2023 (включно), при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно) перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за 2020-2024 роки із розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2020-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати ОСОБА_1 відповідних сум грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсацій за невикористані щорічні і додаткові відпустки обчислених без урахування пільгової вислуги років вислуги років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідних сум грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсацій за невикористані щорічні і додаткові відпустки обчислених з урахуванням календарної та пільгової вислуги років вислуги років з урахуванням уже виплачених;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2024 №13, послужного списку (додаток 15 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333), грошового атестату від 06.02.2024 № ГА -50, довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищень) та премії для обчислення пенсії Додаток 1 та Додаток 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) відповідно до статі 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із зазначенням календарної, пільгової та загальної вислуги років з урахуванням індексації грошового забезпечення та пільгової вислуги років ОСОБА_1 та направити вищевказані документи до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області та до ІНФОРМАЦІЯ_1 для додавання до особової справи;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням календарної та пільгової вислуги років та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати частини грошового забезпечення з 04.02.2020 по 10.01.2024.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно у період з 04.02.2020 по 19.05.2023 застосовував в якості розрахункової величини для визначення розміру грошового забезпечення прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Також при звільненні позивача з військової служби відповідачем не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби та грошове забезпечення без врахування пільгової вислуги років.

Крім того, відповідач не зарахування до його пільгової вислуги років періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за 2020-2024 роки із розрахунку один місяць служби за три місяці, що в свою чергу вплинуло на підрахунок вислуги років.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно) перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за 2020-2024 роки із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2020-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років;

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704 в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, тому вважав, що дії відповідача щодо обчислення в період з 04.02.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними. Тому зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 з урахуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 та від 14.01.2025 у справі №240/31245/23, дійшов висновку, що винагорода запроваджена постановою КМУ №168 і виплачувана позивачу як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних винятків щодо урахування таких винагород.

Щодо позовних вимог щодо перерахунку пільгової вислуги років позивачу, врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2020-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років, суд першої інстанції виходив з того, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Однак, в порушення діючого законодавства, відповідачем протиправно не зараховано до пільгової вислуги років період часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (один місяць служби за три місяці).

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити нарахування та виплату позивачу відповідних сум грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсацій за невикористані щорічні і додаткові відпустки обчислених з урахуванням календарної та пільгової вислуги років вислуги років з урахуванням уже виплачених; внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2024 №13, послужного списку (додаток 15 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333), грошового атестату від 06.02.2024 № ГА -50, довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищень) та премії для обчислення пенсії Додаток 1 та Додаток 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) відповідно до статі 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із зазначенням календарної, пільгової та загальної вислуги років з урахуванням індексації грошового забезпечення та пільгової вислуги років та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням календарної та пільгової вислуги років та індексації грошового забезпечення, суд вважав, що питання внесення змін до документів, а також подальші перерахунку з урахуванням календарної та пільгової вислуги років є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок тому дійшов висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати частини грошового забезпечення з 04.02.2020 по 10.01.2024, суд встановив, що оспорювані частини грошового доходу (пенсія) не були нараховані позивачу, а тому відсутні підстави для здійснення такої компенсації позивачу.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 480/340/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 з дня її формування до 31.07.2022 року були зараховані та перебували на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (згодом перейменований на ІНФОРМАЦІЯ_3 та на підставі телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 № 248/3356 військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 зняті з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 та зараховані на забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , яка отримала статус юридичної особи та розпорядника коштів з 01.08.2022.

Тому у спірний період з 04.02.2020 по 31.07.2022 включно військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а повноваженнями на виплату грошового забезпечення позивачу було наділено саме ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також позивач відповідно до наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 12.02.2020 № 19 приступив до виконання обов`язків за посадою командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 з 12.02.2020, а не з 04.02.2020.

Вважає, що військова частина НОМЕР_1 не має відношення до встановлення посадових окладів позивача та до виплати йому грошового забезпечення до 31.07.2022 включно.

Щодо грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 включно вказує, що Військова частина НОМЕР_3 , у якій позивач також проходив службу, до 30.04.2025 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 та на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_3 грошове забезпечення військовослужбовців нараховувала військова частина НОМЕР_3 , а виплату здійснювала військова частина НОМЕР_1 . Крім того рішенням начальника Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.04.2025 № 116/14/1/36715 військову частину НОМЕР_3 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 , тому відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення, є військова частина НОМЕР_4 , яка не була залучена до справи в якості відповідача.

Щодо включення додаткової винагороди до компенсації за невикористані відпустки, посилаючись на висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 17.04.2026 у справі № 420/39934/24, від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 вказує про тимчасовий характер такої додаткової винагороди та вважає, що вона не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю.

Щодо перерахунку вислуги років та похідних позовних вимог від цього вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1508, редакція Постанови № 393 на яку посилається позивач, застосовується з дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, тобто з 18.05.2024, тому у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави зарахування вислуги із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану до 18.05.2024.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказав, що апелянт в апеляційній скарзі не зазначив, які саме норми законодавства України не застосовано або неправильно застосовано судом першої інстанції та не навів жодних правових висновків Верховного Суду України у подібних правовідносинах які б суперечили застосованим судом правовим нормам, тому вважає апеляційну скаргу є безпідставною та необґрунтованою.

Вважає, що зауваження апелянта, що в спірному періоді військова частина перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 і саме він повинен відповідати за позовом за період з 04.02.2020 по 31.07.2022 є безпідставними та суд першої інстанції керуючись положеннями Правил № 280 вірно зазначив, що саме на військову частину НОМЕР_1 , покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Просить апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 480/340/26 залишити без змін .

Позивач повідомлений про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду рекомендованими листами, які відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ним отримано. Відповідач повідомлений шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з Наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_9 " № 33 від 04.02.2020 ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і призначено майора ОСОБА_1 командиром кадру НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 43).

Згідно витягу з наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 12.02.2020 № 19 Майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 04 лютого 2020 року №33 на посаду командира кадру управління військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прибув із військової частини НОМЕР_7 з 12 лютого 2020 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 12 лютого 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 44).

Відповідно до записів військового квитка ОСОБА_1 УК № НОМЕР_8 Наказом КВОК " ІНФОРМАЦІЯ_9 " №114 від 22.04.2020 призначений командиром кадру військової частини НОМЕР_3 (а.с. 39).

Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині підполковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_9 військової частини НОМЕР_10 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по особовому складу) від “30” листопада 2023 року № 463 на посаду офіцера резерву 324 запасної роти Військової частини НОМЕР_11 Військової частини НОМЕР_9 Військової частини НОМЕР_10 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 20 грудня 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 21 грудня 2023 року та видати продовольчий атестат (а.с. 45).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2024 № 13 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення та вислуги років не в повному обсязі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.

Отже, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів звертає увагу, що з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Таким чином, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, у якій колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22, від 05.04.2023 у справі № 340/3604/22, від 15.12.2023 у справі № 380/17639/22, від 28.03.2024 у справі № 160/3235/23, від 02.04.2024 у справі № 340/608/23, від 02.04.2024 у справі № 300/6337/21, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21, від 09.05.2024 у справі № 340/4085/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23, від 17.10.2024 у справі №160/11051/22, від 16.04.2025 у справі № 300/3722/23, від 03.09.2025 у справі №380/2941/24 тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн.

У свою чергу, прожитковий мінімум для працездатних осіб: станом на 01.01.2018 встановлений в розмірі 1762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII); станом на 01.01.2020 встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX); станом на 01.01.2021 встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX); станом на 01.01.2022 встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX), станом на 01.01.2023 встановлений в розмірі 2684,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX).

Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування позивачу у спірний період грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також колегія суддів враховує, що згідно з пунктами 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 7 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

За пунктами 1-2 Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Колегія суддів зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки.

Щодо вимог у частині виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із подальшими змінами) затверджено Порядок №44.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання слід дійти висновку, що нарахування та виплата відповідних сум грошового забезпечення має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 07.05.2025 у справі №560/15993/24.

Щодо наявності підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно) перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 розділу І вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 8 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ та організацій Збройних Сил України, визначено Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 (далі - Правила).

Так, відповідно до пункту 1.5 Правил військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини-розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини- розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини-розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на Фінансовому забезпеченні.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до витягу з Наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_9 " № 33 від 04.02.2020 ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і призначено командиром кадру НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 43).

Згідно витягу з наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 12.02.2020 № 19 Майора ОСОБА_1 призначено на посаду командира кадру управління Військової частини НОМЕР_2 з 12 лютого 2020 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 12 лютого 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 44).

Відповідно до записів військового квитка ОСОБА_1 УК № НОМЕР_8 Наказом КВОК " ІНФОРМАЦІЯ_9 " №114 від 22.04.2020 призначено командиром кадру військової частини НОМЕР_3 (а.с. 39).

Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.12.2023 №365 підполковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_9 військової частини НОМЕР_10 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_10 (по особовому складу) від “30” листопада 2023 року № 463 на посаду офіцера резерву 324 запасної роти Військової частини НОМЕР_11 Військової частини НОМЕР_9 Військової частини НОМЕР_10 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 20 грудня 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 21 грудня 2023 року та видати продовольчий атестат (а.с. 46).

Тобто 04.02.2020 позивача призначено командиром кадру НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 12.02.2020 призначено на посаду командира кадру управління Військової частини НОМЕР_2 , з 22.04.2020 призначено командиром кадру військової частини НОМЕР_3 , з 30.11.2023 офіцером резерву запасної роти Військової частини НОМЕР_11 .

Відповідно до телеграми фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 23.03.2018 № 116/14/1/733/22 згідно рішення командувача Сухопутних військ ЗСУ від 22.03.2018, зокрема, військова частина НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 з дня її формування зараховані на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 85).

Відповідно до телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 № 248/3356 військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 зняті з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.08.2022 року.

Відповідно до листа Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 18.05.2026 №116/14/3961/Вих ЗВГ Військова частина НОМЕР_3 до 30.04.2025 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно, на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_3 грошове забезпечення військовослужбовців нараховувала військова частина НОМЕР_3 , а виплату здійснювала військова частина НОМЕР_1 . З 01.05.2025 відповідно до рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12.04.2025 № 220/10/1344 військову частину НОМЕР_3 знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 та зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рішенням начальника Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.04.2025 № 116/14/1/36715 військову частину НОМЕР_3 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 .

Враховуючи, що військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з дня формування по 31.07.2022 року були зараховані на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_11 , а з 01.08.2022 року військова частина НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , слід дійти висновку, що у період з 04.02.2020 по 31.07.2022 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , де проходив службу позивач, здійснювалась на підставі наказів командирів Військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 розпорядником коштів, в даному випадку - ІНФОРМАЦІЯ_12 , який згодом перейменований у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.08.2022 по 19.05.2023 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_3 здійснювалась на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_3 розпорядником коштів - Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до норм діючого законодавства саме командир військової частини, де проходить службу військовослужбовець (у цій справі командири Військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів (у цій справі з 04.02.2020 по 31.07.2022 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.08.2022 по 19.05.2023 - Військовій частині НОМЕР_1 ) усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 04.02.2020 по 31.07.2022 саме на Військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 слід покласти обов`язок перерахувати грошове забезпечення позивача, а на ІНФОРМАЦІЯ_13 - виплатити грошове забезпечення як розпорядником коштів, а з 01.08.2022 по 19.05.2023 на Військову частину НОМЕР_3 слід покласти обов`язок перерахувати грошове забезпечення позивача, а на Військовій частині НОМЕР_1 - виплатити позивачу грошове забезпечення.

Крім того слід врахувати, що з 01.05.2025 відповідно до рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12.04.2025 № 220/10/1344 військову частину НОМЕР_3 було знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 та зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_8 , а Рішенням начальника Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.04.2025 № 116/14/1/36715 військову частину НОМЕР_3 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 .

Водночас у справі, що розглядається відповідачем у справі є тільки Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси.

Відповідно до частини 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

За змістом наведеної норми можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Відповідно до частини 7 статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, у даному випадку суд першої інстанції, встановивши, що адміністративний позов подано не до тієї особи, зобов`язаний був за правилами статті 48 КАС України здійснити заміну первинного відповідача на належного, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити як другого відповідача.

Однак у справі, що розглядається відповідачем у справі судом першої інстанції визначено лише Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 5 статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Однак, питання щодо заміни неналежного відповідача у справі, залучення до участі у справі співвідповідачів судом першої інстанції не розглядалось всупереч вимогам частин 3, 4 статі 48 КАС України, що на думку колегії суддів свідчить про порушення норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 року.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», колегія суддів зазначає наступне.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (статті 43 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 3 Постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі – державні органи).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та Постанови № 704, Міністерство оборони України затвердило Порядок № 260.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку № 260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (в редакції, на час звільнення позивача зі служби - 30.01.2025) передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” (далі – Закон № 3161-IX), Закон № 2011-ХІІ було доповнено статтею 9-2 такого змісту: “Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України”.

Крім того, на виконання, зокрема, статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3161-IX, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2023 р. № 836 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - Постанова №836), змінилося і правове регулювання щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Також відповідно до статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3161-IX, Постанови № 704, Постанови № 168 наказом Міністра оброни України від 26.09.2023 № 566 затверджено зміни до Порядку № 260, зокрема, пункт 6 розділу XXXI викладено в такій редакції: “ 6. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів”.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Колегія суддів наголошує, що пункт 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

При цьому, колегія суддів враховує, що частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).

Водночас додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, з огляду на її характер та особливості, не включається.

Зазначене свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому винагорода, передбачена Постановою № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.

Окрім цього, таке тлумачення указаної норми підтверджується й підходом держави до вказаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23, від 28.11.2024 у справі № 240/26235/23, від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24, від 19.02.2025 у справі № 240/32053/23, від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 та інших, під час розгляду подібних правовідносин сформовано висновок щодо врахування додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23, вирішуючи питання, чи враховується, передбачена Постановою № 168, щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення позивача (стрільця-помічника гранатометчика у військовій частині НОМЕР_12 ), з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення, констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення. За такого правового регулювання, Верховний Суд дійшов висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у зразковій справі № 640/13029/22, у якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що на військовослужбовців Збройних Сил України, які відряджені до державних органів, установ та організацій, та які безпосередньо там проходять військову службу, не поширюють свою дію положення Постанови № 168. Таким військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення – як для відповідних працівників таких установ, а відтак, відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн як одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки для працівників цієї установи вона не передбачена.

Отже, Велика Палата Верховного Суду висловилася, до якого виду грошового забезпечення військовослужбовців відноситься додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, а саме: до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23, вирішуючи спірне питання, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово “постійний” визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно, Верховний Суд у справі № 580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Крім того, указаний правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 при вирішенні питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. За результатами перегляду судових рішень у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.

У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, – часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.

А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови № 168.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 по справі № 240/33823/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою № 168 на період дії воєнного стану, є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Військова частина НОМЕР_1 правомірно не включила додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Щодо позовних вимог про перерахунок пільгової вислуги років позивача, врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2020-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років, колегія суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 1 статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17.07.1992 прийнято Постанову №393, пунктом 1 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) якої установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 3 Порядку №393 (в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393") до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;

- таємно;

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з пунктом 2.3 Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу):

1) один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

- час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

- час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

- інші періоди, зазначені в підпункті “а” пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” (зі змінами);

- крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Системний аналіз наведених вище норм надає суду підстави для висновку, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що згідно Довідки №1371 від 24.12.2019 про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, майор ОСОБА_1 в період з 11.10.2019 по 08.11.2019 та з 13.11.2019 по 18.11.2019 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області.

Також згідно Довідки №125 від 12.07.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підполковник ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 28.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Суми, смт. Степанівка Сумського району Сумської області, смт. Ульянівка Сумського району Сумської області, смт. Краснопілля Сумського району Сумської області.

Отже, час безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України підлягав зарахуванню до пільгової вислуги років – один місяць служби за три місяці.

За позицією відповідача період участі позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на пільгових умовах один місяць служби за три місяці не зараховується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 № 1508, редакція Постанови № 393, на яку посилається позивач, застосовуються з дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, тобто з 18.05.2024 .

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1508 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» внесено зміни до Постанови №393, зокрема:

пункт 3 викладено в такій редакції:

«3. До вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зараховується на пільгових умовах:

1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;

особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;

особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції».

Доповнено Постанову №393 пунктом 4-1 такого змісту:

«4-1. Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, яким відповідно до пункту 3 цієї постанови в редакції, що діяла до 17 травня 2024 р. включно, зарахування періодів служби було передбачено на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, під час призначення пенсії за вислугу років такі періоди зараховуються до вислуги років відповідно до законодавства, що діяло до 17 травня 2024 р. включно, для визначення розміру пенсії.

Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану з 24 лютого 2022 до 3 травня 2024 включно.

Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, період участі у бойових діях під час воєнного стану з 4 травня 2024 р. до 17 травня 2024 р. включно, а також час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України у зазначений період, зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії - один місяць служби за три місяці.

Вислуга років, що була обчислена під час призначення пенсії за вислугу років особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. №1508 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», не переглядається».

Пунктом 2 Постанови №1508 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування з урахуванням того, що абзаци перший і четвертий пункту 6 змін, затверджених цією постановою, застосовуються з дня набрання чинності Законом України від 21 березня 2024 р. № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», пункти 4, 5, абзац другий пункту 6 змін, затверджених цією постановою, застосовуються з дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Колегія суддів зауважує, що зазначені зміни щодо порядку розрахунку вислуги років були відсутні на час звільнення позивача з військової служби (10.01.2024) та не були та не могли бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні часу безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, за відповідні періоди до пільгової вислуги років – один місяць служби за три місяці.

Як встановлено вище, на час обрахунку позивачу вислуги років були чинними положення пункту 3 Постанови №393 та пункту 2.3 розділу II Положення №530, які передбачали зарахування до пільгової вислуги час участі у бойових діях у воєнний час.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії із розрахунку один місяць служби за три місяці та зобов`язання перерахувати пільгову вислугу років позивачу, врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Крім того, колегія суддів за результатами апеляційного перегляду справи дійшла висновку, що апеляційна скарга знайшла часткове підтвердження щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення та компенсації невикористаних днів відпусток.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не встановив належним чином всі фактичні обставини у даній справі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно) перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, а також визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №480/340/26 у вказаній частині з прийняттям постанови про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо решти позовних вимог, то в цій частині суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення в іншій частині слід залишити без змін.

VІІ. Судові витрати.

Щодо сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів вказує наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи наведене відповідачем при поданні апеляційної скарги було необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1597,44 грн (3328 грн х 0,4 х 150% х 0,8).

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №2352 від 27.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №480/340/26 у розмірі 4792, 32 грн.

За приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, питання про повернення надмірно сплаченого відповідачем судового збору у сумі 3194, 88 грн (4792, 32 – 1597,44 = 3194, 88 грн – надміру сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги) може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 480/340/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно) перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 04.02.2020 по 19.05.2023 (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, а також визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2020-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №480/340/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua