Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №200/7072/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року справа №200/7072/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року у справі № 200/7072/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Варбан Олександр Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати неправомірними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13 серпня 2025 року №056550006916 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1 5/2018 (Список №2);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 25 листопада 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №2 в Костянтинівській міській психіатричній лікарні, з 1 червня 1994 року по 1 березня 2000 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №1 (з 20 травня 1997 року посаду перейменовано в молодшу палатну медичну сестру) в Костянтинівській міській психіатричній лікарні та повторно розглянути заяву від 6 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1 5/2018 (Список №2)

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13 серпня 2025 року №056550006916;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.08.2025 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII), з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 25 листопада 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №2 в Костянтинівській міській психіатричній лікарні, з 01 червня 1994 року по 01 березня 2000 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №1 (з 20 травня 1997 року посаду перейменовано в молодшу палатну медичну сестру) в Костянтинівській міській психіатричній лікарні.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13 серпня 2025 року №056550006916 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято правомірно.

Крім того, відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу за відсутності доказів щодо атестації робочих місць.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивачка, відповідно до трудової книжки, працювала в Костянтинівській міській психіатричній лікарні на посаді «палатної санітарки психіатричного відділення №2» у період 25.11.1992 – 30.04.1994, на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №1 - 0,5 ставки у період 01.05.1994 – 31.05.1994, палатної санітарки психіатричного відділення №1 (перейменовано – молодша палатна медична сестра психіатричного відділення №1) у період 01.06.1994 – 01.03.2000.

На підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії надана відповідна довідка Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» від 09.06.2025 №29 згідно якої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала повний робочий день у Костянтинівській міській психіатричній лікарні і в період:

- з 25.11.1992 по 30.04.1994 (2 роки 5 днів) на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №2,

- з 01.06.1994 – 31.10.1997 (3 роки 02 місяці) на посаді палатної медсестри психіатричного відділення №1,

- з 01.08.1998 по 01.03.2000 (1 рік 07 місяців) на посаді палатної медсестри психіатричного відділення №1 виконувала безпосередньо обслуговування хворих на психіку за професією «палатної санітарки, молодшої медсестри», що передбачена Списком №2 розділу ХХІV підрозділ 2260000в, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 №162, Списком №2 розділу ХХІV підрозділу 24 пункту 24в, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36. Довідка видана з урахуванням атестації робочих місць, що проведена в 1994 році (наказ від 06.12.1994 №02-6/63а, в 1999 році (наказ від 16.12.1993 №02-6/98).

За довідкою Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ" від 09.06.2025 №30 ОСОБА_1 працювала у періоди з 25.11.1992 по 30.04.1994, з 01.06.1994 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 31.07.1998, з 01.08.1998 по 01.0.2000, на 0,5 ставки в період з 01.05.1994 по 31.05.1994 на посадах «палатної санітарки психіатричного відділення», «молодшої палатної медсестри психіатричного відділення», «палатної медсестри психіатричного відділення». Така довідка надана для пред`явлення до ПФУ для обліку стажу роботи по ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

06 серпня 2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії.

13 серпня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області за результатом розгляду заяви прийнято рішення №056550006916 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 через відсутність пільгового стажу. Цим рішенням встановлено, що вік заявниці – 50 років, страховий стаж – 35 років 09 місяців 13 днів, пільговий 5 місяців 02 дні. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 25.11.1992 по 30.04.1994, з 01.06.1994 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 15.12.1999, оскільки в переліку атестації робочих місць відповідно до наказу від 06.12.1994 № 02-6/63а відсутній відділ в якому працювала позивачка.

З розрахунку стажу (дата звернення за призначенням пенсії «06.08.2025») вбачається, що до пільгового стажу за Списком №2 зараховано роботу в медичному закладі (ст.60) з 16.12.1999 по 01.03.2000 ( 2 міс 16 днів, а з урахуванням кратності – 5 міс. 2 дні).

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон№ 213-VІІІ), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, пенсійний вік жінкам до 55 років.

Рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

За пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно, Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; для жінок - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині пенсійного віка для жінок. Перший із цих законів визначав такий вік на рівні 55, тоді як другий - 50.

Норми зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України”).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим ля особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачці виповнилося 50 років, при цьому її стаж є більшим ніж 20 років, то вона набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону№ 1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) у разі наявності пільгового стажу роботи за умови зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України більшим ніж 10 років, що відповідає вимогам п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Щодо пільгового стажу за Списком №2 суд враховує наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

За пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як встановлено судом, позивачка у період з 25 листопада 1992 року по 30 квітня 1994 року працювала на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №2 в Костянтинівській міській психіатричній лікарні, з 01 червня 1994 року по 01 березня 2000 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №1 (з 20 травня 1997 року посаду перейменовано в молодшу палатну медичну сестру) в Костянтинівській міській психіатричній лікарні.

Такі періоди не зараховані до пільгового стажу за Списком №2, оскільки в переліку атестації робочих місць відповідно до наказу від 06.12.1994 № 02-6/63а відсутній відділ в якому працювала позивачка.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

За пунктом 4 Порядку № 442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, №2, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенси за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Посади санітарки, молодшої медсестри психіатричної лікарні віднесені до Списку №2, Розділ ХХІV підпункт в), код посади 2260000в відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року а саме: молодший та середній медичний персонал у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах і відділеннях будинків дитини, а також до Списку №2 Розділ ХХІV підрозділ 24, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

На підтвердження наявного пільгового стажу надані довідки Комунального некомерційного підприємства “Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ” від 09.06.2025 №25 та від 09.06.2025 №30, які містять інформацію про пільговий характер роботи позивача, довідка від 09.06.2025 №25 містить відомості про проведену атестацію робочих місць, а саме накази від 06.12.1994 №02-6/63а, від 16.12.1999 №02-6/98.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13 серпня 2025 року №056550006916;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.08.2025 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII), з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 25 листопада 1992 року по 30 квітня 1994 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №2 в Костянтинівській міській психіатричній лікарні, з 01 червня 1994 року по 01 березня 2000 року на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №1 (з 20 травня 1997 року посаду перейменовано в молодшу палатну медичну сестру) в Костянтинівській міській психіатричній лікарні.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2026 року у справі № 200/7072/25 за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 16 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв