Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №520/23142/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року № 520/23142/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

30.07.2026 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови їй у перерахунку та виплати пенсії за віком з 23.03.2026 року виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, з 01.07.2000 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,27202;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити їй з 23.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за періоди 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, з 01.07.2000 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,27202;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови їй у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023, 2024, 2025 роки з 23.03.2026 року та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 23.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Позов обґрунтовувала тим, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком. 23.03.2026 року звернулася до відповідача із заявою, у якій просила, зокрема: здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за певні періоди роботи (які для розміру її пенсії є вигідними) та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,27202; перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023, 2024, 2025 роки з урахуванням раніше виплачених сум. Проте, відповідач листом від 20.04.2026 року повідомив, що пенсія позивача розрахована та виплачується згідно із чинним законодавством.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач (через свого представника) подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що, на його думку діяв відповідно до вимог законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач (через свого представника) також подав пояснення, в яких зазначав, що саме при переведенні з одного виду пенсії на інший здійснено розрахунок заробітної плати позивача та розраховано складові для визначення розміру пенсії. Так, з розрахунку заробітної плати (що міститься в пенсійній справі позивача) вбачається, що всі періоди, про які заявляла позивач, увійшли до розрахунку заробітної плати.

До розрахунку не увійшов період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року та травень 2022 року через відсутність законних підстав.

Так, в період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року позивач не працювала, тому цей період не було зараховано до страхового стажу роботи. Щодо травня 2022 року, то за цей період, як і за період з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні не тільки відомості про нарахування страхових внесків, а й відомості про нарахування заробітної плати.

Щодо розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи, то крім базових формул, нарахування пенсії включає специфічні коефіцієнти, оптимізацію заробітку (виключення невигідних періодів), які за законом технічно може виконати лише спеціалізоване програмне забезпечення Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як отримувач пенсії перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідним рішенням органу Пенсійного фонду України їй з 10.11.2010 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після призначення пенсії вона продовжила працювати.

Позивач мала право на різні види пенсії.

05.01.2026 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідним рішенням органу Пенсійного фонду України її було переведено на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.01.2026 року.

При такому переведенні відповідач не провів обчислення її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки - за 2023, 2024 та 2025 роки, що передували року її звернення за призначенням пенсії.

23.03.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила:

- здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, з 01.07.2000 року по 31.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,27202;

- перерахувати та виплатити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023, 2024, 2025 роки.

Листом від 20.04.2026 року № 27857-21528/М-02/8-0500/26 відповідач, зокрема повідомив, що з 10.11.2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Станом на 01.01.2026 року страховий стаж позивача, врахований по 31.10.2010 року, становить 29 років 01 місяць 21 день. Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 11338,57 грн. (8913,83 грн – показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески в цілому по Україні за 2014-2016 роки, з урахуванням індексації х 1,27202 – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за періоди з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року та з 01.07.2000 року по 31.10.2010 року за даними персоніфікованого обліку). Розмір пенсії станом на 01.01.2026 року становив 3 394,26 грн.

Цим же листом повідомлено, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (05.01.2026 року) враховувалася заробітна плата за періоди з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії (з 2014 - 2016 роки) – 8913,83 грн. Застосування середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення (2023 - 2025 роки) при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком законодавством не передбачено.

Відповідач вважав, що пенсія позивачу виплачується згідно із законодавством.

Судом також встановлено, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача становив:

- при призначенні пенсії за вислугу років (з 10.11.2010 року) – 1,27202 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розрахований виходячи із сум заробітної плати (доходу) застрахованої особи (позивача) за періоди роботи з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року та з 01.07.2000 року по 31.10.2010 року);

- після переведення на пенсію за віком (з 05.01.2026 року) – 1,15690 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розрахований виходячи із сум заробітної плати (доходу) застрахованої особи (позивача) за періоди роботи з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, з 01.07.2000 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року).

Вказане підтверджується матеріалами пенсійної справи, а саме відповідними розрахунками заробітної плати та визнається відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон України від 05.11.1991 року № 1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ч. 2 ст. 7 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 51 цього Закону визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Стаття 52 цього Закону визначено працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, та встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;

працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55;

спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.

Стаття 53 цього Закону встановлює розміри пенсій за вислугу років

Статтею 55 цього Закону визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон України від 05.11.1991 року № 1788-XII) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.

Так, згідно з вказаною статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Пунктом 16 розд. XV «Прикінцеві положення» зазначеного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, при призначенні позивачу пенсії за віком

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 зазначеного Закону визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, що передбачена Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте при переведенні з пенсії, що призначена згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а.

Позивач має одночасно право на різні види пенсії:

1) пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона отримувала;

2) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку її переведено за її заявою.

Підстави та порядок призначення зазначених пенсій є різними.

Судом встановлено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (шляхом переведення на такий вид пенсії з іншої пенсії – пенсії за вислугу років) позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України вперше.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у позивача права на обчислення її пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (шляхом переведення на такий вид пенсії).

Оскільки таке право порушено, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку шляхом задоволення позову в цій частині шляхом, який обрано судом в межах заявлених позовних вимог (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на інше є неприйнятними, оскільки суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (з урахуванням права особи на виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, певного періоду страхового стажу) і коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Питання порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії врегульовані розділом VI Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст. 40 - 53).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону, яка визначає порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:

Зд = (Д/Т) х 100%, де:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Частина 3 ст. 40 Закону стосується застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності

Частина 4 ст. 40 Закону стосується застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також для осіб, зазначених у частині дев`ятій статті 12 цього Закону та в абзаці першому частини дев`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 42 Закону якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Позивач в заяві від 23.03.2026 року просила здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року, з 01.07.2000 року по 31.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,27202.

Судом встановлено, що при переведенні з 05.01.2026 року на пенсію за віком (призначення нового виду пенсії по іншому закону) орган Пенсійного фонду України для обчислення пенсії позивача застосував отриману нею заробітну плату за періоди роботи: з 01.01.1993 року по 31.12.1997 року та з 01.07.2000 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2011 року по 30.04.2022 року, з 01.06.2022 року по 31.12.2025 року та відповідний, вирахуваний виходячи з цього в порядку, що встановлений законодавством, коефіцієнт заробітної плати.

Тобто, ще до подання позивачем заяви про перерахунок пенсії за віком відповідач самостійно для обчислення пенсії позивача застосував отриману нею заробітну плату за ті ж періоди роботи, які бажала застосувати позивач.

Відповідачем не були (та не могли бути) включені періоди: з 01.12.2010 року по 30.11.2011 року, оскільки протягом нього позивач не працювала (підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ); травень 2022 року, оскільки щодо нього відсутні відомості про нарахування позивачу заробітної плати (підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5).

Вказані обставини підтверджуються розрахунками заробітної плати, що містяться в матеріалах пенсійної справи позивача, та письмовими поясненнями представника відповідача.

Такі дії відповідача відповідали вимогам законодавства.

Інформація, що наведена в листі відповідача від 20.04.2026 року № 27857-21528/М-02/8-0500/26, в цій частині є неприйнятною, оскільки не відповідає матеріалам пенсійної справи позивача. Крім того, така інформація уточнена представником відповідача в поясненнях, що подані до суду з урахуванням пенсійної справи позивача.

Суб`єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову в цій частині із зазначених в ньому підстав – відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 50 відсотків, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1064,96 грн. (50 відсотків від сплаченої суми судового збору 2129,92 грн.).

Решта судового збору в сумі 0,08 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за її заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.03.2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки - 2023, 2024 та 2025 роки, що передували року її звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 23.03.2026 року провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, що призначена відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом обчислення її із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки - 2023, 2024 та 2025 роки, що передували року її звернення за призначенням такої пенсії, та виплатити їй її недоотриману частину.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 16 вересня 2026 року.

Рішення ухвалено з урахуванням часу перебування судді у відпустці.

Суддя Логойда Т.В.