Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №560/14834/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14834/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 , які виражаються у відмові у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIІ, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, та який на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIІ, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, та який на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з огляду на те, що позивач є сином, який може здійснювати догляд за хворим батьком, останній подав рапорт 26.06.2026 року про звільнення з військової служби у зв`язку необхідністю здійснювати догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи на підставі підпункту г пункту 3 частини 5, пункту 3 частини 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Листом № 1253 від 10 липня 2026 відповідач повідомив, що з урахуванням наявності у батька позивача - ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та відсутності відомостей, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану згідно підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи у позивача відсутні.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому в звільненні з військової служби, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що вважає відмову у звільненні обґрунтованою та законною.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач з 15.05.2026 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого водія 1 понтонного відділення 1 понтонного взводу 1 понтонної роти 2 понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

08 липня 2026 року позивач подав до командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовиий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійниий догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До поданого рапорту позивачем було додано паспорт ОСОБА_1 , Витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , Паспорт ОСОБА_1 , Картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , Довідка до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 , Пенсійне посвідчення ОСОБА_1 , Висновок ЛКК форма 080-4/о ОСОБА_1 , Паспорт ОСОБА_3 , Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 , Витяг з рішення ЕКОПФО ОСОБА_3 , Довідка МСЕК Андріїшиної Г.А. про встановлення інвалідності III групи, Довідка МСЕК Андріїшиної Г.А. про визначення відсотку втрати працездатності, Пенсійне посвідчення ОСОБА_3 , Довідка до акта огляду МСЕК Сінькової О.М., Пенсійне посвідчення ОСОБА_4 , Витяг з ДРАЦС громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_4 , Посвідка на тимчасове місце проживання в Федеративній Республіці Німеччина ОСОБА_4 з перекладом, Паспорт ОСОБА_5 , Свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , Посвідка на тимчасове місце проживання в Федеративній Республіці Німеччина ОСОБА_6 з перекладом, Військовий квиток ОСОБА_1 , Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 25.06.2026 №13146.

Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було надано письмову відповідь за № 1253 від 10 липня 2026 року, якою роз`яснено, що з урахуванням наявності у батька позивача - ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та відсутності відомостей, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану згідно підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи у позивача відсутні.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому в звільненні з військової служби, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян, до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Частиною 12 вказаної статті врегульовано питання звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або із інших поважних причин.

Згідно з абз.3 п.п. "г" п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ визначено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції № 170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.

Тобто, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність в особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи II групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Відповідно до долучених документів до рапорту, а саме довідка медико-соціальної експертної комісії серії AB №0324861 17.09.2014 року, висновку про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду № 589 від 09.06.2026 року виданої КП "Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Хмельницької міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю II групи та потребує стороннього догляду.

Згідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.02.1971 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є членом сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме його сином.

Також, відповідно до даних з Державного реєстру актів цивільного стану, актові записи про наявність інших членів першого ступеню споріднення, а саме: дочки - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю II групи відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.11.2023 року та довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №135616 від 26.09.2023 року, яка на даний час перебуває в Федеративній республіці Німеччина; Дочка, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час перебуває в Федеративній республіці Німеччина.

З матеріалів справи також встановлено, що дружина батька позивача ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю ІІІ групи та має підтверджений відсоток втрати працездатності, що не дає їй змоги повноцінно та постійно здійснювати необхідний догляд за ОСОБА_1 ..

Відповідно до даних з Державного реєстру актів цивільного стану, актових записів про наявність інших членів другого ступеню споріднення, а саме онуків ОСОБА_1 міститься інформація про ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Суд зазначає, що посилання відповідача на наявність у батька позивача інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, зокрема дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є безпідставним оскільки ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.11.2023 та довідки МСЕК серії 12 ААГ № 135616 від 26.09.2023.

При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 тривалий час перебувають за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина, що унеможливлює здійснення ними безпосереднього фізичного та постійного догляду за батьком на території України.

Поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини, про що вказано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 №380/16966/24.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що існування інших членів сім`ї першого ступеня другого ступеню споріднення, їх неможливість здійснювати догляд за батьком через власний стан здоров`я є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Щодо доводів відповідача стосовно наявності членів сім`ї другого ступеня споріднення, а саме онуків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд звертає увагу на системний аналіз норм сімейного та цивільного законодавства України у їх сукупності із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно статті 266 Сімейного кодексу України повнолітні внуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, які потребують матеріальної допомоги, лише за умови, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, та за умови, що повнолітні внуки можуть надавати матеріальну допомогу. Сімейний кодекс України регулює обов`язки членів сім`ї щодо піклування, догляду та утримання, визначаючи першочерговий обов`язок саме дітей щодо своїх батьків (стаття 202 Сімейного кодексу України).

Встановлюючи у пункті 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вимогу щодо відсутності інших осіб, які зобов`язані та спроможні здійснювати догляд, законодавець виходить із наявності у відповідних осіб саме юридичного обов`язку та фізичної здатності такий догляд надавати.

Отже, онуки не є першочерговими суб`єктами виконання обов`язку з догляду за дідом за наявності сина (позивача), який є єдиним працездатним членом сім`ї першого ступеня споріднення, що перебуває на території України та має можливість такий догляд забезпечити.

Крім того, суд враховує, що онук ОСОБА_9 , згідно із заявою, яка надавалась до рапорту є особою з інвалідністю ІІ групи та за медичними показаннями потребує постійного стороннього догляду, а також не проживає разом з сім`єю, спільного господарства не ведуть, спільного побуту та бюджету не мають.

При цьому, онук ОСОБА_10 перебуває та проживає за кордоном, про що свідчить підтвердження реєстрації місця проживання сформоване Центром обслуговування громадян у м. Гоф, федеративній республіці Німеччина.

Суд враховує, що у відповідності до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у справі №520/14746/25, членами сім`ї першого та другого ступеня споріднення вважаються особи, пов`язані родинними відносинами відповідного ступеня незалежно від спільного проживання. Сам по собі факт наявності такого родича не є автоматичною підставою для відмови у звільненні, якщо доведено, що ця особа об`єктивно не може здійснювати постійний сторонній догляд (наприклад, через проживання в іншій області, виховання неповнолітніх дітей, перебування чоловіка на службі в ЗСУ тощо). Для звільнення достатньо однієї з умов: відсутність інших членів сім`ї 1-го чи 2-го ступеня споріднення, які фактично могли б здійснювати догляд; інші члени сім`ї самі потребують постійного догляду (за висновком МСЕК/ЛКК). При цьому, «Відсутність» тлумачиться як реальна (а не формальна/юридична). Якщо родич є, але не може доглядати через об`єктивні причини (полон, ув`язнення, військова служба тощо) — це прирівнюється до відсутності.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мають перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Враховуючи наведене суд зазначає, що позивачем до рапорту було додано вказаний вище перелік документів, який необхідний для підтвердження наявності підстав, що дозволяють військовослужбовцю звільнитися з військової служби.

Суд зазначає, що висновок про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду № 589 від 09.06.2026 року виданої КП "Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Хмельницької міської ради, є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду про що також зазначає Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі 520/21316/23.

МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК визначає потребу в сторонньому нагляді щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі 520/21316/23.

Суд зазначає, що відповідачем застосовано формальний підхід та не надано належної оцінки всім документам, долученим до рапорту позивача про звільнення зі служби.

З урахуванням наведеного, на думку суду, позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів та подано сукупність належних і допустимих доказів, якими підтверджено відсутність у ОСОБА_1 осіб першого та другого ступеня споріднення, які могли б фактично здійснювати постійний догляд за ним, окрім позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 (щодо меж дискреційних повноважень військового командування при звільненні) зазначено, що закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів дій суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця у разі встановлення судом факту наявності підстав для його звільнення.

Оскільки, позивачем поданий повний та вичерпний перелік документів, які безальтернативно підтверджують його право на звільнення зі служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, у відповідача відсутні дискреційні повноваження діяти на власний розсуд.

У цьому випадку уповноважений орган зобов`язаний прийняти єдине можливе законне рішення - про звільнення військовослужбовця.

Відтак, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у звільненні з військової служби, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде покладення на відповідача зобов`язання прийняти рішення про його звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Крім цього, зазначена представником позивача вартість послуг в розмірі 15000,00 грн є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Водночас, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).

На думку суду а також враховуючи категорію даної справи, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 7500,00 грн.

Суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 7500,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук