Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №620/8493/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8493/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несплати йому середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 19.04.2026 по 26.06.2026;

зобов`язати стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 19.04.2026 по 26.06.2026, обчислений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100);

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026, відповідно до Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) та з урахуванням пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі – Порядок № 159);

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026, відповідно до Закону № 2050-ІІІ та з урахуванням пункту 4 Порядку № 159.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає , що при звільненні зі служби відповідачем не проведено виплату його грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, а остаточний розрахунок здійснено лише 25.06.2026 з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, тому, посилаючись на приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вважає, що на його користь підлягає виплата середнього грошового забезпечення за період з період з 19.04.2026 по 26.06.2026, а також на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 28.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні був відсутній спір щодо їх розміру, тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України, а також положень Закону № 2050-ІІІ відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 12.10.2015 по 18.04.2026 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . У тому числі, у періоді з 23.08.2025 по 18.04.2026 позивач був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 та залишався на усіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 та у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_2 не має свого фінансово-економічного органу, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів третього рівня, протягом періоду спірних правовідносин цього позову і по теперішній час перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , грошове забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_2 нараховує та виплачує військова частина НОМЕР_1 .

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачу не в повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2020, також грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виплачувалося у зменшеному розмірі, що було предметом судової ревізії у справах № 620/7426/25 та № 620/5969/25.

Так, Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 02.09.2025 у справі № 620/7426/25, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у тому числі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, надбавок, доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби), із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб ряд рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.07.2025 у справі № 620/5969/25, зокрема:

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.12.2025 у справі № 620/5969/25 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 скасував в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; прийняв в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у щомісячному розмірі 3 540,85 грн; в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 - залишив без змін.

ОСОБА_1 наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.03.2026 № 362 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу)), відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.04.2026 № 110 справи та посаду здав та був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 18.04.2026.

В день розрахунку при виключенні позивача зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням, відповідач не провів виплату всіх сум, що належать позивачу від військової частини НОМЕР_1 – не виконав судові рішення у справах № № 620/7426/25, 620/5969/25.

25.06.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти від військової частини НОМЕР_1 в сумі 352250 (триста п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 75 коп. на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25.

26.06.2026 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти від військової частини НОМЕР_1 в сумі 155 286 (сто п`ятдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 50 коп. на виконання судових рішень у справі № 620/5969/25.

Разом сума виплаченої заборгованості склала 507537 (п`ятсот сім тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 25 коп.

На поштову адресу військової частини НОМЕР_1 – органу, що протягом періоду проходження служби ОСОБА_1 нараховував та виплачував йому грошове забезпечення та здійснив нарахування та виплату грошових коштів на виконання судових рішень у справах № 620/7426/25 і № 620/5969/25, в інтересах останнього рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» № 1400000901808 представником позивача був направлений адвокатський запит від 30.06.2026 № 105/гз про надання письмового детального повідомлення про виплачені 25 і 26 червня 2026 року суми на виконання зазначених судових рішень, а також з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05 .2023 , виплаченого 25.06.2026 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 0 1.12.2015 по 31.01.2020, виплаченої 26.06.2026 на виконання рішення суду у справі № 620/5969/25.

17.07.2026 на електронну адресу представника позивача військова частина НОМЕР_1 супровідним листом-відповіддю від 14.07.2026 № 1337 надіслала інформацію про виплату позивачу 25.06.2026 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 та про виплату 26.06.2026 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання рішення суду у справі № 620/5969/25.

На день виключення позивача зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням – 18.04.2026, відповідач не здійснив виплату всіх належних сум, право на які набув позивач під час проходження військової служби у цій частині, а саме: після спорів, вирішених судом у справах № 620/7426/25 і № 620/5969/25 на користь позивача, розрахунок у сумі 507537 грн 25 коп. був проведений лише 26.06.2026, тобто не в день виключення позивача зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо: несплати йому середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 19.04.2026 по 26.06.2026; нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026; нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд констатує, що відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Положення частини першої та частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.

Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Таким чином, положення статті 117 КЗпП України поширюються на правовідносини, які виникають у зв`язку з прийняттям та виконанням судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №520/12809/19, від 18.03.2021 у справі № 820/3313/17, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 31.03.2021 у справі №120/2617/20-а, від 04.06.2021 у справі №280/1198/20, від 22.04.2021 у справі №620/828/20, та в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм КЗпП України. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпП України, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України.

Аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, Європейський суд з прав людини у рішенні «Меньшакова проти України» вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак це не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно.

Тому, за висновком Європейського суду з прав людини, не було порушення статті 6 Конвенції щодо скарги заявниці на відсутність доступу до суду (пункт 59 рішення).

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі №810/451/17, дійшла висновку що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП України всупереч практиці Верховного Суду України. Вказане рішення Європейського суду з прав людини не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі №21-1765а15, відповідно до якого положення статей 116 та 117 КЗпП України поширюються на правовідносини, які виникли у зв`язку з прийняттям та виконанням судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсації.

Під час розгляду цієї адміністративної справи судом встановлено, що з позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні 18.04.2026, а остаточну виплату позивачу його грошового забезпечення відповідачем було проведено 26.06.2026 на виконання судового рішення.

Отже, вищевказане є підставою для відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Суд враховує, що згідно із статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 18.04.2026 – дата звільнення позивача.

Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 19.04.2026 (від дати, наступної за датою звільнення до дати остаточного розрахунку) по 26.06.2026.

При цьому, згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункту 8 вищевказаного Порядку).

Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При цьому, згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункту 8 вищевказаного Порядку).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність у цьому випадку бездіяльності відповідача, яку суд кваліфікує як протиправну, та наявність підстав для задоволення позовних вимог у визначений позивачем спосіб в кресленій вище частині.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III та Порядком № 159.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За визначенням частини першої статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок № 159.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Наведені висновки узгоджуються із позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі № 0840/3175/18(пр/280/36/18), від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 22.09.2020 у справі №280/1447/19, від 26.10.2023 у справі № 280/6445/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наявність факту невиплати вчасно позивачу сум його грошового забезпечення та його індексації, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в цьому випадку належним способом захисту прав позивача, про захист яких він просить, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених в строки сум грошового забезпечення та його індексації за весь час затримки виплати.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо сплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 19.04.2026 по 26.06.2026.

Зобов`язати стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 19.04.2026 по 26.06.2026, обчислений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого у червні 2026 року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 620/7426/25 за увесь період такої затримки - з 29.01.2020 по 25.06.2026, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої у червні 2026 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2020 на виконання судового рішення у справі № 620/5969/25 за увесь період такої затримки - з 01.12.2015 по 26.06.2026, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_4 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ).

Суддя Марія ДУБІНА