Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №520/8237/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р. № 520/8237/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання невинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, а саме: №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2020 рік; №102991 5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2021 рік.

2. Встановити факт відсутності заборгованості у ОСОБА_2 станом на 18.11.2025р. у розмірі 155268,31грн. з сум податку та нарахованої на вказані суми боргу та пені.

3. Визнати нечинними та скасувати Рішення ГУ ДПС у Харківській області про описи майна у податкову заставу за №3088/20-40-13-08-05 від 18.11.25р. Акт опису майна ГУ ДПС у Харківській області за №3532/20-40-13-08-05 від 27.11.2025р., на суму 155268,31грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного Управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України ( код 43983495, адреса: вул. Пушкінська. 46, м. Харків, 61057) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1552,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управляння ДПС у Харківській області. Інші судові витрати пов`язані з розглядом вказаної, у тому числі витрати на правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, а саме: №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2020 рік; №102991 5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2021 рік., Рішення ГУ ДПС у Харківській області про описи майна у податкову заставу за №3088/20-40-13-08-05 від 18.11.55р., Акт опису майна ГУ ДПС у Харківській області за №3532/20-40-13-08-05 від 27.11.2025р., на суму 155268,31грн. є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Представником відповідача 12.06.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, а саме: №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2020 рік; №102991 5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2021 рік., Рішення ГУ ДПС у Харківській області про описи майна у податкову заставу за №3088/20-40-13-08-05 від 18.11.55р., Акт опису майна ГУ ДПС у Харківській області за №3532/20-40-13-08-05 від 27.11.2025р., на суму 155268,31грн. є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

15.06.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступних висновків та мотивів.

Судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 , були укладені договори оренди землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, строком на 49 років, а саме:

- 23.04.2015р. з Головним управлінням Держземагентсва у Харківській області з кадастровим номером 6321780500:02:000:1402 площа 11,5377 га.;

- 23.04.2015р. з Головним управлінням Держземагентсва у Харківській області з кадастровим номером 6321780500:02:000:1404 площа 42,0000 га.

В подальшому зареєстровано фермерське господарство «Мрія- 2016» (код ЄДРПОУ – 39838518). Головою якого призначено Дорофєєву Галину Василівну.

Вказані земельні ділянки 15 червня 2015 року передані для користування та внесенні до статутного фонду Фермерського господарства «МРІЯ 2016» ( код ЄРДПОУ 39838518, юридична адреса 63421 Харківська область, сел. Бірки, вул. Механізаторів, 4).

Також судом встановлено, що ФГ «МРІЯ-2016» звітувало перед податковими органами, була складена та здана декларація з плати за землю (земельний податок) за 2020 рік за наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 6321780500:02:000:1402 площа 11,5377га. на суму 14913,84грн. та 6321780500:02:000:1404 площа 42,0000га. на суму 56013,17грн., Господарством самостійно визначена та сплачена загальна сума земельного податку 70927,01грн. за 2020 рік.

ФГ «МРІЯ-2016» звітувало перед податковими органами, задана декларація з плати за землю (земельний податок) за 2021 рік за наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 6321780500:02:000:1402 площа 11,5377га. на суму 14913,84грн., та 6321780500:02:000:1404 площа 42,0000га. на суму 56013,17грн.. Господарством самостійно визначена та сплачена загальна сума земельного податку 70927,01грн. за 2021 рік.

Однак, відповідачем було проведено нарахування позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за землю та прийнято податкові повідомлення - рішення №102992-5306-2023 від 12.06.2020 про сплату земельного податку за 2020 рік на суму 14913,84грн.; №102991-5306-2023 від 12.06.2020 про сплату земельного податку за 2020 рік на суму 56014,13грн.; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 про сплату земельного податку за 2021 рік на суму 14913,84грн.; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року про сплату земельного податку на суму 56014,13грн..

З листа ГУ ДПС у Харківській області № 15463/6/20-40-24-18-13 від 30.03.2026 року судом встановлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем органів Державної податкової служби України «Податковий блок» в інтегрованих картках платника, ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом по орендній платі з фізичних осіб (Зміївська ТГ) (КБК 18010900) на загальну суму 155 268,31 грн., а саме:

- податкове повідомлення-рiшення (форма 'Ф') N 124946-2418-2023 UA63140030000091352 вiд 30.06.2023 терм.спл. 01.11.2023, на суму 40 897,69 грн. Дата виникнення боргу 01.11.2023;

- податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 124947-2418-2023 UA63140030000091352 вiд 30.06.2023 терм.спл. 01.11.2023 на суму 14 913,84 грн. Дата виникнення боргу 01.11.2023;

- податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 7659577-2418-2029 UA63140030000091352 вiд 28.06.2024 терм.спл. 01.10.2024 на суму 58 870,85 грн. Дата виникнення боргу 01.10.2024;

- податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 7659578-2418-2029 UA63140030000091352 вiд 28.06.2024 терм.спл. 01.10.2024 на суму 15 674,45 грн. Дата виникнення боргу 01.10.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 30.12.2020 по 14.11.2024 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 102991-5306- 2023 вiд 12.06.2020 на суму 6 138,92 грн. Дата виникнення боргу 14.11.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 30.12.2020 по 25.11.2024 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 102991-5306- 2023 вiд 12.06.2020 на суму 293,25 грн. Дата виникнення боргу 25.11.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 23.01.2022 по 25.11.2024 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 513487-2413- 2023 вiд 19.05.2021 на суму 3 328,09 грн. Дата виникнення боргу 25.11.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 23.01.2022 по 25.11.2024 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 513486-2413- 2023 вiд 19.05.2021 на суму 4 696,21 грн. Дата виникнення боргу 25.11.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 23.01.2022 по 25.11.2024 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 513486-2413- 2023 вiд 19.05.2021 на суму 2 179,52 грн. Дата виникнення боргу 26.12.2024;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 23.01.2022 по 22.01.2025 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 513486-2413- 2023 вiд 19.05.2021 на суму 6 272,02 грн Дата виникнення боргу 22.01.2025;

- нараховано пенi (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19) з 31.01.2024 по 22.01.2025 на податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 124946-2418-2023 UA63140030000091352 вiд 30.06.2023 на суму 2 003,47 гривень.

З огляду на наявність у позивача зазначеного вище боргу, відповідачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 18.11.2025 №3088/2040-13-08-05 та внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.12.2025 №100478361 на підставі акту опису від 27.11.2025 №3532-20-40-13-08-05.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону (ст. 4 Закону).

За змістом ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Вимогами ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю. Саме з селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей ЗУ «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 814/1005/16.

Беручи до уваги, що земельну ділянку фактично використовує саме юридична особа – Фермерське господарство «МРІЯ-2016», а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства" здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем – фермерським господарством.

Слід вказати на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд наголошує, що оскільки ФГ «МРІЯ-2016» звітувало перед податковими органами, була складена та здана декларація з плати за землю (земельний податок) за 2020 рік за наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 6321780500:02:000:1402 площа 11,5377га. на суму 14913,84грн. та 6321780500:02:000:1404 площа 42,0000га. на суму 56013,17грн., Господарством самостійно визначена та сплачена загальна сума земельного податку 70927,01грн. за 2020 рік., а також задана декларація з плати за землю (земельний податок) за 2021 рік за наявні земельні ділянки з кадастровими номерами 6321780500:02:000:1402 площа 11,5377га. на суму 14913,84грн., та 6321780500:02:000:1404 площа 42,0000га. на суму 56013,17грн.. Господарством самостійно визначена та сплачена загальна сума земельного податку 70927,01грн. за 2021 рік., то у спірних правовідносинах не відбулось втрат бюджету, оскільки всі сплачені кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку. Відтак, у даному випадку, визначальним є сам факт сплати земельного податку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2020 рік; №102991 5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2021 рік. підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача скасувати Рішення ГУ ДПС у Харківській області про описи майна у податкову заставу за №3088/20-40-13-08-05 від 18.11.25р. та Акт опису майна ГУ ДПС у Харківській області за №3532/20-40-13-08-05 від 27.11.2025р., на суму 155268,31грн. суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що оскільки оскаржувані Рішення ГУ ДПС у Харківській області про описи майна у податкову заставу за №3088/20-40-13-08-05 від 18.11.25 р. та Акт опису майна ГУ ДПС у Харківській області за №3532/20-40-13-08-05 від 27.11.2025р., на суму 155268,31грн. були складені у зв`язку з несплатою позивачем податкового боргу, який виник, зокрема на підставі скасованих в межах розгляду даної справи, податкових повідомлень-рішень №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2020 рік; №102991 5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,81грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, то наразі відсутні підстави вважати, що оскаржувані рішення про описи майна у податкову заставу та Акт опису майна не будуть самостійно скасовані відповідачем.

А отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Стосовно вимог позивача встановити факт відсутності заборгованості у ОСОБА_2 станом на 18.11.2025р. у розмірі 155268,31грн. з сум податку та нарахованої на вказані суми боргу та пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд зазначає, що встановлення відповідних фактів, є поза предметом перевірки та межами повноважень адміністративного суду, у зв`язку з чим вимоги у вказаній частині також не підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання невинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, а саме: №102992-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 14913,84грн. за 2020 рік; №102991-5306-2023 від 12.06.2020 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2020 рік; №513487-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 14913,84грн. за 2021 рік; №513486-2413-2023 від 19.05.2021 року, сплата земельного податку на суму 56014,13грн. за 2021 рік.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1552 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 68 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.